Др. габ. Олена ДУЦЬ-ФАЙФЕР: Ювілейніст проти «вісляного» тырваня (2/2)

При вказаній еволюциі, розвиваючій, але тіж довершаючій мріі і надіі Ювілята, остає він надале вірний і по мурянчому послідовний в веденых ціле праві жытя своіх діянях і дотримуваных поставах. Такой праві уж 30 років отримуєме журналістычно едиторскій труд жытя Мурянкы, «Бесіду» – лемківскій двомісячник, авторско ведений його головным редактором. Шторічні прикликуваны сут важны історичны і персональны факты завдякы покликаному до жытя Петром і уж 25 років выдаваному «Лемківскому календарьови»/ «Лемківскому Річникови». Не перестал він тіж занимати ся трансляторском роботом. В остатнім десятьолітю довершыл своі величезны труды перекладаня на лемківскій, ци радше лемківщыня, адаптуваня до сучасной языковой нормы, знаменитых творів лемківской класикы – Петра Поляньского і Владиміра Хыляка.

Read more

Др. габ. Олена ДУЦЬ-ФАЙФЕР: Ювілейніст проти «вісляного» тырваня (1/2)

(Петрови Мурянці, нар. 10. 8. 1947)

Сут ріжны жытя, долі, місиі, таланты і інче, што рішат, же чловеча дорога на тым світі ма такє або інче значыня для того што было, єст і буде. Чловече стремліня до вічности все вязало ся з уявом, же присутніст в памяти жыючых, то жытя тых, котрых серед них уж неє. Ленія памяти веде ся в натуральний спосіб кровным наступством поколінь (спарадиґмуваний іщы біблийныма текстами), але довершат ся тіж в симвoлічний спосіб, коли памят о дакым стає ся власністю і вартістю цілой уявной спільноты, творит для нєй взоры (тіж антивзоры) і дороговказы. Такы жытя увічнят істория або збірна памят, выберат з них важны для зрозумліня явиск і задач даного часу факты, творит потрібны леґенды. Прото сут то жытя, а радше символічны, ци надреальны жытя важны, найважнійшы, якы в гідній мірі не належат уж даному чловекови, але цілій спільноті. Мусят мати такы елементы, якым спільнота надає значыня і ся з нима ідентыфікує.

Read more

Мґр. Валерій Падяк, к. н.,: Емілій Кубек: Вызначный карпаторусиньскый писатель в Америцї (1/2)

Мґр. Валерій ПАДЯК, к. н., Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской
універзіты у Пряшові, Словакія

Маганой Сіті на выходї америцького штату Пенсілванія має славу баницького містечка. Сучасны цїлосвітовы проблемы у здобываню угля позначіли тыж жывотну уровень того реґіону богатой Америки. Од колишнёго процвітаня міста баників не зістрало ани слїду.
Недостаток роботы жене людей до іншых штатів; выше тридцять тісяч жытелїв ту зістало. Цїлы уліцї охабленых двойштоковых деревяных хыж, што ся розвалюють (дакотры уж впали), заперты церькви, недостаток інвестіцій на інфраштруктуру міста – вшытко тото депресівно впливать на околоідучого. Але даколи місто процвітало; у містнім опернім театрї почас выступів ся ту презентовали знамы звізды оперы. Іщі єдна шпеціфічность – десяткы красных, мурованых, архітектурно выдареных церьквей, збудованых на зачатку ХХ. стороча, котры свідчать о многонародностнім і многоконфеснім зложіню ёго тогдышнїх жытелїв, як і о тім, же ся передганяли, хто буде мати найвекшу і накрасшу церьков.
Писатель, жывот котрого быв звязаный з Маганой Сіті (Mahanoy City) і котрый быв свідком даколишнёго процвітаня того міста робітників – Емілій Кубек в єднім із своїх повідань з початку ХХ. стороча (Палько Ростока) описав тото місто, хоць і придумав му іншу назву – Нортвест. Автор писав: “Жытелї, як всягды у выходных штатах, з цїлой Европы пришов робочій люд. Цїлый Бабілон; не є такого європского языка, якый бы не подарило ся чути в уліцях. Містечко не таке мале; до сорок тісяч народа жыє в нїм. Всякы фабрики і три майны [банї – В. П.] не охабляють народ без хлїба”. Хоць і не на головній уліцї, але скоро в самім центрї містечка Маганой Сіті (даколи тоту індіаньску назву міста высловлюють як Меганой Сіті) стоїть архітектурно выцібрена, двойвежова, велика русиньска ґрекокатолицька церьков, яка почас службы Божой могла вмістити до себе двасто і веце віруючіх. Є іщі єдна шпесіфічность той церькви – в нїй є унікатна у цїлім хрістіаньскім світї ікона. Скоро тяжко собі представити, жебы десь у католицькій Eвропі умелець міг бы собі доволити (а церьков бы то благословила!) створити ікону Божой матери з малым Ісусом на руках не одповідно до давно заужываных канонів і нашых стереотіпів віджіня. Але у баницькім краю, де антраціт быв на вазї людьского щастя, їх благобыту і будучности, де баници-Русины часто гынули у банях ці в оцілярьскых комбінатах, закладали свої традіції – таке чудо є можне. На єдній із бочных ікон у ґрекокатолицькім храмі св. Марії у Маганой Сіті новонародженый Ісус, што сидить на руках у Богородіцї, тримле у лївій руцї кошарик з антрацітом, а правов якбы посвячує тото угля і благославить роботу баника. Кілько десяток тісяч робітників із Старого краю, што переплавали до Америкы за роботов і взяли там найтяжшу і різікову роботу, перед тым, як пустити ся до глубину банї на колїнах перед тов іконов просили благословлїня у Бога, жебы не допустив їх смерть ці покалїчіня у банї і жебы не зістали їх жены вдовами, а дїти – сиротами! (Выходить так, же умелець, котрый створив тоту ікону, быв сын Емілія Кубека – о. Антоній Е. Кубек, професіоналный умелець, што еміґровав до США у 1919 роцї).

