Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021: Марія Шмайдова – Їжакы Мырнчко і Фучка (друга часть)

Мамка Фучка ся не перестає тїшыти з великой родинкы. Татко Мырнчко ся на них iшi раз посмотрив, а уж охабив цїлу выхову молодых їжачкiв на мамку.

Водила їх мамка по лїсї, кормила, вказовала де найлїпшы корїнчікы, де найвеце доджівок, хробачiкiв… Як ся файнї наїли того, што нaхaпaли вночi, то пpec день ся побрали до скрышы. Была добрї выстелена мнягонькым мохом i листём. Навчiла Фучка малых їжачкiв ловити гадів i мышы.

-Посмотьте, ту на земли, на низкых стромикох суть i гнїздочка пташкiв. Даколи їджiня добрї  змiнити і зъїсти даяке cмaчнe яєчко. Но то ся дасть лем в яри, кедь                  пташкы iшi cидять у гнїздї і лeм кoли-тoгды, кедь oдлїтaють, – учiть Фучка своїх потомкiв, жебы ся знали о себе постарати як доростуть.

-Позерайте, ту коло потiчка суть жабкы. I то є смачне їджіня про їжакiв.

Ходять їжачкы гopї-дoлoв, аж пришли на край лїса.

-Tото мicцe не познаме, – пoвiдaть найстарше їжача мамi.

-Зато cьме ту пришли, жебы сьте знали, же на краю лїса є людьска дражка. По нїй не ходять лем люде, але i якась ладiчка на штирёх колесах. У нiй видно сидїти чоловіка. На тото собi давайте великый позор. Бо пiд тыма колесами часто мы їжакы гынеме, -поучує Фучка малы.

-Теперь ся вернеме назад до лїса. Як бы нас не хоронили коруны стромiв i сухы копы листя в нїм, то бы нас збачiли совы, aбo i лишкы. Тых ся храньте, дїточкы мої.

 -Ха-ха-ха, але як мi доростуть пiхлячiкы, та я їм їх язычкы i пыщата поряднї пошопам,- озвав ся малый їжачок.

-Хочу вам указати, як ся треба скрутити до клубяти і пoчекати, докы не одыйде наш неприятель.

-Холем маме файну охрану перед нима, – тїшыли ся малы їжачкы.

-Тато їжак нам з тобов, мамко, зробив файну скрышу, на нїй велё листя а iщi чорнічіня, жебы нас нихто не нашов.

-Як бы до нёй дахто вошов, то мы бы вышли другым выходом з норы. Тато добрї выдумав наше бываня,- тїшить ся мама Фучка.

Над скрышов є грубе корїня старого строму, a скрыша є меджi камiнём, котре є зароснуте мохом.

Перешов даякый час. Їжакім наросли певны пiхлячiкы. Уж не были бiлы, часом потемнїли. В єден пiдвечур мамка повiдать своїм дїтём:

– Уж сьте доросли, научіла єм вас вшытко, што мають знати їжакы. Пришов час, жебы сьте ся побрали каждый своёв драгов. Мате шыковны лабкы што знають скоро бiгати, добрї лoзити по стромикох і плавати у глубокiй i шырокiй водї. Найстаршый їжак повiдать:

-Mаме i добрый носик i ушка, та собi знаме найти легко i їджiня.

Шумнї ся вшыткы розышли, каждый пiшов своёв странов. Мамка за нима іщі довго смотрила… Потiм ся обернула і зачала ся шухтати по листю, дупкати, фучати і глучно ходила горї-долов попiд стромы. На недалекiм стромi сидїла на конарю дика мачка. Єй пругованый кожух вечур не было видно. Лем єй грубый хвiст ся колысав з бока на бiк. Як мачка Фучку збачiла, зачала ся приправлёвати на скок. Но їжакы мають добры ушка i носик а у повiтрю зачують притомность чуджой звiрины. Дика мачка скочiла долов на землю за Фучков. То уж ся але шыковна Фучка скрутила до клубяти, а дика мачка скочiла на єй остры пiхлячiкы. Страшно замнявчала од болести, выскочiла і зачaлa втїкати лїсом, лeм чiм дале од їжака. А спокійна Фучка высунула лабкы і дале ся помалы шухтала лїсом.

