Mgr. Michal Pavlič, PhD.: Súčasná rusínska literatúra na Slovensku po roku 1989

Karpatorusínska literatúra je v súčasnosti pomerne neznámym územím nielen pre západných neslovanských literárnych vedcov, ale aj vedcov slovanských literatúr. Komplikovaná a nejednoduchá história karpatských Rusínov dospela v 20. storočí až do momentu, kedy označenie Rusín bolo vďaka konečnému riešeniu jazykovej a národnostnej otázky Rusínov vyriešené zákazom rusínskej národnosti a presadzovaním ukrajinskej. Situácia Rusínov počas komunistického režimu nevyzerala vôbec sľubne, no s príchodom nečakaných udalostí v roku 1989 sa presadili národné práva predtým utláčanej etnickej skupiny. Po páde komunizmu sa Rusíni vrátili späť na kultúrnu mapu a teda aj do širšieho povedomia literárnych vedcov, jazykovedcov, etnografov či historikov. Read more

Мgr. Michal Pavlič, PhD.: Oslavná básnická skladba ako prezentácia obsahov historickej pamäti v publikácii M. Kseňáka Формованя русиньской ідентіты

Téma rusínskej identity je „večnou témou“ Mikuláša Kseňáka, najvýraznejšie sa objavila v jeho básnickom diele Формованя русиньской ідентіты[1] (2016). Identita je hlavnou témou, ktorá je vyslovená priamo v názve knihy. Dielo je koncipované ako básnická skladba dvanástich básní s didakticko-reflexívnym charakterom, ktorá je spojená ústredným motívom formovania a kreovania identity. Možno ho charakterizovať aj ako ódu, pretože Mikuláš Kseňák v ňom vyslovuje obdiv, úctu a vďaku všetkým ľuďom, ktorí sa podieľali na rusínskom národnom obrodení od polovice devätnásteho storočia až po súčasnosť. Read more

Mgr. Michal Pavlič, PhD.: Memoárová prózа ako spôsob reflexie identity v zbierke M. Kseňáka Углы погляду

Súčasťou súčasnej rusínskej literatúry na Slovensku je tiež memoárová próza, ktorá sa objavuje v rozsahu útržkov (v tvorbe viacerých rusínskych autorov) až po knižnú autobiografiu Споминкы і очекованя (2013)[1] Mikuláša Kseňáka. Nie je to ničím prekvapujúce, keďže väčšina členov aktívnej spisovateľskej bázy má viac ako šesťdesiat rokov, vo svojich dielach sa prirodzene navracia do minulosti. Frekventované sú motívy rodičov, zvlášť matky, vyrastania na dedine, v prírode a pod. Read more

Др. габ. Олена ДУЦЬ-ФАЙФЕР: Ювілейніст проти «вісляного» тырваня (2/2)

При вказаній еволюциі, розвиваючій, але тіж довершаючій мріі і надіі Ювілята, остає він надале вірний і по мурянчому послідовний в веденых ціле праві жытя своіх діянях і дотримуваных поставах. Такой праві уж 30 років отримуєме журналістычно едиторскій труд жытя Мурянкы, «Бесіду» – лемківскій двомісячник, авторско ведений його головным редактором. Шторічні прикликуваны сут важны історичны і персональны факты завдякы покликаному до жытя Петром і уж 25 років выдаваному «Лемківскому календарьови»/ «Лемківскому Річникови». Не перестал він тіж занимати ся трансляторском роботом. В остатнім десятьолітю довершыл своі величезны труды перекладаня на лемківскій, ци радше лемківщыня, адаптуваня до сучасной языковой нормы, знаменитых творів лемківской класикы – Петра Поляньского і Владиміра Хыляка.