Наш приїзд до міста (з проф. Павлом Маґочіём і молодым америцькым літературознателём Ніком Купеньскым) выкликав нечеканый інтерес містной телевізії. Місто ся снажить стати інтересным про турістів, а візітков Маганой Сіті може быти праві особа писателя о. Емілія Кубека, якый заховав у своїх творах даколишнїй колоріт баницького реґіону; подля ёго повідань і повістей, драматічных творів мож штудовати історію того містечка, з ёго творів мож ся много дізнати о жывотї іміґрантьскых громад, їх взаємоодносины з містным жытельством ітд. Літературны герої Е. Кубека родили ся, жыли і вмерали у тім містї. Ту ся одбывало їх вызрїваня, ту ся ставали міліонарями, ці жебраками. Ту на головній ці прилеглых уліцях они перебывали час у всягды притомных корчмах, клубах, барах, дахто пробовав свої силы у бізнісї і одкрывав маленькы обходикы, молодеж на штортовых гріщах здобывала знаня і зручности америцького фотбалу, а талентованы дїти співали у популарных у тім часї міджі еміґрантами колектівах хорового співу ці грали у театралных ґрупах при церьковній школї.
Ту, у Маганой Сіті взникали першы у карпатьскых Русинів США церьковны і братьскы орґанізації. У 1892 роцї у Вілкс Баррі споїли ся з іншыма обществами до першой цїлоамамерицькой асоціації братств під назвов “Соединеніе Ґреко-Кафтолическихъ Русскихъ Братствъ” – єдного із найвеце впливных центрів духовной културы карпатьскых Русинів в Америцї. У Маганой Сіті жыв і ден із найуспішнїшых міджі Русинами фінанчник, закладатель містного оддїлїня «American Bank» Іван Жинчак (Джон Сміт), якый ся поважує за фундатора «Соєдиненія» і якый ся потім став прототіпом ґероя повіданя Е. Кубека Палько Ростока – Пола Сміта.

Сучасны краёзнателї по фалатках зберають знаня історії міста Маганой Сіті. У містнім музею суть панелы з творчов біоґрафіёв писателя і священика Емілія Кубека. Чом бы нї! Ведь міджі двома і веце десятками етнічных жытелїв, дїючіма в тім часї (конець ХІХ. – перша половина ХХ. стороча) у містї, память ся заховала лем о єднім писателёви, а то о Еміліёви Кубекови. Докінця, праві з тым містом споєна цїла без винятку ёго умелецька творчость. Ту він написав тыж свій значный што до обсягу (у трёх томах!) роман-саґу Марко Шолтыс (“Marko Šoltys”). І ту він похованый на містнім цінтерю – у тій ёго части, де ховали пришелцїв із Карпатьской Руси – ці то з Підкарпатя, ці з Пряшівской области, ці з Лемковины. Много надгробных памятників заховало ся на цінтерю; докінця все іщі стоїть великый триметровый камяный хрест-розпятя, якый ту поставила в 1904 роцї містна русиньска молодеж, або, як чітаме з вырытого до каміня
напису, “поставила молодежъ маганойска”.
Гріб о. Е. Кубека і ёго жены Марії означує скромна памятна табла з темно-сивого мрамору. На нїм напис двома языками (карпаторусиньскым і англіцькым), якый ту створеный без скорочінь:

„Mary Kubek
Марія Кубекъ
*1864 †1918
Rev. Emil A. Kubek
о. Емилій А. Кубекъ
*1857 †1940‟

(Часть перша з двох.)

Мґр. Валерій Падяк, к. н.,: Емілій Кубек: Вызначный карпаторусиньскый писатель в Америцї (2/2)

Як свідчать архівны документы, першы карпатьскы Русини при гляданю роботы, пришли до Америки іщі в половинї ХІХ. стороча. У 1980-ых роках еміґрація карпатьскых Русинів набыла масового характеру. Подля рахунків бадателїв, міджі роками 1880 і 1914 коло 225 тісяч карпатьскых Русинів-робітників пришло до США; еміґранты глядали уквартелёваня переважно в індустріалных центрах на севернім выходї країны – у штатах Ню Йорк, Ню Джерзі, Конектікат, Огаё, но най веце у штатї Пенсілванія. Історічны условія не были наклонены навернутю еміґрантів до родного краю: слабы можности кваліфікованой, добрї заплаченой роботы по Першій світовій войнї, велика кріза в 1930-ых роках, Друга світова война і, докінця, приход до влады у державах выходной Европы прокомуністічных тоталітных режімів і анексія Підкарпатьской Руси Совєтьскым союзом. Теперь у США жыє приближно 640 тісяч людей (подля іншых чісел – 1,3 міліона) Америчанів карпаторусиньского походжіня – потомків тых, котры до 1914 р. ішли глядати собі роботу за океан.