Была на себе горда, же вчасно зареаґовала. Захранила ся од смерти преснї так, як вчiла свої малы їжачкы.

(Укажка з творчости Марії Шмайдовой, друга часть з двох, Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021)

Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021: Марія Шмайдова – Їжакы Мырнчко і Фучка (перша часть)

Їжакы Мырнчко і Фучка

Над малым селечком є высокый берег званый Грун. Покрытый є скраю низкыма кряками i стромиками, за якыма уж ростуть высокы листнаты стромы. Меджi нима ся гев-там обявить i смерек або сосна, якы суть на роздїл од листнатых стромiв все зелены цїлый рiк. Стромы суть добров скрышов вшыткых звiрят, якы в нїм жыють. Прес день їх можеме вiдїти зрїдка, но на пiдвечур выходжають  зо своїх  скрыш i нор.

Сонечко уж запало за высокый берег, вiтор втих. Ярь была в повнім прудї. Лїс ожывав. Чути было вшеліякы звукы. Окрем пташачого спiву праскало сухе конарївля, шустїло сухе жовтаво-руде листя, яке рiк по року опадовало зо стромiв. Вкладовало ся єдно на друге, а мiстами уж з нёго была груба перина, котра приємно шухотїла, кедь на ню ступила людьска нога, або звіряча  лабка.

 Пiд листём в лїсї пулзує рушный жывот. Дражок пiд ним наробено як бы то была автрострада. Переходжають ту мышы, грабошы, хробакы, найдуть ся i гадины або ящуркы.

Як запало сонце а тма покрыла цїлый край, вышли на прогульку i два їжакы – Мырнчко i Фучка. Так їх называли камаратя, бо зо вшыткых їжакiв што жыли в шырокiй околіцї были найглучнїшы. Як было в лїсї тихо – то было главнї вночі, было чути лем саме фучаня i мырнчаня. Їжaкы довго спали, скоро цїлу зиму. Може i штири або пять мiсяцїв. Засобы собi нaробили, бо мали на брїшку i хырбтї велё мастного шмaлцю. Прес зиму ся може два-три раз збудили, як было вонка теплїше. Но як пришла ярь, цїлком ся пробаторили зо зимушнёго спаня. Цїлу ярь ся неунавнї хапали, скрывали і вшеліяк інакше бавили. Фучаня, одфукованя і мырнчаня было чути лем темныма ночами. Аж ту нараз, як было уж теплїше, вышло з норы окрем Мырнчка i Фучкы далшых десять малых клубяток. Были то малы їжачкы. Такы дрїбненькы, маленінькы кулькы. Но за короткый час ся малы їжачкы перемiнили.

-Посмоть на них Мырнчку, были гладонькы, свiтленькы як мышкы, але уж їм наросли i пiхлячiкы. Такы суть бiлы i мнягонінькы, – радовала ся мамка Фучка.

-Будеме їх хоронити, бо суть iщi безбранны, – ласкавым оком смотрить на них Мырнчко і дале уважує: -За два тыжднї нас i спознають, як ся їм отворять очка.

 

(Укажка з творчости Марії Шмайдовой, перша часть з двох, Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021)

Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021: Штефан Смолей – Андрійків нечеканый проблем (2. часть)

Дома  хоць  не  на  великім  ґаздівстві,  але  од  скорой  яри,  через  лїто  і  аж  до  пізной  осени  было  про  каждого  дость  вшеліякой  роботы.  Но а про  вітця  ся  обявила  робота  і  в  лїсї.  Быв  радый  зато,  же  ся  му трафила  можность  заробити  пару  корунок,  якы  дома  все  хыбили.

Іванко  із  Ганьков  ся  черяли  в  ходжіню  на  поле  із  худобов  і  до  школы.  Єден  день  до  школы  ішла  Ганька,  а Іванко  на  поле  із  худобов.  А  другый  день  Іванко  до  школы,  а Ганька  із  худобов  на  поле.

Меншы  дїти – Геленка  із  Андрійком  ходили  до  школы каждый день.  Но  а  домашня  робота зіставала  про  матїрь.   Кедь  отець  робив  в  лїсї,  мати  мусила  сама  робити  і  потребну  роботу  на  полю,  правда   таку,  котру  сама доказала  зробити.

Час ішов, а Андрійкове око ся не гоїло. Наспак,  придала ся іщі  міцнїша   болїсть.