Read more

Др. габ. Олена ДУЦЬ-ФАЙФЕР: Ювілейніст проти «вісляного» тырваня (1/2)

(Петрови Мурянці, нар. 10. 8. 1947)

Сут ріжны жытя, долі, місиі, таланты і інче, што рішат, же чловеча дорога на тым світі ма такє або інче значыня для того што было, єст і буде. Чловече стремліня до вічности все вязало ся з уявом, же присутніст в памяти жыючых, то жытя тых, котрых серед них уж неє. Ленія памяти веде ся в натуральний спосіб кровным наступством поколінь (спарадиґмуваний іщы біблийныма текстами), але довершат ся тіж в симвoлічний спосіб, коли памят о дакым стає ся власністю і вартістю цілой уявной спільноты, творит для нєй взоры (тіж антивзоры) і дороговказы. Такы жытя увічнят істория або збірна памят, выберат з них важны для зрозумліня явиск і задач даного часу факты, творит потрібны леґенды. Прото сут то жытя, а радше символічны, ци надреальны жытя важны, найважнійшы, якы в гідній мірі не належат уж даному чловекови, але цілій спільноті. Мусят мати такы елементы, якым спільнота надає значыня і ся з нима ідентыфікує.

Read more

Мґр. Валерій Падяк, к. н.,: Емілій Кубек: Вызначный карпаторусиньскый писатель в Америцї (1/2)

Мґр. Валерій ПАДЯК, к. н., Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской
універзіты у Пряшові, Словакія

Маганой Сіті на выходї америцького штату Пенсілванія має славу баницького містечка. Сучасны цїлосвітовы проблемы у здобываню угля позначіли тыж жывотну уровень того реґіону богатой Америки. Од колишнёго процвітаня міста баників не зістрало ани слїду. Read more

Мґр. Валерій Падяк, к. н.,: Емілій Кубек: Вызначный карпаторусиньскый писатель в Америцї (2/2)

Як свідчать архівны документы, першы карпатьскы Русини при гляданю роботы, пришли до Америки іщі в половинї ХІХ. стороча. У 1980-ых роках еміґрація карпатьскых Русинів набыла масового характеру. Подля рахунків бадателїв, міджі роками 1880 і 1914 коло 225 тісяч карпатьскых Русинів-робітників пришло до США; еміґранты глядали уквартелёваня переважно в індустріалных центрах на севернім выходї країны – у штатах Ню Йорк, Ню Джерзі, Конектікат, Огаё, но най веце у штатї Пенсілванія. Історічны условія не были наклонены навернутю еміґрантів до родного краю: слабы можности кваліфікованой, добрї заплаченой роботы по Першій світовій войнї, велика кріза в 1930-ых роках, Друга світова война і, докінця, приход до влады у державах выходной Европы прокомуністічных тоталітных режімів і анексія Підкарпатьской Руси Совєтьскым союзом. Теперь у США жыє приближно 640 тісяч людей (подля іншых чісел – 1,3 міліона) Америчанів карпаторусиньского походжіня – потомків тых, котры до 1914 р. ішли глядати собі роботу за океан. Read more

Мґр. Івана Сливкова, ПгД.: Творчость Кветы Мороховічовой-Цвик

Мґр. Івана Сливкова, ПгД., Інштітут Україністікы і середнёевропскых штудій Пряшівской універзіты у Пряшові

І. Квета Мороховічова Цвик (властным меном Квета Галасова)

      Народила ся 20. 04. 1946 в чеськім містї Мост. Походить з русиньского села Пчолине коло Снины. Основну школу навщівлёвала в селї Пчолине, пізнїше в Снинї, де продовжовала ай в середнёшкольскых штудіах. Меґістрьскы штудії абсолвовала на Філозофічній факултї Універзіты Павла Йозефа Шафарика у Пряшові, постґрадуалны штудії на Карловій універзітї в Празї.