Літературна творчость в оточіню карпаторусиньской діаспоры в Америцї ся дость скоро розшырила. У тых містах, де ся сформовали русиньскы етнічны ґрупы, всягды Русины заснововали свої церьковны, народностны, културны і молодежны орґанізації – „Соєьдиненіе”, „Собраніе”, „Свобода”, „Сокол” і іншы. Під веджінём священиків і учітелїв церьковных школ Русины часто заснововали церьковны і світьскы хоры; ту дїяли віфлеємскы общества („віфлеємчікы”), а тыж аматерьскы театралны колектівы.
По часї літературна творчость карпатьскых Русинів у США розвила ся натілько міцно, же ся появлять цїла плеяда „своїх” писателїв. Міджі найвызначнїшыма были културный дїятель Петро Мацков (1880 – 1965), родом із с. Лївов на Пряшівскій Руси, еміґровав у 1898 р.; священикы о. Зіґмунд Бриньскый (1881 – 1932), родом із с. Матяшка на Пряшівскій Руси, еміґровав у 1913 р.; о. Джордж (Юріон) Теґзе (1883 – 1962), родом із Підкарпатьской Руси, еміґровав у 1912 р.; о. Орест Коман (1894 – 1988), родом із с. Біловежа на Пряшівській Руси, емігровав у 1921 р.; Дмитро Выслоцькый (1888 – 1968), родом із с. Лабова на Лемківскій Руси, еміґровав у 1917 р.; о. Стефан Варзалій (1890 – 1957), родом із с. Фулянка на Пряшівскій Руси, еміґровав у 1920 р.; Валентін Ґорзо (1869 – 1943), родом із с. Білкы на Підкарпатьскій Руси, еміґровав у 1905 р. і много іншых. Творчій потенціал писателїв, їх богата умелецька дїдовизна докінця дали імпулз говорити о історічнім і културнім феноменї карпаторусиньской літературы Споєных Штатів Америкы. При друкованю своїх творів писателї выужывали як кіріліцю, так і (веце розшырену) латиніку.
Єдным із найплоднїшых писателїв в еміґрації быв о. Емілій Кубек (28. 11. 1857 – 17. 7. 1940) – ґрекокатолицькый священик, лексікоґраф, поет, писатель, драматурґ, културно-сполоченьскый дїятель. Він родом із с. Штефуров на Пряшівскій Руси (ёго отець Антоній тыж быв священиком). Правдоподобно, в Ужгородї скінчів духовну семінарію. Оженив ся з дївков ґрекокатолицького священика о. Едуарда Шірілла – Маріёв. Мали четверо дїтей: Марію, Антонія, Анну і Алжбету.
Рукоположеный быв у 1881 роцї. Дакілько років повнив функцію помічника священика (каплана) у селах Гомроґ (теперь у Мадярьску), в Якубянах, дале служыв як священик у селах Кремна (1884) і Любовець (1885). У 1885 – 1904 роках быв священиком у с. Снаков (вшыткы названы села – в Пряшівской области). У 1904 р. еміґровав до США. Одтогды аж до своёй смерти служыв у ґрекокатолицькім храмі св. Марії у Маганой Сіті.
Іщі перед еміґраціёв ся Е. Кубек запрезентовав як скушеный лексікоґраф. Він склав порівналный штириязычный словник „Старославянскій-оугорскій-русскій-нѣмецкій словарь къ священному писанію”. Розуміючі цїнность того рукопису, выданю словника актівно приспіли церьковны кола Мукачовской єпархії; він быв выданый в Ужгородї. Книжка ся обявила на світлї божім у 1906 роцї у выдавательстві „Уніо” за помочі отцїв Емануіла Рошковіча, Петра Гебея і Др. Василя Гаджеґы. В сучасности тот словник є бібліоґрафічнов рарітов.
За океаном розвив ся художнїй талент Е. Кубека. У США ся запрезентовав як плодный поет, прозаїк і драматурґ. Проза ёго была знама чітателям-сучасникам, бо ся часто обявлёвала у тамтешнїх новинках і часописах. Ту мож бы было спомянути повіданя і повістї „Velykij sŷn” (1912), „Otec Aleksij” (1915), „Mikluš Mylŷj” (1916), „Palko Rostoka” (1922), „Jedno svídanije”, (1922), „Paschaľnyj dar” (1922), „Posľi dožd’a – solnce” (1922),
„Sud’ba” (1925), „Dva otečestva” (1929), „Bihstvo pred smertiju” (1932).
По першыраз была опублікована пєса „Olga” (1915?), яка свідчіть о ёго талентї драматурґа. Односно поетічной творчости Е. Кубек до зборника своїх выбраных творів у 4-ёх томах, што вышов під назвов „Narodny povisti і stichi”, запропоновав лем дакілько прикладів патріотічной, духовной і будительской лірікы, а то: „Dobryj tato”, „Pod obrazom o. A. Duchnoviča”, „Pozdravlenije dľa krajevoj Rusi”, „Nit! My ne pomreme”, „Svobodnaja Rossija – 1917”, „Ci lem viditsja mi?”, „Nova poslovica”, „Triramennyj krest”.
Але і в наступных роках він продовжовав творити, хоць не так актівно, бо редакторы, як він сам твердив, го іґноровали. Зато поетічны творы Кубека (наприклад, вірші „Adam vo raji” (1923), „D’ido i siroty” (1923), „Materinskaja ľubov” (1930)) лем рїдко мож было стрїтити у періодічных выданях. А на іщі єдно книжкове выданя він уж фіначно ся не зміг. Як сам на то споминать в „Автобіоґрафії”, найвеце му щастило з редактором новинок „Американскій русскій вѣстникъ” Михайлом Ганчиним (быв редактором у 1914 – 1920 роках), потім уж тяжше было друковати. Докінця ку 50-ій річніцї ёго душпастырьского служіня (1931 р.) творы ся не подарило выдати самостатнов книжков, хоць ку тому вызывав сполочность карпаторусиньского часопису „Вождь – Leader”.
Много написаного зістало в рукописах; о місцї їх екзістенції не є знамо. На єден із поетічных творів Е. Кубека – „Лемъ еще разъ…” (1921 ) – была написана музика о. Миколы Петрика з Пряшівской Руси, якый до Америкы еміґровав у 1919 роцї. Повный носталґічных налад, глубоко лірічный твір передає много чутя, яке є у душі поета-еміґранта, што на чуджінї смутить за родныма Карпатами:

