Недїльны віршы: Людміла Шандалова

Поляна

А там горї, на Полянї,
де Циґане краснї грали.
На гусельках чаровали,
хасу в танець вызывали.

Весело грав прімаш старый,
ты, шугайку білой твари,
гнедь до танцю першый-сь скочів,
не спущав єсь з мене очі.

Я ку тобі стала сміло,
красшой пары там не было.
Як мы двоє танцёвали,
сосенкы ся обзерали.

Шептав єсь мі шумны слова.
Я вірила. Бо ты знова,
не спущав із мене очі,
за тепленькой лїтнёй ночі.

Сердце тихо трепотало –
ці ня любиш, ці не мало…
А ты повів: Лем ты єдна
будеш моя люба жена!

Твоя рука, міцна, тепла,
не єсть, де бы-м теперь втекла.
Цїловав-сь біле личенько:
Будеш лем моя, Геленко!

Повідав єсь: – Моя міла…
Я ті вінок зохабила.
За місячной ясной ночі
там під соснов о півночі.

Преплели ся ножкы босы
за вечернёй влагой росы.
Обік мого твоє плече,
Боже, не треба мі веце!

Загукала сова праві –
як нам любо в польній траві.
Аж небо ся закрутило
кедь співало тїло з тїлом.

Нічка зблїдла, когут будить,
збуджають ся в селї люде.
Завтра знову під сосенков
почекам я тя, Геленко.

На другый день, зорї змерькли,
втїкала єм коло церькви.
Там – догоры, на Поляну
під сосенку собі стану.

Каждый день за каждой хвілї,
чом ня мучіш, де єсь, мілый?
І сосенка заплакала,
кедь єм на тебе чекала.

Теперь буду колысати,
можу на тя не думати?
Мам про сынка слова слабы,
же нянїчко нас зохабив.

Дарьмо єм ся веселила
як єсь гварив: – Моя міла… –
Сынка зову твоїм меном,
і так вшытко уж страчено…

Танцёвав єсь на Полянї,
бодай бы єсь там скамянїв!
Бодай бы тя вода взяла!
А я з тобов танцёвала….

Пупава

Пупавонькы розсїяны
в новых, красных кабатикох,
од вітрика спелеханы
жовтїють ся в полю тихо.

Мягко сидять в ярьнїй траві
побратаны додалека…
Задув на них вітрик праві –
поцїловав, ніч не чекав.

Є їх много, суть так мілы…
Зраховати їх претяжко.
Луку, гай сі присвоїли,
з прелюбезным непорядком.

Жовтенькы сонечка любы,
скрыли тепло до клубяти.
Дав їм Бог у златім домі
вічну красу хосновати.

Красу златых, нїжных пупав
до вінчіка дївча звило.
Бы ся в златожовтій красї
міленькому залюбило.

Миколай Ксеняк: Кошарик плодів (рецензіа)

Миколай Ксеняк є єдным із найактівнїшых авторів старшой ґенерації русиньскых писателїв, якого рознорода творчость захоплює літературу про дорослых, але ай про дїти і молодеж, поезію і прозу, драматічны тексты і повіданя, ці автобіоґрафічный текст Споминкы і очекованя (2013).

Read more

Недїльны балады: Меланія Германова

Бодай сьте покамянїли!

Худоба – то тяжка доля
Із нёв крок тримати,
Але богатство – мамона,
Мав бы кажый знати.

Про родічів – їх дїточкы,
В згодї нажывати,
А про сына і дївочку –
Їх отець і мати.

А мамоны ся в жывотї
Самы себе просять:
„Што мі з жены ай дїти –
Ніч мі не приносять.

Бодай сьте покамянїли
Такой днешнёй днины,
А ніч од ня не просили –
Згыньте до годины.

Мы уж скамянїли з того:
„Што то за сердце маш,
Дїти – то є дар од Бога,
Чом їх так проклинаш?‟

Дар од Бога?! Няй їх Панбіг
Кормить і облече,
Верабоже, кебы єм міг,
Такой ся їх зречу.

Святый вечур, вшыткы дїти
Дарункы чекають –
„Мали уж бы скамянїти,
Мене дожерають.‟

„Што щі бы сьте не хотїли?!
Што щі вам мам дати?!
Бодай сьте покамянїли
Вы і ваша мати.

Камяны ся вшыткы стали,
Боже, што за кара,
Ани ся не дочекали
Святого вечора.

А рано люде збачіли –
Три красны стовпикы.
На їх дворї ся зявьли
На Рісдвяны святкы.

„Бодай сьте покамянїли‟ –
Ся навікы стратив,
Лем три сохы красны білы –
Дїточкы і мати.

Мілан Ґай: З нами Бог (рецензія)

Сучасну русиньску літературу на Словакії в переважній мірї творить поезія. Русиньскы авторы собі язык віршів волять і зато, бо русиньска література ся находить в періодї третёго народного возроджіня, про котре є тіпічна орьєнтація на поезію, народну словесность і темы, што выходять з каждоденного жывота. Read more

Недїльны віршы: Людміла Шандалова

Снїжинка
Головку склонила невіста несміла
зима єй з гадвабу кошульку скроїла
кошульку біленьку а шлаєр легенькый
по снігу глубокым бродять ся ноженькы

Взбудив ся листочок зо спаня зимного
преміцно доткнув ся серденька моёго!
Продер ся на поверьх перины з крішталю
обзрів ся за сонцём радостно, не в жалю

Дїточкы маленькы в страху із напасти
тулять ся докупкы як гускы на пастві
Зима то ястряб – може їх згубити
може ся до них пазуром пустити

Но они створены з надїї небесной
ся до той надїї завили пречестно
Кедь сонце загріє а зима розтає –
нове ся народить, лем волгіт остає…

Споминкы
Смакує ябко, солодко зводить…
Де є тот стром, што выдав плоды?
В облачку сонце, зморщіна застарана
а за ним колыска давно колысана

Юрко Харитун: Моя тринадцята (рецензія)

Сучасна русиньска література ся находить в періодї третёго народного возроджіня і зато є у творчости сучасных авторів єдным із частых мотівів народна гордость і зміцнёваня народной ідентічности посередництвом поужываня русиньского языка писмом і словом. Тот мотів ся в текстах може находити у векшій або меншій мірї, літературно амбіціоналнїшы писателї го проявляють скрыто і дають перевагу іншым темам. Read more

Петра Семанцёва: Россыпаны рядкы (2013)

Автор: Петра Семанцёва

Назва: Россыпаны рядкы (2013)

Выдал: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 2013

Чісло сторінок: 142 с.

Язык: русиньскый (азбука)

ISBN: 978-80-970185-6-6

Цїна: 4 €

В припадї, же хочете собі купити книжку, контактуйте нас ту.

Миколай Ксеняк: Жмені родной земли (2009)

Автор: Миколай Ксеняк

Назва: Жмені родной земли (2009)

Выдал: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 2009

Чісло сторінок: 138 с.

Язык: русиньскый (азбука)

ISBN: 978-80-970185-1-1

Цїна: – 

Книжка уж не є доступна.

Штефан Смолей: Нагода або судьба (2009)

Автор: Штефан Смолей

Назва: Нагода або судьба (2009)

Выдал: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 2009

Чісло сторінок: 141 с.

Язык: русиньскый (азбука)

ISBN: 978-80-970185-0-4

Цїна: – 

Книжка уж не є доступна.

1 9 10 11 12 13 22