Выголошеный 6. Літературный конкурз Марії Мальцовской

Oд 2. септембра до 25. новембра 2019 Сполок русиньскых писателїв Словеньска у сполупраці з Академіёв русиньской културы в СР і Інштітутом русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові выписує 6. рочник Літературного конкурзу Марії Мальцовской на найлїпшы творы в области поезії, прозы, есеїв і драмы в літературнім русиньскім языку.

Оріґіналны літературны творы в розсягу од 10 до 20 сторінок тексту (дотеперь ниґде непублікованы) може послати на адресу: ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД., Інштітут русиньского языка і културы ПУ, уліця 17. новeмбра ч. 15, 080 01 Пряшів каждый автор од 18. року свого віку, жыючій в Словацькій републіцї.Конкурз є анонімный, то значіть, же каждый автор до обалкы з літературным твором вложить іщі єдну залїплену обалку, в якій буде ёго мено, призвіско, адреса i фотопортрет. Обалкы з менами і призвісками будуть розбалены председом пороты по оцїнїню конкурзу (буде го оцїнёвати тройчленна порота). Выголошіня выслїдків конкурзу ся одбуде в послїднїм тыждню децембра 2019. Найлїпшы роботы, выбраны одборнов поротов, будуть наслїдно оцїнены і опублікованы в часописї Русин.

Приправный выбор літературного конкурзу

27. юна 2019 дожыла ся вызначного юбілея – 55 років членка Сполку русиньскых писателїв Слвеньска доц. ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД.

27. юна 2019 дожыла ся вызначного юбілея – 55 років членка Сполку русиньскых писателїв Слвеньска доц. ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД.

Єдным з основных знаків народных рухів народів без властного штату є вызначна, ба аж домінантна роль културных актівістів. Такы актівісты – з рядів інтеліґенції, суть тіпічным знаком рухів безштатных народів без огляду на то, ці проходили в 19. або в 20. столїтю. Карпатьскы Русины – вєдно з Фрізами, Каталанцями, Кашубами, Лужицькыма Сербами і другыма – суть єдным з многых европскых народів без властного штату. Зато не дивно, же не штат, але якраз народна інтеліґенція од револуції в роцї 1989 і паду комунізму має заслугу на ревіталізації карпатьскых Русинів як самостатного народа.

Таксамо інтересным може быти порівнаня з рухом другых безштатных народів. Карпатьскы Русины суть унікатны в тім, же до процесу їх народного возроджіня было запоєных незвычайно много жен. У бівшости країн, у котрых карпатьскы Русины жыють (Польща, Словакія, Україна, Румунія, докінця і в русиньскій діаспорї в Сербії, Хорватії і США), жены были на ведучіх позіціях і помагали назначовати путь, по якій народный рух ся мав дале розвивати. Єднов з такых выразных особностей сучасной карпаторусиньской народной інтеліґенції є Анна Плїшкова зо Словакії.

Анна Плїшкова ся до ведучой позіції карпатьскых Русинів діставала лем поступно, хоць попозераючі ся до минулости, мож бы было повісти, же така еволуція была природным процесом. Народила ся 27. юна 1964 в малім містї Снина до родины, ґенерації котрой жыли в близкім селї Пыхнї. Якраз в Пыхнях, де жыли переважно карпатьскы Русины, мала Аня выходила першых пять клас основной школы. Далшу освіту здобывала в Снинї, офіціално в своїм роднім містї, яке од Пыхонь є лем шість кілометрів далеко, де денно ходила на другый ступінь основной школы і до середнёй школы – ґімназії. То значіть, же Аня уж од молодости была выховлёвана родічами і шыршов родинов під впливом русиньского языка і русиньской културы.

Тот факт але не значіть, же выростала в дотыку лем з єдиным языком або єднов културов. Наспак, офіціално ся народила в штатї, якый ся звав (аж до року 1993) Чехословакія, а хоць урядным языком в Снинї, де ходила сїм років до школы, быв словацькый, фактічнов lingua francа, т. є. языком дорозуміваня і каждоденной комунікації, жытельства того міста быв переходный западославяньско-выходославяньскый діалект, званый сотацькый. Наконець, і єй формалне школованя было языковым комплексом: навчалным языком в основній і середнїй школї были літературны языкы україньскый і словацькый, а попритім ся выжадовало, жебы школярї ся повинно учіли російскый а іщі далшый чуджій язык (в єй припадї то быв нїмецькый). Такы богаты языковы знаня были тіпічны про переважну часть карпаторусиньскых дїтей, котры выростали в повойновій северовыходній Чехословакії.