„Лемъ еще разъ увидѣти
желалъ бы ’мъ тя, Родный край,
Где спѣваютъ русски дѣти
По надъ луги, по над гай.
Напитися воды чистой
Изъ лѣсного жерела,
Поглянути съ горы быстрой
На долины, на села.
Загостити въ твои хаты,
Въ рѣки твои взрѣтися;
На родинѣ заспѣвати
Что ’мъ Русиномъ родился.
За тѣмъ счастьемъ дармо тужу
Ахъ! Не даритъ ми ся доля,
Я родину не увижу,
Ни ей лѣсы, ни поля!‟
(„Лемъ еще разъ…”)

Творча сполупраца о. Кубека з композіторами продовжовала і в у наступных роках. У 1922 роцї він вєдно з Петриком створив музичный твір про мішаный хор – „Ехо‟ („Echo‟). Тыж у сполупраці з композітором о. М. Андрейковічом быв написаный поход про соколскый молодежный рух – „Pochod – marš Sokolov“ (надрукованый у 1938 р.).
Але до літературы Е. Кубек вошов передовшыткым як автор першого роману в карпаторусиньскій літературї. Роман „Marko Šoltys” автор написав у 1915 р. у Маганой Сіті. Твір быв надрукованый у 2 – 4 томах штиритомника „Narodny povisti і stichi”, што выходив почас років 1922 –1923. Іщі передтым, подля рїшіня літературного выбору братьской орґанізації „Соединеніе Ґреко-Кафтолическихъ Русскихъ Братствъ”, твір быв
переданый до друку молодежным новинкам „A. R. Sokol Sojedinenija”. Редактор той новинкы П. Мацков у 1920 р. надруковав роман у 115 (!) продовжінях.
За жанровыма характерістіками роман „Marko Šoltys” мож означіти як саґу, то значіть, прозовый твір, у якім іде о тырвалый період жывота літера­турного героя. Автор зображує знаме про нёго од народжіня карпаторусиньске етнічне оточіня на Пряшівскій Руси, де ся (у с. Штефуров) народив і де (у с. Снаков) почас двох десятьріч быв ґрекокатолицькым священиком (1885 – 1904). Властно, ёго жывотна скушеность, тіпы селяньскых характерів, міджілюдьскы односины, якы він міг відїти у с. Снаков, – вшытко тото стало основов твору, в якім прозаїк реалістічно указав русиньске село.
Автор слїдує жывот свого героя – простого селяна Марка Фурмана – почас півстороча – од 1864 до 1915 року. Тот історічный період вмістив у собі много реалных подїй і фактів, одзеркаленых у романї. Марко прожыв тернисту жывотну дорогу, але тота зробила з нёго силного і вытырвалого. Із почливости до свого сполуселяна, якый вшытко досяг у жывотї честнов одданов роботов і за помочі самовыхованя, высокых моралных якостей, люде назвали Марка „Шолтысом”, што значіть у середнёвічній термінолоґії – судцём, чоловіком высокого соціалного статусу. Фактічно, роман – то гімна высокой моралности і духовности простого селяна. Сын свого народа, Марко зообщує у собі найкрасшы рисы карпаторусиньского народа.
Автор зображує в романї три ґенерації родины Фурманів. Першу ґенерацію представлять любляча матїрь і отець-пияк, якый пропив вшыток надобытый маєток і, умераяючі, охабив родину в довгах. Наступна ґенерація – то сам Марко і ёго жена Катуша, якы через свій жывот перенесли любов і почливость єден к другому і в хрістіаньскій честности выховали свої дїти. Наконець, третя ґенерація – то дїти Марка та Катуші: старшый сын Юрко і дві сестры – Ульча і Мартуся. На кінцю роману – то уж дорослы молоды люде, якы стоять перед важным жывотным выбіром. Як даколи мусив Марко замолода брати участь у войновых подїях у Боснї і Герцеґовинї (1878 р.), так молодій ґенерації пришло выпробовати хранити свою державу в боях Першой світовой войны.
Роман ся кінчіть в оптімістічнім тонї.
Автор написав роман кіріліцёв, але у діаспорї він быв надрукованый латиніков. Меджітым, літературна робота підштухла писателя до вопросу штандартізації літературного языка, яку він успішно запроваджовав. Роман-саґа і іншы творы написаны русиньскым писомным штандардом на основі народного діалекту Пряшівского реґіону. Е. Кубек скоро завершыв у США створїня писомного штандарту карпаторусиньского літературного языка, але розшырити з діаспоры на русиньскы етнічны теріторії тот штандарт не было можным дїлом.
Лем теперь ся взацна подля обсягу творча дїдовизна вызначного карпаторусиньского писателя вернула на отчізну. Дашто уж было выдане, остаток – у ґрандіозных планах карпаторусиньскых выдавателїв.