Тота  неприємность  тримала цїлый  єден, другый  і  третїй  тыждень.  Мати з няньком ся застарали. По вшеліякім домашнїм  лїчіню  і  одрабляню  од  вшеліякых  хворот,  око  непереставало  Андрійка  трапити.  Спомагати пришла  i  валальска  лїчiтелька  очей, но без успіху.

В  Рошкiвцях  недалеко  од  Гороховых  бывала  старша  жена  — тета  Тимцёва,  котра  своїм  лїчiнём  многым  людём  нелем  в  Рошкiвцях,  але  i  в  далшых  околишнїх  селах  в  бiдї   охотно  помагала.

В  тых  часох  окулярїв  не  было.  А  зато  не  лем  дїтём  при  вшеліякых  дїтьскых  грах,  але  i  дорослым  людём  при  вшеліякiй  газдiвскiй  роботї   ся  ставало,  же  до  ока  упала  дака смiтинка.  В  многых  припадох  то  не  было  ніч  страшне,  ани  проблематічне.  Смiтинка  ся iз  слызами  iз  ока  выплавила.  Але  ставали  ся  i  такы  припады,  же  ся так  не  стало.  Тому  постигнутому  мусив  хтось  другый  помочі.   А часто  i  тому  помiчникови  ся  не  пощастило  смiтинку  iз  ока  выбрати.

При  такiм  проблемi  iз  оком  на  доктора  десь  в  мiстї  нихто  ани  не  подумав.  Но  а  в  Рошкiвцях  нашла  ся  жена,  котра  не  з  розкошу,  але  iз  бiды  в  такых  припадох  охотно  помагала. Она  своїм  языком  в  оку  глядала   смітинку  і  языком  око  чістила  так  довго,  покы  смiтинку  iз  ока языком  не  высунула  вон.

Андрiйкови  не  помогла  ани  тетина  лїчба   бо  око  хоць  небарз,  але  все  болїло.

Мати  выстрашена  о  сынове  око,  знова  робила  вшытко,  хто  што  знав  порадити.  Не помагала  нияка   материна  лїчба,  хворота  ока  робила  своє.

Дома  настав  великый  проблем.  Із  Андрійком  требало  іти  до  доктора.

В  єден  день отець  приготовив  віз,  повпрїгав  конї  і  із  Андрійком  пішов  на  возї  до  Лабірце  ку  докторови.

Дохтор  Андрійкове  око  попозерав  і сконштатовав,  же  він  із  оком  не може  ніч  зробити,  але  вітцёви  радив:

«  Кедь  хочете,  жебы  ваш  хлопець  на  очі  відів,  мусите  іти  до  Мигалївского  шпыталю. Там  є  очне  оддїлїня,  де  лїчать  очны  хвороты.  Я  вам  папірь  про  тамтых  докторів  напишу. »

Із  докторовой  справы   были  дома смутны  i  нещастны.  Были  смутны  і  зато,  же  не было  легко  роздумати ся,  што  із   Андрійком  робити.  Пінязей  не было  а  за  лїчіня  в  шпыталю   в  тогдышнїх  часах –  перед  Другов  світовов  войнов  в  Словеньскім  штатї   требало  платити.

Страх  о  Андрійкове  око  їх але донутив,  же   хоць  на  шпыталь  пінязї  пожычать,   але хлопця  дадуть  лїчіти  до  шпыталю.

У недїлю  мати  Андрійкови  приготовляла  вшытко, што было треба до шпыталю.

Андрійко  плакав,  бо  до  шпыталю   аж  до  Мигалёвець  одмітав  іти. Наконець  ся дав  мамов і няньком переговорити.

 

(Укажка з творчости Штефана Смолея, друга часть з двох, Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021)

Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021: Штефан Смолей – Андрійків нечеканый проблем (1. часть)

АНДРІЙКІВ НЕЧЕКАНЫЙ ПРОБЛЕМ

                      Андрійко  Горохів  в  своїм  жывотї  уж  од  дїтьскых  років  мав  велику  смолу.  По  довшім  часї ся  ёго тяжкы  попаленины  загоїли.  Став  ходити  до  школы.  Щі  ани не скончів  першу  класу,   зачав  терпіти  далшы  хвороты.  Стало  болїти  праве  око.  Хоць  знав,  же  до  ока  му  не упала  нияка  смітинка,  око  зачало страшно палити  і  слызити.

