Сполок русиньскых писателїв Словеньска / Spolok rusínskych spisovateľov Slovenska
Актуалности зо світа русиньской літературы, чінности Сполку русиньскых писателїв Словеньска і інформації о выданых книжках
Вышла нова книжка Мілана Ґая, котра має назву SUKOV – moje rodne selo i joho istorija. Автор о своїй книжцї курто повів:
„Книжка є писана русиньскы латиников і мать 255 стран. Є то книжка о історії нашого села позбераной із матрик, арцгівів, музеїв і выповідань нашых жытелїв доповненых моїма віршами.‟
Ґратулуєме ку выданю книжкы і желаме най має много спокійных чітателїв, нелем родаків, але і іншых Руснаків!
В авґустї 2020 вышла у Академії русиньской културы в СР перша збірка поезії Елены Хомовой-Грінёвой з назвов Уяцкыма дражками.
Автор: Елена Хомова-Грінёва
Назва книжкы: Уяцкыма дражками (збірка поезії)
Выдаватель: Академія русиньской културы в СР
ІСБН: 978-80-89798-19-3
Почет сторинок: 64 с.
Рік выданя: авґуст 2020
Oд 2. септембра до 13. новембра 2020 Сполок русиньскых писателїв Словеньска у сполупраці з Академіёв русиньской културы в СР і Інштітутом русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові выписує 7. рочник Літературного конкурзу Марії Мальцовской на найлїпшы творы в области поезії, прозы, есеїв і драмы в літературнім русиньскім языку.
Оріґіналны літературны творы в розсягу од 10 до 20 сторінок тексту (дотеперь ниґде непублікованы) може послати на адресу: ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД., Інштітут русиньского языка і културы ПУ, уліця 17. новeмбра ч. 15, 080 01 Пряшів каждый автор од 18. року свого віку, жыючій в Словацькій републіцї. Конкурз є анонімный, то значіть, же каждый автор до обалкы з літературным твором вложить іщі єдну залїплену обалку, в якій буде ёго мено, призвіско, адреса i фотопортрет. Обалкы з менами і призвісками будуть розбалены председом пороты по оцїнїню конкурзу (буде го оцїнёвати тройчленна порота). Выголошіня выслїдків конкурзу ся одбуде зачатком децембра 2020. Найлїпшы роботы, выбраны одборнов поротов, будуть наслїдно оцїнены і опублікованы в часописї Русин.
Приправный выбор літературного конкурзу
В віторок, 28. липця/юлия 2020, маючы 89 років, вмерла бывша членкыня драматичного колективу Театру Александра Духновича в Пряшові Анна Симкова.
На фото: Анна Симкова в ролї Десдемоны у пєсї Вільяма Шекспіра Отелло, котру на сценї ТАД грав бывшый герець Осиф Симко
Народила ся в Меджелабірцях. Ціле своє жытя присвятила акторству. Членкыньом драматичного колективу іщы товдышнього Украіньского Народного Театру была од 1946 рока. Заграла великє чысло ріль ріжного характеру, як наприклад Анну Кареніну, Марию Стюартову, Десдемону і інчы. Творчым гляданьом в акторскій інтерпретациі хоснувала інновативны поступы емоцийонального експресивного актора. Анна Симкова мала дорогоцінну примету характеру – не зносила робити на половину, коли ся за штоси мусіла червеніти, зато в своім акторскым прояві была вірна своій поетиці, і завдякы тому сохранила высокій творчый стандард. З покором принимала вшыткы ролі, ци головны, ци неголовны – як на сцені в театрі, так і в жытю. Не грала для себе. Грала для публикы, котра для ней была вшыткым. Оплескы, усміх, даколи і слезы публикы посували єй все дальше і укріпляли в тым, же тото, што робит, приносит хосен ци інспірацию.
Остатнє пращаня одбуде ся 31. липця/юлия о 13.00 год. в Домі Смутку в Пряшові. Вічна ій памят!
Наталія МАЛЕЦКА-НОВАК, ЛЕМ.фм, публікуєме в оріґіналї – лемківскім варіантї русиньского языка
У 2020-ім роцї в рамках Цїн і премій словацького Літературного фонду (Literárny fond) за оріґіналну творчость, фонд удїлёвав Цїну і премію Александра Павловіча, котры належать русиньскій літературї. Оцїнёвали ся творы, котры вышли в роках 2018 і 2019.
Як інформовав Літературный фонд на своїм офіціалнім сайтї, Цїну Александра Павловіча за оріґіналный твір в русиньскім языку здобыла книжка Даньєлы Капралёвой з назвов «Серна в нераю», котра вышла у 2018-ім роцї, а выдало єй Обчаньске здружіня Колысочка.