Окрем языковой комплексности, про даный реґіон быв призначным і вопрос народной ідентічности. Штат выжадовав, жебы каждый обчан мав у леґітімації записану народность. У тім часї были вшыткы Русины в комуністічній Чехословакії означованы за Українцїв (на совєтьскый способ). Зато і Анна Плїшкова ся стала членков україньской народностной меншыны в Чехословакії. Інтересовали єй языкы, зато не было чудным, кедь на высокій школї – Філозофічній факултї Універзіты Павла Йозефа Шафарика в Пряшові (1982 – 1987) собі выбрала штудовати шпеціалізацію словацькый і україньскый язык і література, і кедь єй першов роботов по скінчіню высокой школы ся стала редакторьска робота (1987 – 1990) в чехословацькій україньскій редакції тыжденника „Нове життя“. Треба припомянути, же переважну часть жытельства бывшой комуністічной Чехословакії не інтересовала їх языкова комплексность ани народна ідентічность, котры были сучастёв їх каждоденного жывота. Їх, в общім, пасівну позіцію к даным вопросам, найлїпше згорнула сама Аня:

– Про рядовых членів того етніка [карпатьскых Русинів], враховано моёй родины в етапі мого жывота звязаній з Пыхнями, вопрос їх народной ідентічности з розлічных прічін нїґда не быв темов дня.  Хоць дїдо, баба, отець, мама передали нам потомкам дїдовизну найхарактерістічнїшу про нашу етнічность – бісїду, но не споминам собі, жебы колись шпеціфіковали, яка то є бісїда. Дома сьме часом, главно од дїда і бабы, чули  о „руській“ бісїдї, о „руськых“ буквах, „руськых“ школах, „руськых“ людёх, „руській“ вірї, но за граніцями нашого села, кедь по скінчіню пятой класы Основной школы в Пыхнях єм до шестой класы стала ходити до недалекой Снины,… од сниньскых школярїв сьме часто на нашу адресу чули, же сьме „Rusnáci“. Тота назва нам… припадала як штось меншецїнне.

Анна Плїшкова дале говорить, же хоць ходила до школ, котры ся офіціално звали україньскыма, або до клас з україньскым языком навчаня, но „нихто нас нїґда не выховлёвав к даякій конкретній народній ідентічности“. Аж в послїднїх рочниках середнёй школы внаслїдку дакотрых індіцій была мотівована, жебы сама собі клала дакотры вопросы: „Чом наш учітель україньского языка і літературы свідомо неґовав середнёшкольскы учебникы привезены з Україны, якы сам охарактерізовав як „надміру тяжкы про нас“, і чом  намісто того нам давав інформації зрозумілым языком, розшырены о „містных“ писателїв і інтелектуалів, о котрых в україньскых учебниках не было ани рядка? Наслїдком того сьме собі мусили класти дакотры вопросы у звязи з народнов ідентічностёв містного жытельства, хоць одповідї на них не приходили. Фактом было, же ани середня школа з навчанём україньского языка у нас штудентів не укрїпила почутя україньской народной ідентічности. Але ани не выкликала нияку аверзію к україньскій народности, яку сьме мали пасівно записану  в леґітімаціях а актівно сьме ї практіковали так, же сьме ходили до україньскых клас основных і середнїх школ, што само о собі уж сіґналізовало нашу окремішность в словацькім (точнїше сотацькім) містьскім контекстї Снины.“

Пасівна – а властно і позітівна – функція україньской народной ідентічности у карпатьскых Русинів на Словакії ся зачала спохыбнёвати по нїжній револуції в роцї 1989 – по падї комуністічного режіму в Чехословакії. Часть містной інтеліґенції не была згодна з дотеперїшнёв сітуаціёв, у якій мож было жыти мултіязычно і узнавати веце народных ідентіт, што было цалком нормалным явом на початках рухів безштатных народів. Другыма словами, погляд, же дахто може быти сучасно Русином і Українцём замінив концепт народных ідентіт, де єдна неґовала (вылучовала) другу: або єсь Русин, або єсь Українець, але не єдно і друге.