Література:
1. Кубек, Еміл. Єдна стріча : Выбране з прозы / Е. Кубек ; зоставителї : М. Мальцовска, Ф. Данцак ; переклад до сучасного русиньского літературного языка М. Мальцовска. – Пряшів : Світовий конґрес Русинів, 2007. – 120 с. – Текст русин. языком.
2. Kubek, Emilij. Autobiografia / E . Kubek ; editor F. Dancak. – Prešov, 2007. – 26 s. – Текст русин. языком латин. алфавітом.
3. Kubek, Emilij A. Narodny povísti i stichi / E. A. Kubek. – Scranton, Pa : Obrana, 1922–1923. – Текст русин. языком латин. алфавітом. Tom (Volume) I. – 240 s.; Tom (Volume) II : Marko Šoltys : roman iz žiťja Podkarpatsoj Rusi. – 206 s.; Tom (Volume) III : Marko Šoltys : roman iz žiťja Podkarpatskoj Rusi. – 194 s.; Tom (Volume) IV : Marko Šoltys : roman iz žiťja Podkarpatskoj Rusi. – 182 s.
4. Kubek, Emilij. Olga : narodna teatralna p’esa s pisňami iz amerikanskoj žizni v dvuch aktach / E . Kubek ; editor F. Dancak. – Prešov, [2007]. – 52 s. – Текст русин. языком латин. алфавітом.
5. Kubek, Emil. Výber z diela : Bыбер з творбы. 2 / E. Kubek; editor F. Dancák. – Prešov, [2010?]. – Текст русин. языком латин. алфавітом.
6. Магочій, Павло Роберт. Кубек Емілій / П. Р. Магочій // Енциклопедія історії та культури карпатських русинів / уклад. : П. Р. Маґочій, І. І. Поп ; заг. ред. П. Р. Маґочія ; пер. з анґл. языка Н. Кушко. – Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2010. – С. 380381.
7. Мальцовска, Марія. Еміл Кубек (1857 – 1940) : жыв про Бога і людей / М. Мальцовска // 100 вызнамных Русинів очами сучасників. 1. часть / зоставителька М. Мальцовска. – Пряшів, 2007. – С. 69-84 : фот. – Текст русин. языком.
8. Падяк, Валерій. Аматерське театралне двиганя у карпаторусинів як основа формованя націоналного театру часу меживойня и закладины націоналного театра: еволуція драматурґії од легкых водевілів до скадных драматичных форм / В. Падяк // Studium Carpato-Ruthenorum 2015 : штудії з карпаторусиністікы 7. / Пряшівска універзіта в Пряшові, Інштітут русиньского языка і културы ; зоставителька К. Копорова. – Пряшів, 2015. – С. 102-121. – Текст русин. языком. Зі змісту: [про Е. Кубека]. – С. 118-120.
9. Падяк, Валерій. До джерел карпаторусинської балади “Прощай, Росія, прощай, Кавказ” / В. Падяк // Dуnamické procesy v súčasnej slavistike“ Zborník príspevkov z medzinárodnej vedeckej konferencii 3. – 4. novembra 2016. – Prešov, 2016. – s. 160-177.
Зі змісту: [про Е. Кубека]. – С. 170-171.
10. Падяк, Валерій. Hарис історії карпаторусинської літератури. – Торонто : Каф. українознав. студій Торонт. ун-ту, 2016. – 256 с. – Тітул парал. укр. і анґл. языком. Зі змісту: [про Е. Кубека]. – Див. імен. покажч.
11. Падяк, Валерій. Нарис історії карпаторусиньской літературы ХVІ. – ХХІ. стороча : Высокошкольскый учебник / В. Падяк ; переклад з укр. языка : К. Копорова. – Пряшів, 2012. – 140 с. – Текст русин. языком. Зі змісту: [про Е. Кубека]. – C. 102-103.
12. Magocsi, Paul Robert. Kubek, Emilij / P. R. Magocsi // Encyclopedia of Rusyn History and Culture / editors : P. R.Magocsi and I. Pop. ; revised and Expanded Edition. – Toronto ;
Buffalo ; London : University of Toronto press, 2005. – С. 258. – Текст анґл. языком.
13. Magocsi, Paul Robert. Of the Making of Nationalities There is No End. Volume One: Carpatho-Rusyns in Europe and North America / P. R. Magocsi. – New York, 1999. – 482 p. – Текст анґл. языком. Зі змісту: [про Е. Кубека]. – С. 433-435.
14. Magocsi, Paul Robert. Rusyn-American Ethnic Literature / P. R. Magocsi // Ethnic Leterature Since 1776 : The Many Voices of America / eds.Wolodymyr T. Zyla and Wendell M. Aycock, Vol. II. – Lubbock, Texas, 1978. – Р. 503-520. – Текст анґл. языком.
15. Rusinko, Elaine. Carpatho-Rusin literature / E. Rusinko // The Greenwood Encyklopedia of Multiethnic American Literature. Volume I : A – C / edited by E. S. Nelson. – Westport, Connecticut; London : Greenwood Press, 2005. – P. 392-396. – Текст анґл. языком. Зі змісту: [про Е. Кубека]. – С. 393-394.
16. Rusinko, Elaine. Karpatskorusínska literatura v USA / E. Rusinko // Studium Carpato-Ruthenorum 2011: штудії з карпаторусиністікы / Пряшівска універзіта в Пряшові, Інштітут русиньского языка і културы ; ед. К. Копорова. – Пряшів, 2011. – С. 98-103. – Текст анґл. языком.