Рано  встав  з  постелї   омыв  ся,  позберав,  бо  требало  іти  до  школы.  Мама  праві   стояла  коло  шпаргета,  варила  метаны  галушкы  на  фрыштик.  Андрійко  пришов  ку  мамі  і повідать:

« Мамко  уж  довше  чую  болїсть  в  правім  оцї,  часто  мі  і  слызы  течуть  із  того  ока.»

Мати  попозерала  на  Андрійка і мішаючі деревянов ложков  на  шпаргетї  в  кайстрончати  масло  із  цибулёв, повіла:

« Андрійку  ку  тому  істо  ті  помогли  твої  камаратя. По  школї  не знате  перестати  бігати  за  лоптов  по  загородї,  валяте  ся  по  земли.   До  ока  ті істо  упала  даяка  смітинка,  зато  тота  твоя  болїсть. Прийдеш  зо  школы,  та отець  ті  до  ока  попозерать.  Наісто  ті  выйме  і  смітинку,  од  котрой  тя так око рїже.

«Мамко, а ты бы не могла? »

«Хлопче, я  хоць  бы-м  радо  до  твого  ока  попозерала  і  ті  помогла,  але  я,  як  сам знаш,  віджу  слабше. Істо  бы-м  ті  веце  уближыла,  як  помогла, дїтино моя. Теперь  підеш  до  школы  а  пополудне  отець  буде  дома  і з  ока  наісто ті  смітинку  выбере,  а  буде  по  болести. »

Андрійко, хоць не рад,   пішов  до  школы.  По  приходї  зо  школы  домів  не пішов, як звык,   із  камаратами  копати  лопту.  Писав  і  учів  ся,  што  му  требало  на  другый  день  до школы,  але  главнї    чекав,  коли  нянько  прийде з  лїса.

Перед  вечером  отець  пришов  домів.   По куртім  одпочінку му  мати  припомянула,  же  бы  мав  Андрійкови  посмотрити  до  правого  ока,  же  го рїже і  же  із  ока  му  течуть  слызы.  Отець оддыхуючі на лавцї по тяжкім дню закликав Андрійка ку собі і повідать:

«  Так,  хлопе  мій  подь  ту,  няй  ся  ті  попозерам  до  ока,  няй  віджу  якый  поклад  там  носиш…

Андрійко  став перед нянька і зачав мудровати:

«  Няньку  я  не знам  о  тім,  жебы  мі  до  ока  упала  даяка  смітинка. Мусив  бы  єм  о  тім  предсі знати. »

« Хлопче мій,  даколи  із  руков  єй  там  і  сам  занесеш. Бігате  і  по  крякох, валяте  ся  по  земли,  а  ани  сам  не знаш  коли  ся  то  стане.   Укаж  мі  тото  твоє  боляче  око  няй  ті  до  нёго  попозерам. »

Андрійко став іщі ближе перед  нянька.

«  Позерай  тївко  можеш  направо, а теперь  налїво. Но  а  теперь  попозерай  тївко  можеш  на  повалу,  теперь  позерай  на  землю. »

Андрійко  позерав,  як  приказовав  отець.

«  Хлопче  мій  ты  ся  мусиш мылити.  Я  в  твоїм  правім  оку  не обявив  ниякый  поклад.  Не нашов  єм там нияку  смітинку.  Од  смітинкы  бы  єсь  істо  мав око і  червене,  і подражджене.  А  твоє  праве  око  чісте.  Вызерать,  же  тебе  болить  лїве  око.  Дай,  няй  попозерам  до  лївого  ока. »

«  Няньку,  я  ся  не поплїв.  Мене  наісто  болить  праве  око.До  лївого  шкода  вам  позерати,  бо  я  знам,  же  в  нїм  нияку  смітинку  не найдете. »

«  Кедь  так,  як  говориш,  же  маш  проблемы  із  правым  оком,   так  то  буде  так,  же  єсь  в  нїм  мав  смітинку,  а слызами  єсь  єй  із  ока  выплавив  ани  сам  незнаш  коли.  Но  а  смітинков  подражджене  око  по  куртім  часї  перестане  саме болїти.  Увидиш,  же  то  буде  так,  як  я  ті  говорю. »

 

(Укажка з творчости Штефана Смолея, перша часть з двох, Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021)

Вызва к одводу 2% про Літературный фонд в Братїславі

Літературный фонд підпорує авторів літературной творчoсти, то зн. таксамо і выдаваня русиньской оріґіналной літературной творчости, котру тыж оцїнює в рамках Цїны і премії Александра Павловіча. Тым, же поможете Літературному фонду, єдночасно поможете і розвою а оцїнёваню русиньской літературы і підпорі єй авторів.

