ЛІТЕРАТУРНЫЙ КОНКУРЗ МАРІЇ МАЛЬЦОВСКОЙ 2021, 3. МІСТО: Елена Хомова-Грінёва

Выбране з Літературного конкурзу Марії Мальцовской, рік 2021, тексты Елены Хомовой-Грінёвой – 3. місто

Відеозазнам з выгодночіня Літературного конкурзу Марії Мальцовской 2021 можете видїти ту.

Read more

ЛІТЕРАТУРНЫЙ КОНКУРЗ МАРІЇ МАЛЬЦОВСКОЙ 2021, 1. МІСТО: Людміла Шандалова

Выбране з Літературного конкурзу Марії Мальцовской, рік 2021, тексты Людмілы Шандаловой – 1. місто

О жывотї а творчости Людмілы Шандаловой ся можете дочітати ту.

Відеозазнам з выгодночіня Літературного конкурзу Марії Мальцовской 2021 можете видїти ту.

Read more

ЛІТЕРАТУРНЫЙ КОНКУРЗ МАРІЇ МАЛЬЦОВСКОЙ 2021, 2. МІСТО: Владїслав Сивый

Выбране з Літературного конкурзу Марії Мальцовской, рік 2021, текст Владїслава Сивого – 2. місто

Відеозазнам з выгодночіня Літературного конкурзу Марії Мальцовской 2021 можете видїти ту. Read more

Укажкы з творчости: Юрко Харитун

Мати крыла орла

 

Староба

торба на плечах

Староба

пута на ногах

А я так хочу

до нашой долины на Шутак

I на колїнах выйти там мушу

де балван найду

на сердце і на душу

Наша долина

як образ маляря

Мене тїшыла цїле жытя

а теперь треба крыла орла

 

Яка то насолода

 

Коли лїсы горять

стромы зажыва умерають

Але як пташкам

і як звіряткам там

высловити аж страх

Природа про нас

великый дар

Храньме її

Одвдячіть ся нам

Яка то насолода

дыхати карпатьскый воздух

і пити з Бескiда воду

 

Выбране з книжкы Юрка Харитуна Наш край – Наш рай, 2020

Укажка з творчости: Елена Хомова-Грінёва

Надоєне молоко

 

Край, долина,

мамин хотарь,

подоєне молоко

налляте до жідля.

Смакує біла піна,

баюсы повтерам

наспак рукавом.

На стїл одложу

порожнє горня…

 

Позваня до танцю

 

На небі червена зоря

заходить.

Стихло місто,

потемрява.

Вітор гуда

мелодію о любови.

В руках гуслї

яворовы

вечером кличуть

молодых

до танцю.

 

Выбране з книжкы Елены Хомовой-Грінёвой Уяцькыма дражками, 2020

Недїльны віршы: Мілан Ґай

Дякую ті, Боже

 

Дякую ті, Боже,

днесь за далше рано,

же мі з постели

встати было дано.

 

Дякую ті, Боже,

повный Благодати,

помож мі навікы

при Тобі зістати.

 

Дякую ті, Боже,

же-м ся в здравї дожыв

днесь далшого рана,

і Тебе прославив,

як своёго Пана.

 

Ісусе мій добрый

 

Ісусе мій добрый,

повный Благодати,

што бы-м за твою доброту

я тобі мав дати?

 

Істо лем молитвов

я потїшу тебе,

зато із радостёв

пошлю єй до тебе.

 

Приймий молитвочку

од Раба своёго,

котру ті посылам

із сердця щірого.

 

Выбране з книжкы Мілана Ґая З нами Бог, 2019

Укажка з новой книжкы Мілана Ґая – Правдива выповідь

Правдива любов

Так є то оддавна,
одколи світ стоїть,
кажда добра мамка
за дїтя ся боїть.

Я свого сыночка
тяжко выховала,
жебы-м у жывотї
радость з нёго мала.

Нянько нас барз скоро
завчасу опустив,
іщі ся мій Янко
ани не народив.

Велё єм хотїла
у жывотї мати,
пішла єм родити,
не матуровати.

Жыли мы дость скромно,
што буду казати,
од єдной до другой
бідненькой выплаты.

Янко зматуровав
як вызнаменаный,
на высоку школу
быв одпоручаный.

Сидїли сьме в авлї,
як го промовали,
барз велику гордость
із бабов мы мали.

Ґратулуєме ті,
мій мілый сыночку,
уж лем домів приведь
даку невісточку.

Бабка цїла щастна
го міцно обняла,
до кешенї сака
пятьдесячку дала.

Не бійте ся, бабко,
і ку тому дойде,
може за куртый час
дака за мнов прийде.

Чудно мі кус было,
же так бісїдує,
може уж даяку
мі ай затаює.

Раз єм пришла домів,
ани-м не вірила,
у дверях єм шувне
дївчатко збачіла.

Была молоденька
із краснов тварічков,
а у правій руцї
із білов палічков.

Не могла-м у собі
сховати скламаня,
вшеліякы думкы
приходили на ня.

Гірко тяжко єм то
даяк вытерпіла,
жебы Янко мі высвітлив,
такой я хотїла.

Атрофія нервів,
так мі высвітлёвав,
коли своє дївча
тогды обгаёвав.

Централный выпадок
далше высвітлює,
видить періферно
ніч не заострює.

Барз одборно гвариш,
не розумлю тому,
то хочеш мі слїпу
привести до дому?

Вірю, же по часї
похопиш то сама,
бо ты єсь найлїпша
в цїлім світї мама.

Нїґда ся не змірю,
же єй хочеш взяти,
знаш, што лем траплїня
із нёв будеш мати?

Чом праві ты мусиш
таку собі взяти?
Велё того будеш
собі одрїкати.

