ВЛАДЇСЛАВ СИВЫЙ: Новодоба русиньска література, то не суть лем наівны віршикы простонародной творчости

Книгы суть як дверї. Отворите їх і вступите до іншого світа – повів хтось мудрый. Дахто їх отворять тісяч раз, жебы пережыв тісячі жывотів, чоловік, котрый не чітать пережыє  жывот лем єден.

Про єдного є книга релаксаціёв, про другого зась іншпіраціёв про властну творчость… Меджі людей той другой сорты належить і русиньскый автор Владїслав Сивый, котрый нам одповів на пару вопросів.

Read more

Владїслав Сивый

Владїслав Сивый ся народив 25.10.1960 в Меджілабірцях. Часть дїтинства і молодости пережыв в недалекых Стерківцях (днесь часть села Чабалівцї). В сучасности жыє в Пряшові. По професії є то електротехнічный інжінїрь із шпеціалізаціёв на выконову електроніку. Од скончіня школы без перервы робить в одборї якый выштудовав. Професійну карьєру зачав в ЗПА Дукла Пряшів, як выскумный і вывоёвый  робітник конштрукчного вывоя фірмы. Од року 1990 є „ на вольній нозї “, жывить ся як конштруктер, проєктант і шпеціаліста в области выконовых електронічных сістемів. Выслїдкы ёго одборной роботы мож найти у веце, як в десятёх країнах світа. Попри інжінїрьскій роботї, в роках 1993 – 1994, робив і в Словацькім радію (ГР НЕВ у Пряшові)  як звуковый майстер і ведучій технік на переносах, в роках 2006 – 2007 быв высокошкольскым учітелём на Пряшівскій універзітї. Ту стояв  при взнику Уставу діґіталных компетенцїй, учів предметы з области інформачных технолоґій, стиг выдати двої скріпта, выбудовав і вів штудіо, в якім ся творили мултімедіалны дата про потребы універзіты.

Музика, поезія, література ці театер, то суть вшытко „занедбаны ласкы“ з молодости. Нашов собі на них час аж як зрїлый пятьдесятник. В року 2013 выдає своє перше музичне ЦД „Смутный клаун, віршы і ґітары“, в року 2016 выходжають „Справы зо жывота“. Ту го спознаєме в ролї автора музикы і текстів, грача на веце музичных інштрументах, співаючого поета. В року 2017 выдає  електронічну публікацію – книжку, котру мож было нелем чітати, але і послухати слова в нїй написаны, учути співанкы, ці попозерати пару відеокліпів із музиков. В книжцї  Образы з нашого жывота быв  опублікованый выбер з ёго творчости iз років 2013 – 2017. Поезію декламовали  професіоналны  артiсты Іван Стропковскый і Яна Трущіньска. Третю часть, книгы творив текст комедії „Троє жебраци“, котру в роцї 2017 як першый успішно  представив своїй публіцї Русиньскый коморный театер.

Довгы рокы ся в ёго штудію ДІНАМІКА реалізують і іншы русиньскы проєкты. Наприклад,  про „молодых Русинів“ награв Русиньскы приповідкы. Было то 10 ЦД  з 90-ёма текстами на якых  Владїслав Сивый робив як звуковый майстер, автор музикы і звуковых ефектів. Анґажує ся і в Русиньскім коморнім театрї, як орґанізатор, спонзор, звукарь, автор і інтерпрет…

За колекцію 22 віршів, быв автор оцїненый першым місцём в Літературнім конкурзї Марії Мальцовской за рік 2017, другым місцём за пєсу „МІСІЯ“ в тім самім конкурзї в року 2021. К успіхам на полю умелецькой творбы мож прираховати і перше місце  в меджінароднім авторьскім конкурзї в польскых Ґорліцях в роцї 2015 під назвов „Молода Лемковина “… В сучасности Владїслав Сивый приправлює книгу прозы „Погляд з малой вышкы “…

Автор: Яна Трущіньска.

Укажка з книжкы Штефана Смолея: Не ганьб ся, Русине!

І наш край прекрасный

Велё з людей тужить
При морю сидїти
На плажах, і в морьскій
Водї ся мочіти.
Вогкым і соленым
Воздухом дыхати,
Шум вітра з морьскыма
Волнами слухати.
Відїти як сонце
За море западать
Як холодный місяць
В морьскій водї плавать.

Тужба ся не сповнить,
Мы море не маме.
Од моря далеко
На суші бываме.
Маме красны поля,
Лїсы – як бы море,
В котрых ся потїшить
І моє, і твоє,
І каждого сердце.

Хто раз до них зайде,
Істо в них про сердце
Потїшіня найде.
Маме чісту воду
В преградах і в рїках,
Плажы місто піску
На зеленых луках.
Мож там посидїти,
Мож там полежати,
Чістый, свіжый водзух
До сыта дыхати.
Суть красны сонечны
Запады, выходы
В нашім краснім краю,
Хоць без морьской воды.

І без моря наш край
Нам треба любити,
Хоць море не маме,
Добрї нам в нїм жыти.
Прекрасный є наш край
Нашой домовины,
Нашы горы, лїсы,
Поля і долины.

Краю наш прекрасный

Бескіде наш, горы,
Краю наш прекрасный,
Дякуєме тобі
За наш жывот щастный.

Ту твої чудесны
Поля і долины,
Рїчкы чістой воды,
Горы і рівнины.

Бо ту тыж, ходячі
Горами, лїсами,
Тот пахнячій воздух
Одмала сьме ссали.

Ту звучать прекрасны
Слова нашой мамы,
Давныма віками
Про нас сохраняны.