Дякуєме

Сполок русиньскых писателїв Словеньска


Сторінка Літературного фонду: http://www.litfond.sk/ (Актуаліты, 28.1.2022)

Vážení priatelia,
doterajšie kroky MK SR súvisiace so zrušením povinných 2% príspevkov do umeleckých fondov priniesli zmeny, ktoré sa negatívnym spôsobom odrážajú na podpornej činnosti Literárneho fondu.
Napriek trom výzvam LF (listy z 19.11.2020, 26.5.2021 a 23.9.2021 adresované pani ministerke kultúry) ministerstvo kultúry zatiaľ neponúklo žiadne racionálne riešenie, žiadnu
adekvátnu náhradu pozastavených foriem podpornej činnosti a ani náhradu za deficit v príjmoch z 2% príspevkov. Zrušenie povinných odvodov nielenže tvorcom a umelcom v čase koronakrízy neuľahčuje ich postavenie, ale pre znefunkčnenie podpornej činnosti, ktorá je naviazaná na príjmy z 2% príspevkov, Literárnemu fondu zabraňuje podporovať ich v takom rozsahu ako predtým.
Rozhodnutie o dobrovoľných príspevkoch destabilizovalo fungovanie Literárneho fondu. Doterajšiu stratu sme pokryli z finančnej rezervy, no v roku 2022 už nebude odkiaľ čerpať zdroje na okrytie nákladov na chod fondu. Preto vyzývame tvorcov, výkonných umelcov, profesijné a umelecké združenia, aby apelovali na svojich členov a podporili Literárny fond dobrovoľnými odvodmi 2% príspevkov, čim by pomohli zastaviť kroky smerujúce k jeho likvidácii.


Postup pri odvode 2% príspevku

2% príspevky z hrubej odmeny za dielo môžete dobrovoľne poukázať na účet Literárneho fondu IBAN SK47 0200 0000 0012 2545 9853 do Všeobecnej úverovej banky.

Konštantný symbol: 0558.
Variabilné symboly pre odvody 2% príspevkov platné pre tvorcov spadajúcich
do pôsobnosti výboru Sekcie pre pôvodnú literatúru:

  • 1001 Pôvodná umelecká literatúra, poézia, próza, literárnovedné diela,
    literárnokritické diel
  • 1002 Pôvodné dramatické diela a ďalšie dramatické žánre, scenáre, divadelné, rozhlasové hry, úpravy dramatických textov, estrády, pásma a iné javiskové formy, libretá pôvodných hudobnodramatických diel, libretá umeleckých výstav
  • 1003 Pôvodné filmové a televízne scenáre (bez časového obmedzenia), námet a synopsis dramatického diela, námet seriálu a viacdielnej hry, literárna predloha, preexistentné diela: román, dramatické a hudobnodramatické diela, novela, poviedka, krátky literárny útvar, televízna úprava dramatického textu, námet zábavnej relácie, námet animovaného diela, literárna predloha animovaného diela, literárna predloha animovaného seriálu, scenár dramatického diela, scenár animovaného diela, televízna úprava dramatického textu
  • 1004 Оstatné nemenované činnosti

Súčasne s platbou je potrebné vyplniť a poslať emailom na adresu takacova@litfond.sk alebo poštou priložené tlačivo Avízo: Avízo 2022

Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021: Мілан Ґай

Лем про Тебе       

Цвили квіткы в яри

кедь мы ся познали,

єдно на другого

вірно сьме думали.

 

Но ярь помаленькы

перешла до лїта,

першы нашы крокы

СОVID (19), нам зраховав.

 

Жывот нам дав дары

небывалой красы,

пометены любвов

зблудили сьме асі.

 

Принїс він нам поклад

взаёмне познаня,

бы-м на Тя не забыв

так як ай Ты на ня.