Мґр. Івана Сливкова, ПгД.: Творчость Кветы Мороховічовой-Цвик

Мґр. Івана Сливкова, ПгД., Інштітут Україністікы і середнёевропскых штудій Пряшівской універзіты у Пряшові

І. Квета Мороховічова Цвик (властным меном Квета Галасова)

      Народила ся 20. 04. 1946 в чеськім містї Мост. Походить з русиньского села Пчолине коло Снины. Основну школу навщівлёвала в селї Пчолине, пізнїше в Снинї, де продовжовала ай в середнёшкольскых штудіах. Меґістрьскы штудії абсолвовала на Філозофічній факултї Універзіты Павла Йозефа Шафарика у Пряшові, постґрадуалны штудії на Карловій універзітї в Празї.

      Публіковати зачала почас роботы в ґалерії уменя у Пряшові. Єй рецензії выставлёваных умелецькых творів выходили у Выходословеньскых новинках. Пізнїше ся сама стала редакторков Пряшівскых новинок (Prešovské noviny) а наслїдно одышла робити до Пряшівского народностного розгласу, де одробила як редакторка і модераторка справодайства скоро десять років. З родинных доводів одышла жыти до Новых Замків, де робила як редакторка реґіоналных новинок „Naše novosti“. Попри редакторьскій роботї зачала писати кутры прозовы творы. Таксамо писала ай поезію – до рубрікы Поетічны рядкы. По нїжній револуції ся стала шефредакторков. Свою позорность сконцентровала передовшыткым на домашню публіцістіку, інкліновала к русиньскій тематіцї (в журналістіцї і в творчости). Журналістков была аж до одходу на пензію. Свій вольный час актівно вывжывала на гляданя корїнїв на выходї Словеньска і штудію русиньской културы, враховано языка. Read more

ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД.: Осиф Кудзей і ёго писательска дорога

Жывотом го спроваджать покора, силу му додає віра і гумор

(Осиф Кудзей і ёго писательска дорога)

Пореволучны зміны внесли до літературного жывота Русинів новы писательскы мена. Попри класіках русиньской літературы, але і тых сучаснїшых авторах, пишучіх народно-бісідным языком і штілом (А Галчакова, Н. Ксеняк, Ю. Матяшовска, Ю. Харітун), або тых, што ся кінцём 90-тых років 20. стороча переорьєнтовали з україньского языка на кодіфікованый русиньскый язык і тым демонштровали свою ясну позіцію (Ш. Сухый, М. Мальцовска), обявили ся цалком новы мена, а то з рядів старшой (М. Павук, Ш. Смолей), але і молодшой ґенерації (П. Женюх, А. Блыхова). А што є найпозітівнїшым, по кодіфікації русиньского языка в Народных новинках зачали публіковати свої першы віршикы, переклады ці прозовы творы наймолодшы авотры (Ленка Гаврілякова, Мірослав Гацко, Люба Тарчова, Лівія Гакунова і другы), што є выслїдком заведжіня годин русиньского языка і културы до дакотрых основных школ, і так уж в початках учітелї можуть збачіти і підхопити талентованых школярїв. Може бы ся так стало і в припадї Осифа Кудзея, кібы в часї ёго школьскых лїт… Read more

Мґр. Івана СЛИВКОВА, ПгД.: Меланія Германова: Дїтём про радость і поучіня

Мґр. Івана СЛИВКОВА, ПгД., Інштітут україністікы а середнёевропскых штудій Філозофічной факулты Пряшівской універзіты у Пряшові

Меланія Германова: Дїтём про радость і поучіня

Abstract

Author interprets fourteen short stories from the Melanie Hermanová´s book Deťom pre radosť a poučenie. The analysis focuses on the themes of individual stories, types of characters and thematic clichés in Rusyn literature in Slovakia. The aim is to highlight the positive and innovative  parts of publication and objectively assess the weaknesses of the work.

Меланія Германова назвала свою книгу Дїтём про радость і поучіня із підназвов Повіданя про дїти, молодеж і дорослых. З другов частёв назвы не мож быти цїлком согласный. Цїлёвов ґрупов тых текстів мали бы быти главно дорослы чітателї, респ. –надцятьрічны старшы дїти. Уж лем з погляду тематічного заміряня окремых пригод не є тота публікація цїлком вгодна про дїтьского чітателя. Головны герої нас в каждій пригодї ведуть ку щастливому кінцю і приповідковому вітязству добра над злом, респ. правилного, або неправилного, але часто ся находиме в оточіню, котре не є про дїтьского чітателя найвгоднїше. Змірїня ся дїтины з неприємныма фазами жывота ці ознаками характеру, як наприклад смерть, аґресівность, завіслость, кламство в партнерстві ці злодїйство, є потребне  і природне, но пригоды бы мали быти в тім припадї композічно побудованы інакше – мінімално бы мали быти скінчены  щастливо, просто і зрозумітелно.