Не даме їх взяти,
За ніч замінити,
Реч нашу няньківску
Будеме хранити.

Ту звучать найкрасшы
Нашы співаночкы,
Їх співають стары,
І малы дїточкы.

Летять, звучать они
Шырым нашым краём,
Потїшають сердця
Вшыткым добрым людём.

Ту жыли наш отець,
Дїдо і прадїды,
Ту, в тій нашій земли
Зістали їх слїды.

Схыль свою голову,
Клякний на колїна,
Поцїлуй ту землю,
То наша Отчізна.

Бескіде наш, горы,
Краю наш прекрасный,
Дякуєме тобі
За наш жывот щастный.

Ту є моє місто

Де єсь? Роздумуєш?
Ці-сь на справнім містї?
Мусиш ты сам знати
Собі одповісти.
Ці-сь на справнім містї,
Там, де бы-сь мав быти,
В радости і в смутку
Все охотный жыти.

Я – на справнім містї.
Так думам. Я то знам.
Де єм ся народив,
Зістану навсе там.
Ту є моє місто,
В моїм роднім краю,
Ту, на нашій земли.
Не забуду на ню.

Хоць не є богата
Земныма дарами,
Стою на нїй певно
Своїма ногами.
Хоць і нашым предкам
Богатства не дала,
Но зато і про них
Їх роднов зістала.

Любили єй таку,
Яков про них была,
Хоць їх в їх жывотї
Скромненько кормила.
Они ту все жыли
Аж до своёй смерти,
І я єй не можу
Зрадити, одперти.
Она і про мене
Моёв роднов землёв,
І про мене грїє
Сонце тепло над нёв.

(Смолей, Штефан: Не ганьб
ся, Русине!, 2005. Пряшів:
Русин і Народны новинкы,
ISBN 978-80-88769-58-2.)

Споминаме: 165-роча од народжіня священика і писателя ЕМІЛІЯ КУБЕКА

Емілій Кубек (Kubek Emil: Kubek Emilij A.) нар. 23. 11. 1857 у Штефурові В тогышнїм Угорьскім кралёвстві, теперь на теріторії Словакії, умер 17. 7. 1940 в Магоной Сіті, штат Пенсілванія, США. Быв священиком, лексікоґрафом, писателём русиньской народной орьєнтації в США.

Е. Кубек быв ґрекокатолицькый священик Пряшівской єпархії (рукополеженый в 1881 р.). По службі почас скоро двох десьроч у селї Снаков у пряшівскій области (1885 – 1904) еміґровав до США і од 1904 р. до своёй смерти повнив роль ґрекокатолицького священика в Магоной Сіті.

Перед одходом з Европы Е. Кубек закончів свою найважнїшу языкознательску роботу – словник „Старославянскій-оугорскій-русскій-нѣмецькій словарь къ священному писанію‟ (1906). Кубек ся став найпродуктівнїшым русиноязычным писателёв у США, опубліковав велике множество лірічной поезії і повідань. У векшынї з них переважовали темы носталґії за русиньсков отчізнов, котру охабив навсе. Е. Кубек є автором єдиного русиноязычного роману, выданого в США. То є тритомный твір „Marko Šoltys: roman iz žiťja Podkarpatskoj Rusi“, написаный ёго родным діалектом пряшівской области (латиньскыма ґрафемами) і вышов у ёго штиритомнім зборнику творів „Narodni povity i stichi“ (1922 – 1923).

Література: František Dancák, „Z galérie našich rodoľoubov: Emil Kubek“, in Gréckokatolícky kaledár 1977 (Братислава, 1976), с. 151-155; Микола Мушинка, „Еміл Кубек – перший романіст Закарпаття‟, іn: Український календар 1980 (Варшава, 1980), с. 213-215; František Dancák, Emil Kubek: kňaz, básnik, spisovateľ, jazykovedec, rodoľub (Prešov, 1999).

Проф. Др. Павел Роберт МАҐОЧІЙ, Торонтьска універзіта, Канада

Укажка з книжкы Марії Ґіровой-Васьковой – Родне слово

Родна земля

Земля наша родна,
Весміром што блудиш,
Лем ты нас єдина
ку собі притулиш.

Даш місто к жывоту,
К радости і щастю,
Згынути нам не даш
В годину найтяжшу.

Дякуєме, родна,
За плоды жывота,
Няй не вбуде нїґда
Із твоёй доброты.

Родне село
Село моє родне,
Село моє міле,
Якесь вже зістало
Страшно осиріле.

Запустїли горы,
Запустїли лукы,
Не слїдно вже ниґде
Ту робітны рукы.

Дворы, загороды
Забуйнїли травов,
Страшезна цливота
Заставлює вам кров.

Плакати ся хоче
Сердцю в тій пустотї,
Увірити не мож
Тій страшній нїмотї.

Стою серед двора
В розвалинах дому,
Прогварити слова
Уж не є ку кому.

Стратило ся вшытко,
Навікы пропало,
у Стариньскім жрїдлї,
В водї ся розмыло.

Лем водічка журчіть,
Чіста і прозрачна,
Її жрїдло взяти
Никому не дасть ся.

Тече собі красно,
Обмывать скалиска,
Здоровя приносить
По нашых сідлісках.

А мы, хоць з тяжобов
В сердцї одходили,
Думаме, же многым
К здоровю проспіли.

(Марія Ґірова-Васькова: Родне слово, 2008. Пряшів: Русин і Народны новинкы,
ISBN 97880-887769-87-3)

1 2 3 8