 

Приймий мій вірш скромный

в день Твоёго святку,

жычу Ті зо сердця

щастя в каждім рядку.

 

Жычу Ті дар здравя

няй Ті сонце світить,

і няй Ті приношать

любов Твоїх дїтей.

 

Хочу Ті повісти

щі думку наймілшу,

што ся мі не змістить

до жадного стишку.

 

Хочу высловити

і слова подякы,

але ся то не дасть,

жывот є уж такый…

 

Слово ся одрїкать

і по сердцї слизкать,

місто вірша в очах

слыза ся мі блискать.

 

Самому Господу

хочу вдяку дати,

же мі так ужасну

жену дав спознати.

 

Боляча любов   

Цїлы днї не переставам

на Тебе думати,

а вночі не можу

про Тебе заспати.

 

Бо про Тебе мі зістало

серденько зблуджене,

вірю, же глядать і Твоє

тыж дакады мене.

 

Тото што чую ку Tобі

ня пронаслїдує,

сердце Твоє не знать мене

бо любов не чує!

 

Кедь хочеш любити

мусиш тото знати,

же себе про любов

треба жертвовати.

 

(Укажка з творчости Мілана Ґая, Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021)

ОЗ Колысочка – Kolíska выдало другый том зборника Йожка Быцька

ОЗ Колысочка – Kolíska выдало в мінулім роцї іщі єдну інтересну книжку, котра буде цїнна про вшыткых, што люблять русиньску співанку. Зборник пісень Йожка Быцька є написаный в діалектї села Збудьска Біла і в двоякій ґрафічній сістемі. Довєдна ся ту находить 130 співанок, котры можуть заінтересовати музикантів, але і любителїв русиньского фолклору.

„Йожко Быцько ся народив 24. фебруара 1949 в Збудьскій Білій, де жыє
цїлый свій жывот. Быв там старостом, теперь на пензії творить авторьскы
співанкы про фолклорны колектівы (музику і тексты співанок). Выдав єден співник – Співанкы спід Білой горы І, теперь тримлете в руках ёго продовжіня – Співанкы спід Білой горы ІІ із 130 авторьскыма співанками. Віриме, же ся многы з Вас будуть нима іншпіровати і же їх будете часто співати на родинных ославах або ай верейных акціях. Жычіме новому Йожковому співнику велё успіхів у фолклорнім русиньскім світї.‟

 

Анотація книжкы

 

Публікацію можете найти на сторінцї ОЗ і можете собі ю обїднати на мейлї: kralovaluba@gmail.com

 

ОЗ Колысочка – Kolíska выдало книжку Івана Боднара Стары рущаньскы пригоды

ОЗ Колысочка – Kolíska выдало в минулім роцї окрем дїтьского часопису Колысочка іщі три інтересны публікації. Єднов з них є книжка Івана Боднара Стары рущаньскы пригоды.

Выдавателька, Люба Кралёва, повіла о книжцї тото:

Книжка Івана Боднара Стары рущаньскы пригоды взникла споїнём роботы двох авторів. Нянька Яна і сына Івана Боднаровых. Ян Боднар, родак із Руськогo, заникнутого русиньского села про водну гать Старина в окресї Снинa, записовав скоро дві десятьроча пригоды, котры ся стали жытелям Руського в минулости. Ёго сына Івана, котрый ся народив і до дорослости жыв в Снинї і до Руського приходив на вакації, записаны пригоды з Руського так заінтересовали, же з няньком зачав довгорочны записы оформляти книжно. На жаль, отець ся выданя першой Івановой книжкы iз Руського Спомины на валал під Бескіком / Spomienky na dedinu pod Beskydom в роцї 2020 уже не дожыв. Далша книжка Івана Боднара – Стары рущаньскы пригоды є продовжінём рущаньскых пригод записаных Яном Боднаром, умелецькы оформленых Іваном Боднаром. Віриме, же отець Ян бы быв гордый на Іванів русиньскый язык і на ёго снажіня умелецькы захопити необычайны, часто аж маґічны пригоды, котры ся стали Рущанам колись давно. Выданём далшой книжкы із Руського їх теперь ожывлюєме і спритомнюєме.
За ОЗ Колысочка – Kolíska можу написати лем тілько, же сьме были рады при ожывлёваню пригод, котры бы без выданя книжкы упали до забытя.