З тяжков задачов діференціації ся мусила попасовати і Анна Плїшкова в своїй новинарьскій роботї в редакції тыжденника „Нове життя“, выдаваных „Культурним союзом українських трудящих Чехословаччини“ – културнов орґанізаціёв з еры комунізму, котра по роцї 1989 змінила назву на „Союз Русинів-Українців Чехословаччини“. За дакілько місяцїв зачатком рока 1990 взяла актівну участь в процесї народной діференціації як редакторка одповідна за двойсторінку україньскоязычного „Нового життя“, яка зачала выходити в русиньскім діалектї під назвов „Голос Русинів“. Кедь выдаватель того періодіка („Союз Русинів-Українців Чехословаччини“) ся не стотожнив із замірами редакторів одлишыти карпатьскых Русинів од Українцїв, Анна Плїшкова і єй троє колеґове мусили з редакції одыйти. За нецїлый піврік ся стала членков  колектіву новой редакції, яка зачала выдавати періодіка Народны новинкы і двоймісячник, часопис Русин. Обидва выходили лем в русиньскім языку (тогды некодіфікованім). Анна Плїшкова была заступкынёв шефредактора і редакторков Народных новинок і часопису Русин од їх зроду в роцї 1991 – до року 1998. В тім часї як языкова редакторка редіґовала публікації выдаваны орґанізаціёв Русиньска оброда, котра в тім часї была главнов културно-сполоченьсков  орґанізаціёв Русинів на Словакії.

Практічна новинарьска робота в редакції і выдавательстві примусила А. Плїшкову вступити до конфронтації з новыма вызвами звязаныма з формованём літературной нормы русиньского языка на Словакії. В часї, кедь была новинарьков і редакторков, брала участь у роботї над Орфоґрафічным словником русиньского языка (1994). В роцї 1998, кедь уж як высокошкольска учітелька зачала учіти на нововзникнувшім Оддїлїню русиньского языка і културы Інштітуту народностных штудій і чуджіх языків Пряшівской універзіты, кодіфікація языка ся стала іщі важнїшов темов. Од того часу єй карьєра была заміряна прімарно на академічну сферу: дале учіла русиньскый язык на універзітї, а вєдно з колеґом і ментором доц. ПгДр. Василём Ябуром, к. н., пізнїше і з ПгДр. Кветославов Копоровов, ПгД., выдала серію учебників русиньского языка про основны, середнї і высокы школы (позерай ниже публікації ч. 21 – 36). Кулмінаціёв єй робот на кодіфікації ся стала ревізія літературного русиньского языка вжываного на Словакії, котра мала зачаток у сполуавторьскім выданю ревідованых правил правопису (2005) і орфоґрафічного словника в роцї 2007 (публікації ч. 26, 27).

Як сьме увели, Анна Плїшкова была тїсно повязана з русиньскым народным  возроджінём на Словакії і брала актівну участь в процесї кодіфікації языка, зато не дивно, же якраз тот факт ся став центром єй научной роботы. У своїй дізертачній роботї під назвов Списовный язык карпатьскых Русинів : проблемы становліня, кодіфікації, акцептації і сфер функціонованя, котру написала і обгаїла в роцї 2006 під веджінём універзітного професора ПгДр. Яна Дорулї, др. н. зо Славістічного інштітуту Словацькой академії наук в Братїславі, аналізовала соціолінґвістічну функцію русиньского языка в розлічных історічных періодах, з бівшым акцентом на період по роцї 1995. Тота робота є унікатна в тім, же є першов дізертачнов роботов, котра нелем є о русиньскім языку, але є в нїм і написана. Академічны публікації Анны Плїшковой дотеперь были заміряны на лінґвістічны проблемы, главно на область словотворїня, і на соціолінґвістічны аспекты русиньского языка (публікації  ч. 1 – 20).