В рамках Цїны, премію Александра Павловіча здобыв вже знамый русиньскый поет Юрко Харитун із зборником поезії під назвов «Моя тринадцята», котру выдала Академія Русиньской културы в Словацькій републіцї у 2019-ім роцї.
Даньєла Капралёва штудовала на Середнїй умелецько-промысловій школї в Кошіцях
шпеціалізацію фотоґрафія, і на Універзітї Павла Йозефа Шафарика в Пряшові, на
Катедрї вытварной выховы.
Робила у Вігорлатьскім музею і у Вігорлатьскій бібліотецї в Гуменнім, Музею модерного уменя Енді Варгола в Меджілабірцях і в каштелю в Снинї. Моментално є кураторков Словацького народного музея – Музея русиньской културы в Пряшові. Венує ся фотоґрафії, музеоедуколоґії, кураторству і поезії.
Зборник поезії «Серна в нераю» быв єй поетічным дебутом. Находять ся в нїм стихы по русиньскы і по словацькы. Штефан Сухый, русиньскый поет і писатель характерізовав зборник такыма словами:
„Зборник Даньєлы Капралёвой є компонованый як денниковый запис, в котрім безназвовы віршы не мають інтерпункцію, также каждый творик представлять якыйсь отвореный выдых неспокійной, но о то чістотов цїннїшой душы, глядаючой ідеал людьской статочности, ай кедь го находить лем недостаточно в конзумнім світї. На першый погляд бы ся відїло, же тоту поезію творять незвычайны денниковы записы.
Чітательске віджіня в тім припадї наводить к упрощіню. Курте, но інтензівне вздыханя – то є бой душы як о властну чістоту, так і о чістоту світа. Жывым ідеалом той чістоты духа є божскость, але не церьковна. Є то ідеал добра, справодливости і красоты, є то гляданя перспектівы віры на направу розщіпленого сумлїня модерного чоловіка.“
Літературный фонд удїлює од 2005-го року літературну Цїну Александра Павловіча за найлїпшый літературный твір написаный по русиньскы, а в рамках цїны А. Павловіча ай премію Александра Павловіча за переклад літературного твору зо словацького на русиньскый язык (того року, вынятково, фонд удїлив премію не за переклад, але за оріґіналный твір в русиньскім языку – позн. М. П.). Цїны і премії Александра Павловіча суть все удїлёваны творам, котры вышли в попереднїх двох роках. Цїну і премію удїлює выбор Секції про оріґіналну літературу на пропозіцію пороты.
Оріґінал із: ЛЕМ.ФМ
Родина благой памяти Богдана Ґамбаля передала нам інформацию, што похорон Покійного одбуде ся 8. липця/юлия 2020 р. (середа) о 12.00 год. в Любіні, на чужынї.
Похорон зачне ся в місцевій грекокатолицкій церкви свв. Апостолів Петра і Павла, яка находит ся при ул. Парковій. Труна з тілом Покійного буде выставлена од 11.00 год.
Долголітній ведучый Руской Бурсы і основатель нашого радия буде похороненый на новым комунальным цмонтери в Любіні.
Богдан Ґамбаль вмер 02. липця/юлия 2020 р.
Ознамуєме Вам, же планована презентація книгы Анатолій Кралицькый – Творы, яка мала быти в СНМ – Музею русиньской културы в Пряшові 12.3.2020 о 17:00 ся з прічіны превентівных опатрінь проти шыріня коронавірусу рушыть.
Научны семінары карпаторусиністікы на Інштітутї русиньского языка і културы Пряшівской універзіты належать ід єдній із главных актівіт, выплываючіх у першім рядї зо штатуту даной научно-педаґоґічной інштітуції і заєдно суть простором на презентацію найновшых выслїдків научных бадань з области карпаторусиністікы – релатівно молодой научной дісціпліны, котра ся успішно етабловала на Пряшівскій універзітї, почінаючі роком 1998.
Першый рoчник семінарів інштітут зачав орґанізовати од фебруара 2009, причім выступным документом за каждый рік є зборник Studium Carpato-Ruthenorum / Штудії з карпаторусиністікы. Тогорочный зборник є уж єденадцятым і є сумаром выступів престижных шпеціалістів з розлічных областей наукы, котрых предметом інтересу суть карпатьскы Русины і карпаторусиністіка. Семінары суть адресованы як штудентам-русиністам, так ай вшыткым, котры ся ці то в професіоналнім, або і в непрофесіоналнім жывотї занимають проблематіков Русинів, респ. ся о дану проблематіку якымсь способом інтересують і хотять сі проглубити свої знаня.