      Публіковати зачала почас роботы в ґалерії уменя у Пряшові. Єй рецензії выставлёваных умелецькых творів выходили у Выходословеньскых новинках. Пізнїше ся сама стала редакторков Пряшівскых новинок (Prešovské noviny) а наслїдно одышла робити до Пряшівского народностного розгласу, де одробила як редакторка і модераторка справодайства скоро десять років. З родинных доводів одышла жыти до Новых Замків, де робила як редакторка реґіоналных новинок „Naše novosti“. Попри редакторьскій роботї зачала писати кутры прозовы творы. Таксамо писала ай поезію – до рубрікы Поетічны рядкы. По нїжній револуції ся стала шефредакторков. Свою позорность сконцентровала передовшыткым на домашню публіцістіку, інкліновала к русиньскій тематіцї (в журналістіцї і в творчости). Журналістков была аж до одходу на пензію. Свій вольный час актівно вывжывала на гляданя корїнїв на выходї Словеньска і штудію русиньской културы, враховано языка. Read more

ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД.: Осиф Кудзей і ёго писательска дорога

Жывотом го спроваджать покора, силу му додає віра і гумор

(Осиф Кудзей і ёго писательска дорога)

Пореволучны зміны внесли до літературного жывота Русинів новы писательскы мена. Попри класіках русиньской літературы, але і тых сучаснїшых авторах, пишучіх народно-бісідным языком і штілом (А Галчакова, Н. Ксеняк, Ю. Матяшовска, Ю. Харітун), або тых, што ся кінцём 90-тых років 20. стороча переорьєнтовали з україньского языка на кодіфікованый русиньскый язык і тым демонштровали свою ясну позіцію (Ш. Сухый, М. Мальцовска), обявили ся цалком новы мена, а то з рядів старшой (М. Павук, Ш. Смолей), але і молодшой ґенерації (П. Женюх, А. Блыхова). А што є найпозітівнїшым, по кодіфікації русиньского языка в Народных новинках зачали публіковати свої першы віршикы, переклады ці прозовы творы наймолодшы авотры (Ленка Гаврілякова, Мірослав Гацко, Люба Тарчова, Лівія Гакунова і другы), што є выслїдком заведжіня годин русиньского языка і културы до дакотрых основных школ, і так уж в початках учітелї можуть збачіти і підхопити талентованых школярїв. Може бы ся так стало і в припадї Осифа Кудзея, кібы в часї ёго школьскых лїт… Read more

Мґр. Івана СЛИВКОВА, ПгД.: Меланія Германова: Дїтём про радость і поучіня

Мґр. Івана СЛИВКОВА, ПгД., Інштітут україністікы а середнёевропскых штудій Філозофічной факулты Пряшівской універзіты у Пряшові

Меланія Германова: Дїтём про радость і поучіня

Abstract

Author interprets fourteen short stories from the Melanie Hermanová´s book Deťom pre radosť a poučenie. The analysis focuses on the themes of individual stories, types of characters and thematic clichés in Rusyn literature in Slovakia. The aim is to highlight the positive and innovative  parts of publication and objectively assess the weaknesses of the work.

Меланія Германова назвала свою книгу Дїтём про радость і поучіня із підназвов Повіданя про дїти, молодеж і дорослых. З другов частёв назвы не мож быти цїлком согласный. Цїлёвов ґрупов тых текстів мали бы быти главно дорослы чітателї, респ. –надцятьрічны старшы дїти. Уж лем з погляду тематічного заміряня окремых пригод не є тота публікація цїлком вгодна про дїтьского чітателя. Головны герої нас в каждій пригодї ведуть ку щастливому кінцю і приповідковому вітязству добра над злом, респ. правилного, або неправилного, але часто ся находиме в оточіню, котре не є про дїтьского чітателя найвгоднїше. Змірїня ся дїтины з неприємныма фазами жывота ці ознаками характеру, як наприклад смерть, аґресівность, завіслость, кламство в партнерстві ці злодїйство, є потребне  і природне, но пригоды бы мали быти в тім припадї композічно побудованы інакше – мінімално бы мали быти скінчены  щастливо, просто і зрозумітелно.

Read more

1 2 3 4