Четвертину столїтя Анна Плїшкова бере актівну участь у кодіфікації русиньского літературного языка на Словакії. За тот час указала велику продуктівность у научно-педаґоґічній сферї, а в роцї 2010 на Універзітї Я. А. Коменьского в Братїславі ся габілітовала на доцента. Од того року є на функції доцента русиньского языка на Пряшівскій універзітї.

Окрем научных тітулів, вызначным фактором успіху  будь-котрого културного і общественного руху є єствованя стабілной інштітуційной базы. Якраз у тім контекстї Анна Плїшкова взяла на себе вырїшалну роль у сферї карпаторусиністікы. В роцї 2008 ся стала директорков Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты. То є перша і зарівно єдина інштітуція універзітной уровни на світї. Під її веджінём інштітут понукать можности бакаларьскых, маґістерьскых і докторьскых штудій русиньского языка і літературы. Під веджінём доценткы Анны Плїшковой  інштітут од року 2009 орґанізує отвореный Научный семінар карпаторусиністікы за участи ученых із Словакії  і споза граніць, од року 2010 орґанізує Studium Carpato-Ruthenorum – Меджінародну лїтню школу русиньского языка і културы, в рамках інштітуту была сформована шпеціалізована Бібліотека карпаторусиністікы, а інштітут сполупрацує на базї підписаных договорів о кооперації з універзітами і їх научныма центрами заміряныма на карпаторусиністіку в іншых країнах, враховано Торонтьской універзіты (Канада). Кінцём рока 2015 Інштітут русиньского языка і културы ся став інтеґралнов частёв новой академічной інштітуції Пряшівской універзіты заміряной на проблематіку (язык, літературу, културу, реалії) трёх найбівшых народностных меншын на Словакії – мадярьской, ромской і русиньской – Центра языків і култур народностных меншин. Ёго базов ся стали до того часу три самостатны інштітуты Пряшівской універзіты: Інштітут русиньского языка і културы, Інштітут ромскых штудій і Інштітут мадярьского языка і културы, якы реалізують учітельскы і неучітельскы проґрамы навчаня заміряны на выхову прімарно учітелїв уведженых мінорітных языків про основны і середнї народностны школы на Словакії, але і перекладателїв і тлумачників. На челї уведженого Центра од року 2017 стоїть якраз Анна Плїшкова, яку в юні 2019 нова презідентка СР Зузана Чапутова собі выбрала (вєдно з Мґр. Петром Медвідём, говорцём Округлого стола Русинів на Словакії) до свого  порадного експертного тіму за русиньску народностну меншыну, што є таксамо вызначным оцїнїнём її дотеперїшнёй роботы у сферї русиньского языка, русиньского народностного школства і карпаторусиністікы.

Анна Плїшкова в тім часї ся дожывать вызначного юбілею – 55 років. Мы вшыткы єй вдячны як чоловікови нїжной душы, котра як така доказала забезпечіти міцну базу про професіоналізацію карпаторусиністікы. Мы пересвідчены, же під її веджінём і в сполупраці з її колеґами Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты  буде дале рости і процвітати.

Проф. Др. Павел Роберт Маґочій,

Торонтьска універзіта.

25. 04. 2019 славить округлый юбілей – 80 років русиньскый філантроп і меценат Штефан Чепа з Торонта

25. 04. 2019 славить округлый юбілей – 80 років русиньскый філантроп і меценат Штефан Чепа з Торонта

Хоць він ся уж народив у Канадї, конкретно в Гемілтонї, области Онтаріо, але ёго родічі пришли за роботов до Америкы, подобно як много іншых нашых бідных Русинів. Нянько Василь Чепа (1902 – 1963) походив із підкарпатьского села Мале Березне а мати, за слободна Марія Пирчова (1905 – 1990) – із лемківского села Уще Ґорліцьке.

Read more

АРХІВ: Олена ДУЦЬ-ФАЙФЕР: Премiя Александра Духновiча 2015

Др. габ. Олена ДУЦЬ-ФАЙФЕР, членка пороты літературного конкурзу

 Премiя Александра Духновiча 2015

 (Выступ на літературнім вечорї 25. юна 2015 в рамках удїлёваня Премії А. Духновіча за русиньску літературу в 2015 роцї.)