Read more

проф. ПгДр. Марта Ботїкова, к. н.: В сімдесятій семій країнї – Пару думок ід книжцї русиньскых народных приповідок

В сімдесятій семій країнї

(Презентація русиньско-анґліцькой книгы приповідок фолклорісты Михайла Гиряка: В сімдесятій семій країнї / In the Seventy-Seventh Kingdom, юн 2016 у СНМ – Музей русиньской културы в Пряшові)

В роцї 2016 вышла книжка русиньскых приповідок При єй презентації выступила окрім іншых ай проф. ПгДр. Марта Ботїкова, к. н.(Катедры етнолоґії і музеолоґії Філозофічной Факулты Універзіты Коменьского в Братїславі). Уводиме пару думок з єй выступу.

„Народны приповідкы Русинів выбраны із богатства їх народной словесности мають красу, поетіку і автентічность, дїють на душу чоловіка, без огляду на вік і род. Народны приповідкы, великы цїнности у фоклорнім богастві, представляють самобытность і споїня меджі різныма ґрупами, етніками, културами. Мають великый людьскый розмір…‟

Єдночасно на конець зажелала успішну путь выданых приповідок ку чітателям­Русинам, але і предствителями іншых народів світа. Директорка музею О. Ґлосікова, сконштатовала, же презентація книжкы ся може робити розлічным спобом, але мы то зробиме заспіванём піснї На многая і благая лїта, што ся і стало, кедь вшыткы повставали і заспівали тоту співанку, Русинам так близку. По офіціалных выступах мож было презентовану книжку і купити. На кінцю публікації є „Слово о книжцї‟, де ся, окрем іншого, пише: „… Вітайте у світї карпаторусиньскых народных приповідок! Чітайте їх і няй вам приносять потїшіня.‟ Вірю, же книжка принесе потїшіня про малых і великых чітателїв, і наісто мож повісти, же ся стане і вызначным збогачінём русиньской літературы.

Read more

Миколай Ксеняк: Образ матери в русиньскій літературї

Oдовздаваня вічной штафеты – образу мамы.

Нихто з нас не запохыбує, же в каждім жанрї уменя тема мамы мать своє певне місце, же ся не найде ани єден вызнач­ный писатель, поет, малярь, со­харь, композітор, котрый бы тоту тему в своїй творчости обышов.

Ани нашы класіци – Александер Духновіч, Александер Павловіч, Ю. Ставровскый­Попрадов, І. А. По­ливка, Еміл Кубек… І в русиньскій поновембровій літературї видиме контінуіту. Не требало єй переса­джовати до нашых условій, до нашой новой землї. Ани ся тому не чудуєме: суть ту літературны традіції, природна патріархална поч­ливость к родічам, але тыж церьков­на духовна традічна выхова. Мы взя­ли і береме вызнам і посланя мамы як штось певне, самозрозуміле. І в козмічній добі, і по баршановій револуції на потверджіня уведу хо­ лем пару фактів – мено сучасного автора і назву холем єдного твору:

Read more

Михал Павліч: Петро Ялч – З книжков під заголовком

Мґр. Мiхал ПАВЛІЧ, Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові

З книжков під заголовком

(Рецензія на книжку про дїти автора Петра Ялча: Мамко подьме чітати… Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, 2014)

     Сколіоза, высыхаючі очі, терьпнутя свалів, слаба імуніта… Нї, тото не є зачаток медіціньской штудії, котра описує сімптомы новой, тяжкой хвороты, але з великов правдоподобностёв опис здоровя вашой дїтины, котра денно сидить при компютерї. Смутным выслїдком нашого ужасного інформачного віку є факт, же уже пять-шість річны дїти штораз веце жыють (респ. бідують) у віртуалній реалітї, з котрой ся не годны выманити. При тім на облюблены книжкы з нашого дїтинства сїдать порох. Спляча прінцезна ся николи не пробудить, вовк з Червеной шапочкы, видить ся, здохне од голоду, а 12 місячіків радше піде робити на ставбу до Нїмецька. Як дїтвак єм все заспавав з книжков, котру єм мав приправлену під заголовком. Даколи єм чітав довго до ночі, часто ай з батерков під перинов, жебы мама не відїла, же іщі не сплю. Робить то днесь даяка дїтина? Видить ся, же книжкам оддзвонило. Прім тримають почітачовы гры, в тім лїпшім припадї найновшы приповідкы – стягнуты з інтернету.