За єденадцять років Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты зорґанізовав 55 семінарів карпаторусиністікы, на котрых выступило 38 гостїв (на дакотрых семінарах выступали по двоє шпеціалісты з даной области, дакотры выступили двараз) із 9 держав. У єденадцятёх зобрниках (враховано тогорочного) было надрукованых 79 штудій од 44 авторів. Ай тогорочный зборник приносить нелем новы темы, але ай трёх новых авторів. Першов з них є проф. ПгДр. Марта Соучкова, ПгД., літераторка, котра в рамках своїх научных бадань в рамках словацькой літературы приправила на першый семінар (20. фебруара 2019) оріґіналну тему мотівовану штирёма выданыма публікаціями молодого успішного автора-Русина Мароша Крайняка із Свідника. Книжкы Мароша Крайняка суть написаны в словацькім языку, але тематіку автор бере із жывота Русинів свого краю. Лекція К поетіцї творчости Мароша Крайняка притягла на семінар главно тых, котры ся інтересують русиньсков літературов. На далшый семінар карпаторусиністікы (2. октобра 2019) пришли тоты, котры слїдують розвой русиньского языка на Словакії. Друга нова авторка – Мґр. Зденка Цітрякова, ПгД., представила тему Рефлексії русиньского языка в реалнім і віртуалнім світї. В нїй ся сконцентровала передовшыткым на то, як ся на русиньскый язык – як офіціално узнаный четвертый выходославяньскый язык – позерають учены-лінґвісты в розлічных країнах нелем славяньского, але ай неславяньского світа. Далшым выступаючім на семінару (6. новембра 2019) быв Мґр. Міхал Павліч, ПгД., якый представив тему Віршы Даньєлы Капралёвой з погляду екокрітікы. Презентована тема была істым способом іноватівным приступом нелем к інтерпретації поезії Даньєлы Капралёвой, але ай к русиньскій поезії в общім, бо з такого угла погляду к поезії русиньскых авторів іщі нихто не приступав, хоць тема природы як жывотодарной силы чоловіка, котру треба хранити про наступны поколїня, є близка наприклад ай Юркови Харитунови ці Осифови Кудзеёви, або женьскій авторцї Кветї Мороховічовій-Цвик. Як сам автор темы сконштатовав, поезію Капралёвой мож інтерпретовати з розлічных углів погляду, а назва ёго темы нияк раз не сіґналізує, жебы носнов темов поезії авторкы дебуту „Серна в нераю‟ была лем еколоґія.
Незнамы міста у біоґрафії Анатолія Кралицького і ёго народно-языковы орьєнтації (Скушености зоставителїв выбратых творів літератора) – то была тема послїднёго семінара карпаторусиністікы в роцї 2019 (4. децембра 2019). Выступив на нїм Мґр. Валерій Падяк, к. н., котрый ся з ёго участниками подїлив із найновшыма выслїдками своїх научных бадань і представив особность Анатолія Кралицького (хрещеного як Александра Кралицького в селї Чабины, де ся і народив). Вказав на дакотры неточности в ёго біоґрафічных даных, як ай неточности в інтерпретації языковой і народной орьєнтації Кралицького, котры уводили дакотры авторы в минулости а далшы, котры писали о Кралицькім, їх переберали.
Окрем выступаючіх на семінарах, у зборнику суть надрукованы статї далшых авторів, котрых професіоналне заміряня ся дотыкать дакотрой з областей карпаторусиністікы. Таков того року была третя нова (в контекстї зборників Штудії з карпаторусиністікы) авторка – Мґр. Катаріна Надаска, ПгД., знама словацька етнолоґічка, котра робила научны баданя ай в области северовыходной Словакії, компактно заселеній Русинами, і выслїдкы свого баданя спрацовала до штудії Елементы маґічно-лїчітельскых практік в русиньскых селах северовыходной Словакії. Другов додатковов штудіёв є тема звязана з выданём новых – коріґованых і доповненых правил русиньского правопису. Тему Ослаблїня позіції вокалу [и] в русиньскім языку на Словакії (Одраз у правописї і высловности) спрацовала до штудії ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД. Послїднёв, но не менше інтереснов є штудія православного священика і педаґоґа Мґр. Петра Савчака, ПгД., Александер Павловіч – боёвник за духовну ідентіту карпатьскых Русинів (200 років од народжіня „маковицького соловея‟). Тема є надміру актуалнов ай у звязи з посланём священиків у сучаснім світї. Прикладом про них бы мав быти якраз А. Павловіч, котрый любив свій народ і стояв за ним ай в тых найтяжшых часах – часах мадярізації, але таксамо соціалного утиску і економічной біды.