     Порота літературного конкурзу на Премію Александра  Духновіча за русиньску літературу од Карпаторусиньского научного центра в США в зложіню: Патріція Крафчік (США) – ведуча, Боґдан Горбаль і Олена Дуць-Файфер (Польща) – члены, оцїнювала в 2015 роцї 5  посланых на конкурз літературных творів:

Read more

Марош Крайняк і ёго трілоґія – тема 52. семінара карпаторусиністікы

Марош Крайняк і ёго трілоґія – тема 52. семінара карпаторусиністікы

    20. фебруара 2019 ся одбыв далшый із серії семінарів карпаторусиністікы. Выступаючов на семінарї была проф. ПгДр. Марта Соучкова, ПгД. з Інштітуту словакістікы і медіалных штудій Філозофічной факулты Пряшівской універзіты у Пряшові. Тема семінара: К поетіцї творчости Мароша Крайняка індіковала літературну проблематіку. Мароша Крайняка можеме назвати русиньскым автором нелем подля походжіня (народив ся в селї Вышня Ядлова коло Свідника), але ай зато, же хоць ёго книжкы не выходять по русиньскы, але по словацькы, текст вшыткых ёго дотеперь выданых (Carpathia, 2011; Entropia, 2012; Informácia, 2013; Pogodowitz, 2016) є засадженый до русиньского контексту – автохтонной теріторії Русинів – северовыходной Словакії, а таксамо приляглых гранічных областей з Польском і Українов.

    О тім, же є Марош Крайняк автором годным позорности свідчіть оцїнїня Anasoft litera 2012 за ёго дебут – Carpathia, a наслїдно за другу поблікацію Entropia – знову оцїнїня Anasoft litera 2013. Марош Крайняк здобыв таксамо друге місто в чітательскій анкетї Книжной реві – Книга рока 2011 в катеґорії Дебут рока за книжку Carpathia. Літературный крітік Марек Копча о ёго дебутї Carpathiа написав: „Дебутова проза Мароша Крайняка приносить зрїлый, умелецькы цїнный погляд на історічны і актуалны проблемы Русинів через оптіку школованого і сензітівного сучасника.Такый способ представлїня реґіоналной і народностной темы є в словацькій літературї незвычайный, прото стоїть за позорность“.

 

    Марош Крайняк ай своёв другов книжков – Entropia, а наслїдно ай третёв – Informácia потвердив, же успіх ёго дебуту не быв нагодный. Хоць ниґде у высшеуведженых трёх публікаціях не є уведжена ґеоґрафічна назва краю, до котрого автор засадив своїх героїв, так, як не є прямо уведжена народность, о котру іде, з непрямых назнаків (суть поменованы напр. русиньскы умелцї – Дезідер Міллый, Енді Варгол, але ай знамы про заінтересованых поставы, котры жыли, або жыють у Свіднику, котрый автор таксамо прямо не менує) ся мож додумати, же бісїда є о Русинах. Періпетії історічного розвоя русиньского народа, котрого сучастёв в єдній етапі жывота ся став ай Марош Крайняк (ці уж прямо, або посередництвом розповідей близкых), як видно, не охабили молодого автора легковажным, наспак, выпровоковали го ку умелецькій выповідї.

  Тріптіх Мароша Крайняка быв переложеный до штирёх языків – чеського, польского, білоруського і мадярьского. Як выплынуло з наслїдной діскусії, може бы стояло за то, нелем розшырити переклад о русиньскый язык, але, як сконштатовала професорка Соучкова, здраматізовати текст і дати му простор на сцені ТАД. Будеме ся надїяти на доброго перекладателя і драматурґа, котрый зареаґує на дану вызву.

    Позад семінара была презентація найновшых выдань з карпаторусиністікы, котра была споєна з автоґраміадов трёх притомных авторів выданых публікацій – Людмілы Шандаловой, Міра Жолобаніча і Яны Любімовой (як едіторкы книжкы свого помершого мужа – вызначного музичного складателя, походжінём Русина – Владїміра Любімова). Далшыма авторами, котрым вышли в роцї 2018 новы книжкы, і котры, на жаль, не могли прийти на семінар были: Осиф Кудзей, Штефан Смолей, Юрко Харитун, Даньєла Капралёва, Миколай Ксеняк, Анна Сервіцка і Миколай Коневал.