   Як проти такому електронічному меґадракови боёвати? Каждый доктор вам повість, же найлїпшов терапіов є превенція. Прото, ці сьте родічом, або ся тїшите на довгоочековане внучатко, прочітайте сі мою статю. Даю вам рецепт на вітамін, котрый мож апліковати в 51-днёвых інтервалах довгодобо, уж од раннёго віку дїтины і з куртыма павзами терапію повторёвати. Недавно вышла з друкарнї книжочка нового русиньского автора – Петра Ялча з назвов Мамко, подьме чітати…

    Як сама назва наповідать, іде о книжочку про найменшых. Збірка обсягує 51 стишків зо звірячов тематіков і є роздїлена до пятёх частей, подля того, де конкретне звірятко мать звычайне місто бываня (дома, ці на іншых контінентах – в Африцї, Австралії…). Наперек заміряню ся на світ звірят, збірка не є монотонна. У векшынї стишків автор вывжывать як тему общо знамы властности єднотливых звірят нато, абы напр. похвалив шыковного коника Пейка (Добродруг Пейка, с. 15), ці пуляка – праву руку ґазды (Права рука, с. 22), в іншім стишку крітікує пышну паву (Самохвала, с. 23). Векшына поезій мать дідактічный характер, з тексту выплывать ненасилне понаучіня про молодого приїмателя (Болячі зубы, с. 44; Мамкин хвіст, с. 70-71; Страченый в коморї, с. 8…). Цїлковый гравый ефект книжкы підкреслює веселость і гуморность віршиків – старостливо выбратых словных споїнь в них: панды-чорнобілы сранды (Грава радость, с 36); Біг о жывот… (с. 46); …пес у будї сидить, бігати го млоїть (Бурька, с 13), або: Єдного дня будеш моя, же тя хоплю, то сі пиш! (Фрыштик, с. 18), но часом мож найти ай важнїше ладжены строфы (Клїтка в ЗОО, с. 37), ці стишкы о конёви (Стары копыта, 24-26).

   Мамко, подьме чітати… є як бонбоньєра. Нашов єм там смачны пралінкы, але ай цукерликы, котры мі не пасовали. При дакотрых стишках поінта пішла до страчена (Злодїйка, с. 87), в іншых бы єм сі знав представити і продовжованя (Зелена доброта, с 16, могла напр. продовжовати приповідков, котру росповідать мама гуска), а даґде бы єм послїднї строфы выпустив (Школа плаваня і формулація … „а теперь уж знають, што ся научіли“, с. 28). Коло пштроса (Голова в піск, с. 47) єм лем стискав плечіма. Заразила ня ай лоґічна хыба в стишку о зебрї (Елеґантный облек, с. 50), котра на єднім місцї говорить, же на мовду кашле, причім в іншій строфі ся уж мовдов інтересує (Такый облек нихто не мать, про ню то много знаменать). Посудьте самы:

Чом є зебра пругована?
Зато, жебы была знама.
Чорно-біла теперь летить,
Зебра сі спокійно ходить.

Такый облек нихто не мать,
Про ню то много знаменать.
Смужка горї, смужка долов,
Не трапить ся новов мовдов.

Чом є зебра пругована?
Жебы была вшыткым знама.

    Формалный бік віршів таксамо кус „шкынтать“. Ялч в цїлім правилно вжывать 8 i 6 складовый вірш. Тот є вгодным, так, як піснї народной словесности ці віршикы про дїти на выплескованя, але слабым місцём у Ялча є ґраматічный рим, котрый творять єднакы части речі в єднакій формі. Єднов з можностей як рим зробити якостнїшым бы было, кідь бы єдно з римованых слов было холем о два склады довше. Поеты ся справила ґраматічным римам снажать выгнути, бо они не суть поважованы за найякостнїшы. Ялч в дакотрых припадах вказав, же докаже вытворити ай якостнїшый і любозвучнїшый рим, также мож предпокладати, же далша ёго поезія буде лїпша. З тых выдаренїшых римів суть то напр. такы строфы:

Уж є вечур, дома тя нїт,
іщі же-м тя нашов,
однесу тя ку матери,
най тя кормить кашов.

(Страченый в коморї, с. 10).

Псик уж з буды вонка,
Сміло собі бреше,
Зась бігать по дворї,
Так, як бігав перше.

(Бурька, с. 14).

Про них не платило,
Што мама повіла,
Дарьмо, же є днеська
На плаваня хвіля.

(Школа плаваня, с. 26).

   Шпеціалну часть той рецензії хочу удїлити вонкашнїй формі книжкы – обалцї і ілустраціям в нїй. Обалка в теплых помаранчовах фарбах лагодить оку, внутрона часть книжкы є таксамо приємна. Ілустратором є Мілан Падяк, штудент другого річника бакаларьского штудійного проґраму Русиньскый язык і література – анґліцькый язык і література. Як видно з ілустрацій, ёго умелецькый прояв – то суть ґрафітті. Тот модерный штіл апліковав і в уведженій книжцї. Скоро вшыткы ілустрації поважую за выдарены, добрї ладять з обсягом книжкы. З ілустаціями Мілана Падяка бы єм ся рад стрїтив і в будучности, нелем в книжках про дїти. Предцї лем мі не дасть і дашто скрітіковати: де має мышка на стор. 19 баюсы і нюфачік? Чей ї коцур не одкусив?

    Цїлковый доєм з книжкы є позітівный, но не заобышла ся без дакотрых мух. Радив бы єм, забештелёвати сі добру мухолапку і вірю, же далшый мій матеріал, котрый ся буде занимати поезіёв Петра Ялча буде іщі позітівнїшый. Закінчу зо желанём, абы Петро Ялч раз написав збірку віршованых гаданок, бо веце стишків з уведженой публікації має такый характер. Ялчову збірку хочу посочіти молодым мамам, або бабкам, абы ся слова з назвы Мамко, подьме чітати… в близкім часї не стали минулостёв. В контекстї русиноязычных книжок то платить двойнасобно.

1 2 3