Звышыв на ня голос,
бо го то трапило,
кедь єм ю як мамка
не прияла міло.

Зохаблю му часу,
няй пороздумує,
і може по часї
мі раз подякує.

Не робила єм ніч,
чекати-м зачала,
же прийде повісти:
мамо, правду-сь мала.

Кадыль я ходила,
всягды єм плакала,
чом тота Сілвія
до оч ёму впала?

Тїлько красных дївчат
ходить ту по світї,
чом праві мій Янко
таку мав стрїтити?

Занедовго пришло
сполочне вінчаня,
пережыла я там
велике скламаня.

Ани лем на обід
не хотїла-м іти,
тадь то не є правда…
не хочу вірити.

***

По одступі років,
уж я похопила,
еґоістка-м была
ку нёму – неміла.

Мала-м важну рану
перед пар роками,
также праву руку
одрїзали аж мі.

Думам собі, настав
про ня конець світа,
як без рукы пережыти
іщі далшы лїта?

Пришла ня Сілвія
з Янком навщівити.
Буду ваша права рука,
а вы ня водити.

Обняла єм дївча,
ку нїй ся стулила,
перепросила у слызах,
жебы одпустила.

Інформація о выданю книжкы Правдива выповідь Мілана Ґая.

(Выдаватель: Академія русиньской културы в Словацькій републіцї, выдрукованя: Tlačiareň svidnícka, s. r. o., выданя: перше, тіраж: 300 фалатків, с. 5-7, ISBN: 978-80-89798-26-1).

Укажка з творчости: Людміла Шандалова

О найменшых

 

Зохабте дїточкы,

прошу вас шумнї,

в розпуку квіточкы

няй прийдуть ку мі

 

Зохабте премілых,

то дзбанкы без грїха,

небесам ангелы,

про землю потїха

 

Не браньте, кедь нукам,

же сі їх притулю

Несуть мі на руках

із любви кошулю

 

Дары

 

Мілый Боже, де ня зводить

моя думка блудна?

За капельков жывой воды,

там, де горьска студня.

 

Боже з небес, душа жаждить,

ці їй хыбить много?

Окрышынка на день каждый

з хлїба пшенічного.

 

Одпусть болїсть, святый Боже,

за чін покояный.

Няй покора взяти може

з дарів предкладаных.

 

Выбране з книжкы Людмілы Шандаловой Напю ся водічкы, 2020

Укажкы з творчости: Гелена Ґіцова-Міцовчінова

Перин–Баба

Уж зачала Перин–Баба
над горов кружыти,
гаї, поля і долины
хоче заснїжыти.

Порошковым цукрём стоїть
обсыпана лоза,
увідїла з фуров цукрю
плазити Мороза.

Не буде ся быстра вода
у спадї пінити,
зима ледянов бланов йде
потік заскленити.

Карневал

Чом повно радости
є у школьскій галї?
Бо школярї в масках
днесь на карневалї.

Зъявила ся в стрїбрї
уж снїгова влочка,
а із Дїд–Морозом
пришла Снїгурочка.

Уж сова ушата
выгукує в галї,
на дїтей вывалить
великы окалї.

Полїтує з Вілком
там і пчолка Мая,
веселеньку бзучку
тыж родічі таять.

Малый хлопчік Петрик
не спознавать брата,
што ся перед дїтми
днесь грать на пірата.

Крылом нашыроко
вітрик помахує
коник осїдланый
собі підскакує.

Ангел і Миколай –
довгожданы гостї,
зато в галї повно
сміху і радости.

Злетїти із неба
з великым баликом,
тай уж повно дарів
стоїть під стромиком.

Стражить під ялинков
дары стара лишка,
а златы орїшкы
грызе сива мышка.

Дївчата і хлопцї
танцюють, співають,
бо гостїв з дарами
на святї витають.

Уж глучны варганы
перестали грати,
дїтворї до дому
тяжко ся зберати.

У руцї балоник
із школьского балу,
а в сердечку несуть
щастя з карневалу.

Нескоро до дому
заскрипіла бранка,
то дїточкам дверї
отворила мамка.

Понсела ся селом
справа од дїточок,
же уж під дверями
дзвонить новый рочок.

(Гелена Ґіцова–Міцовічінова: Школярик, Пряшів: Обчаньске здружіня КОЛЫСОЧКА – KOLÍSKA, 2015, ISBN 978–80–972115–2–3)

Укажка з творчости: Осиф Кудзей

Выміна

 

В ЗОО, на властну жадость Тхоря,

привели ку нёму директора,

котрого звірь просив розжалено:

„Пане, ганьблю ся за своє мено,

не могли бы сьте го з моёй клїткы зняти

а по латиньскы го написати?

Зробте так, бо з ганьбы одурію —

напиште там просто PUTORIUS.‟

 

Просьба Тхоря о выміну мена

была директором выповнена,

но як навщівници загороды

ішли коло ёго огороды

і чітали там напис латиньскый,

та ся чудовали сакраментьскы:

„PUTORIUS – то што то є за чудный звірь,

мено чудне, но смердить точно так, як Тхірь!‟

 

Многы люде, як є досвідчено,

зачнуть „новый жывот‟ з іншым меном,

лемже не поможе зміна тота,

кедь ся не змінить способ жывота.

 

Нагода

 

Ловити двоми рыбарї

рыбы на Ліптовскій Марї.

Як першый свій прут вытягнув,

та выловив морьску панну.

 

Кедь собі єй пообзерав,

выпустив єй до озера.

„Прошто?‟ — другый на то повів.

„А як?‟ — звучала одповідь.

 

Нагода мать невыгоду,

же ку нїй не є наводу.

 

Выбране з книжкы Осифа Кудзея: Байкарёвы думы, 2009

1 2 3 15