    Сумарізуючі можеме сконштатовати, же за минулый рік вышло на Словакії по русиньскы десять новых публікацій умелецькой літературы (поезії, прозы і фолкорных текстів), што є на так малый народ, якым суть Русины красне чісло. Бодай бы так было ай надале, але што є найважнїше, бодай бы сьме мали штонайвеце чітателїв тых книжок. Єднов з них ся стала ай професорка Марта Соучкова, котру русиньска література заінтересовала як професіоналку.

    Позываме Вас на далшый семінар карпаторусинітікы. Тот буде в апрілю (о точній датї будеме інформовати) і прияла на нёго позваня знама словацька етнолоґічка Мґр. Катаріна Надаська, ПгД.

Кветослава КОПОРОВА,

Фото: Міхал ПАВЛІЧ

Вырочна членьска громада Сполку русиньскых писателїв Словеньска

20-го фебруара 2019-го року в просторах Пряшівской універзіты в Пряшові ся одбыла членьска громада Сполку русиньскых писателїв Словеньска, котрый веде як председкыня Кветослава Копорова.

На членьскій громадї, котра ся сходить раз за рік, ся рекапітуловало минулорічне дїяльство і одпрезентовали ся планы на рік 2019.

По три проєкты минулый і тот рік

Як інформовала председкыня орґанізації Кветослава Копорова, минулый рік дістав Сполок русиньскых писателїв Словеньска грошы на три поданы проєкты, котры были зреалізованы.

Было то выданя книжкы Міра Жолобаніча під назвов Хто ся сміє, є мудрый, далше реалізація 5-го рочника Літературного конкурзу Марії Мальцовской, котрого вітязом ся став Юрко Харитун і остатнїм проєктом было вытворїня вебсайтовой сторінкы про сполок. Якраз нову вебсайтову сторінку участным членам громады одпрезентовав єй адміністратор, член сполку Міхал Павліч. На новім сайтї мож найти біоґрафії членів Сполку русиньскых писателів Словеньска, їх творы, рецензії на книжкы або актуалны інформації звязаны із жывотом сполку.

Подобны планы мають писателї і на тот рік. Сполку были схвалены грошы на выданя далшой, вже третёй і єдночасно остатнёй із гуморістічной трілоґії Міра Жолобаніча під назвов Хто ся сміє, є здравый. Далше дістали писателї грошы на зорґанізованя 6-го рoчника Літературного конкурзу і на фунґованя своёй вебсайтовой сторінкы.

Русиньскых выдань є веце

Треба припомянути, же на громадї ся споминали лем проєкты за минулый і тот рік, котры подав до Фонду на підпору културы народностных меншын Сполок русиньскых писателїв Словеньска. Окрім того, были у 2018-тім роцї выданы і далшы книжкы русиньскых авторів – членів сполку, котры вышли у іншых выдавательства. Мож спомянути Миколая Коневала і ёго Пастуси і ґаздівство. Русиньскы обычаї зо Спіша, Юрка Харитуна з книжков Діяґноза: Фіґлї про дїти, Штефана Смолея з публікаціёв Запискы обычайного вояка, Миколая Ксеняка і його Недоповіджене, Осифа Кудзея з выданём книжкы Цукерь, мед і феферонкы, Даньєлу Карпалёву і єй дебут Серна в нераю, Людмілу Шандалову, котра выдала книжку про дїти Ани бы сьте не вірили, Анну Сервіцьку і єй: Співанкы Сервіцкой Ганкы, а таксамо публікація як авторьскых, так ай народных співанок (русиньскых ай нерусиньскых), котры за свого жывота музично управив Владїмір Любімов і за помочі ОЗ Колысочка-Kolíska зоставила на честь свого мужа ёго манжелка – Яна Любімова. Книжка вышла під назвов: Tam, kde Beskydy, Karpaty….