Од року 2009, коли вышов першый зборник штудій з карпаторусиністікы, настали ай даякы зміны в технічнім оформлїню зборника, што собі выжадали постуно ся міняючі крітерії кладжены на выдаваня научных зборників. Так од року 2013 зборник выходить в контекстї тых змін під ґаранціёв научной редакторкы, котров є проф. ПгДр. Юлія Дудашова, др. н., і двох рецензентів – проф. Др. Михаіла Капраля, к. н., і доц. ПгДр. Василя Ябура, к. н. Зборник Studium Carpatho-Ruthenorum/Штудії з карпаторусиністікы перешов нарочным процесом змін, у котрых успів і обгаїв своє місто научного зборника. Свідчіть о тім ай факт, же од року 2017 ёго выдаваня матеріално підпорує ай Выдавательство Пряшівской універзіты, під лоґом котрого зборник выходить. При десятьрочнім юбілею зборника вырїшили сьме зробити іщі єдну технічну зміну – скоріґовати назву зборника. До року 2017 быв зборник выдаваный під назвов Studium Carpato-Ruthenorum/Штудії з карпаторусиністікы, де у слові „Carpato‟ хыбила ґрафема h, што было іншпіроване точно перебратов назвов од Михайла Лучкая і ёго першой пробы описати історію карпатьскых Русинів (позерай по латиньскы написану ёго історічну роботу Historia Carpato-Ruthenorum Sacra et Civilis, в перекладї Історія карпатьскых Русинів церьковна і світьска (1843)[1]). Ці то была технічна хыба з боку автора Михайла Лучкая, або настала при переписї ёго публікації, тяжко повісти. Од року 2018 так зборник выходить під уже поправленов, коректнов назвов Studium Carpatho-Ruthenorum/Штудії з карпаторусиністікы.
Орґанізація семінарів у самых зачатках того проєкту мала велике значіня главно про етаблованя як Інштітуту русиньского языка і културы на Пряшівскій універзітї, так ай етаблованя новой научной дісціпліны – карпаторусиністікы. Проєкт принїс штось нового, притяг до Пряшова вызначны особности наукы, котры могли выступити перед шыршов публіков. Вдяка тому приходили на семінары, на кажду авізовану тему, нелем штуденты, але ай по 20 – 70 участників – в залежности од особности выступаючого – з рядів Русинів і Нерусинів, з рядів ученых і лаіків. Но як знаме, каждый проєкт має ай свої ліміты. Тым хочеме назначіти, же орґанізаторы мають інтерес, жебы енерґія вложена до орґанізації научных семінарів приносила все якостны і оріґіналны выслїдкы, з якыма ся бадателї будуть охотны подїлити із пряшівсков публіков. А тоты крітерії собі выжадують даколи веце часу на то, жебы оріґіналны темы обявити, а таксамо найти адекватных одборників на їх спрацованя і публічну презентацію перед академічнов, але ай шыршов громадов. З оглядом на то орґанізаторы вырїшили, же од року 2020 семінары не будуть орґанізовати з таков періодічностёв, як дотеперь (т. є. раз за два місяцї – звычайно у середу пообідї), але лем спорадічно, кедь буде даяка вызначна нагода, інтересна оріґінална тема і особность реферуючого. Также правдоподобно в далшім зборнику буде опублікованых уж менше позваных рефератів а веце додатковых штудій. Але тоты, котры ся конкретнов темов із жывота карпатьскых Русинів інтересують, будуть мати можность тему собі прочітати у зборнику, де буде, як і дотеперь, уведженый контакт на автора штудії.
ПгДр. Кветослава КОПОРОВА, ПгД., едіторка, Інштітут русиньского языка і културы Пряшіваской універзіты в Пряшові
Позначка:
[1] Історія карпатьскых Русинів од М. Лучкая по латиньскы (ай із україньскым перекладом) першыраз была надрукована на продовжіня в: Науковий збірник Музею української культури у Свиднику ч. 11/1983 (с. 47), 13/1998 (с. 109), 14/1986 (с. 93), 16/1990 (с. 29), ч. 17/1991 (с. 27), ч. 18/1992 (с. 63), зоставителї: Іван Русинко, Мирослав Сополиґа Пряшів: 1983, 1986, 1988, 1990, 1991, 1992.
Книгу Анатолій Кралицькый – Творы – одпрезентовав і їй рецензент, доц. Фенич із Ужгородьской універзіты. – Рецензент книжкы Анатолій Кралицькый – Творы.