 

Люба Кралёва,
Пряшів, 19. 10. 2021.

Книжка є двойязычна, можете ю чітати з єдного і з другого боку, по русиньскы і по словеньскы. Вышла з фінанчнов підпоров Фонду на підпору културы народностных меншын. Зборник є доповненый красныма ілустраціями Серґея Панчака.

Кедь Вас публікація заінтересовала, можете собі ю обїднати на контактнім мейлї выдавателя: kralovaluba@gmail.com Укажка книжкы са находить на сторінцї выдавателя.

Желаме новій книжцї много спокійных чітателїв!

Вышла нова публікація Даньєлы Капралёвой – зборник пословіць і поговорок Зузанчины мудроты

Обчаньске здружіня Колысочка – Kolíska выдало в роцї 2021 тоненьку, але інтересну книжку Даньєлы Капралёвой – зборник пословіць і поговорок Зузанчины мудроты.

Тота публікація буде представлена днесь, 27.1.2022 о 16:00 в просторох СНМ – Музея русиньской културы в Пряшові, можете сі ю тыж прочітати на сторінцї выдавателя.

СНМ – МРК позывать на дерньеру выставы фотоґрафій Даньєлы Капралёвой

О найновшій публікації авторка пише:

„Мнóго бісїды і мáло хоснá.‟ Так бы єм характерізовала сучасну добу. Єй вшатованость і поверьхность предзначають зачаток духовной пустоты. І в языку.
В такых „студеных минутах‟ ся мі все вертають образы з дїтства, коли розповіданя пригод родічмаи было повне поучіня, мудрости і ґенераціями надобытыма скушеностями. Може зато єм сі нескорї зачала записовати пословіцї і поговоркы моёй мамы, Зузанкы, Зужькы. Обогатили мій духовный світ і приспілы ку порозумлїню жывотных правд. Хотїла бы єм ся з Вами о них подїлити. А нелем Зузанчины мудрости / мудроты, но і образчікы ці малюночкы, котры малёвала, кедь мала по вісемдесятцї. Записала єм од мамы выше 400 русиньскых пословіць і поговорок. Высловила їх єдна жена, што собі заслужить узнаня. До той книжочкы сьме выбрали 89 з них. Важнїше, єднако, є того, жебы тот екстракт русиньской народной словесности жыв дале, бо путь ід чоловічности ці людьскости є іщі далека і мудрость правды одвіка.

Даньєла Капралёва

Кедь Вас книжка а авторка заінтересовала, можете сі ю обєднати на контактнім мейлї: kralovaluba@gmail.com

Даньєла Капралёва є авторков русиньской поезії, перед пару роками заінтересовала нелем чітателїв русиньской літературы, але і одборну верейность своїм зборником мінімалістічной поезії Серна в (не)раю.

Ціну Александра Павловіча здобыла «Серна в нераю»

Мґр. Міхал Павліч, ПгД.: Віршы Даньєлы Капралёвой з погляду екокрітікы

Желаме новій книжцї много спокійных чітателїв!

Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021: Гелена Ґіцова-Міцовчінова

***

Не знам, чом ты, бідо,

така выхвалена,

хоць моя голова

долов похылена.

 

Же приходиш вночі

в великій тихотї

може материньске

сердце проколоти?

 

Же ты у вузлику

не несеш радости,

лем же на родину

навалиш старости?

 

Нечістым хвалена,

же добра вчітелька,

но вна недостойных

на грїх зводителька.

 

Бы тя звели дябли

на дражочку криву

а з головы выторгали

твою злату гриву.

 

***

Страшна чудасія

так ся обявила,

якбы ся квасного

росолу напила.

 

Шкрипотом до двору

бранку отворила,

хоць бы-м такій бідї

тяжко увірила.

 

Спід каждого плоту

жалю наволочіть,

потім на ходулях

ку мамцї прикрочіть.

 

Якже од лихоты

деже гет утечі,

кедь мі тяжкы валы

звалила на плечі.

 

Помож, Хрісте Боже,

тяжкость одвалити

тебе – безсмертного

молитвов хвалити.

 

(Укажка з творчости Гелены Ґіцовой-Міцовчіновой,

Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021)

1 9 10 11 12 13 37