На Словакії, окрім того, вышли у 2018-ім роцї,  наприклад, і два научны зборникы (20 высокошкольской русиністікы на Словакії, юбілейный Studium Carpato-Ruthenorum/Штудії з карпаторусиністікы 10, ці книжный Ґрекокатолицькый русиньскый календарь.

Выбрали нового члена рады, громада буде в децембрї 2019

Як участных інформовала Кветослава Копорова, минулый рік умер отець Франтїшек Данцак, котрый быв членом рады Сполку русиньскых писателїв Словеньска. Намісто нёго писателї до рады выбрали нового члена Міра Жолобаніча. Далше суть в складї рады: Кветослава Копорова – як председкыня орґанізації, Аліца Вєтошевова, Зденка Цітрякова і Людміла Шандалова.

Сполок писателїв має моментално 34 членів. За минулый рік орґанізація як властный вклад до проєктів дала суму 676 евр, причім з властным вкладом помагали спонзоры, якым председкыня подяковала. Господарїня орґанізації є, мож повісти, вырівнане.

Громада Сполку русиньскых писателїв Словеньска ся уж дакілько років звыкла стрїчати в місяцї фебруар. На пропозіцію председкынї было схвалене, же громады будуть од того року проходити на кінцю рока – в децембру. Членове орґанізації бы собі на найблизшій громадї мали выберати і нового председу. Сучасна председкыня, котрій кінчіть каденція, є у функції од 2010-го року.

Петро МЕДВІДЬ, лем.фм

52. семінар карпаторусиністікы – Prof. PhDr. Marta Součková, CSc.

 

PU LOGOc_R92G0B12

PREŠOVSKÁ UNIVERZITA V PREŠOVE
Centrum jazykov a kultúr národnostných menšín

Ústav rusínskeho jazyka a kultúry

Інштітут русиньского языка і културы
Ul.​​ 17. novembra 15, 080 01 ​​ Prešov, Slovenská republika

 

POZVÁNKA

 

 Ústav rusínskeho jazyka a kultúry Prešovskej univerzity v Prešove​​ 
Vás pozýva na


52. vedecký seminár karpatorusinistiky,


ktorý sa uskutoční​​ 20.​​ februára​​ 2019​​ (streda) o 11.00​​ hod.​​ v zasadacej miestnosti​​ 
Consilium maius​​ (2. poschodie, č. 328)​​ Rektorátu​​ Prešovskej univerzity,​​ ul. 17. novembra č. 15.

 

S prednáškou na tému

 

K poetike tvorby Maroša Krajňáka

vystúpi

 

Prof. PhDr. Marta Součková, CSc.​​ ​​ 
z​​ Inštitútu slovakistiky a mediálnych štúdií​​ Filozofickej fakulty PU​​ 

Súčasťou programu bude prezentácia​​ najnovších publikácií z karpatorusinistiky.  

 

 

 

ПОЗВАНЯ

 

 Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты​​ в​​ Пряшові
Вас позывать на


52.​​ ​​ научный семінар карпаторусиністікы, ​​ 


якый буде​​ 20.​​ фебруара​​ 2019​​ (середа)​​ о​​ 11.00​​ год.​​ в​​ засїдалнї​​ Consilium maius​​ (2. шток,

​​ ч. 328) Ректорату Пряшівской універзіты,​​ ул. 17. новембра ч. 15.

 

З лекціёв на тему ​​​​ 

 

К поетіцї творчости Мароша Крайняка

выступить​​ 

 

проф.​​ ПгДр.​​ Марта Соучкова, к. н.
з​​ Інштітуту словакістікы і медіалных штудій​​ Філозофічной факулты ПУ

 

 

В проґрамі семінара буде презентація найновшых выдань з карпаторусиністікы.

Членьска громада СРПС

 

SPOLOK RUSÍNSKYCH SPISOVATEĽOV SLOVENSKA

СПОЛОК РУСИНЬСКЫХ ПИСАТЕЛІВ СЛОВЕНЬСКА

Jiráskova 80IČO: 377 96 909

080 05​​ ​​ Prešov​​  tel.: 0905 502 852

 

​​ ПОЗВАНЯ

 

Сполок русиньскых писателїв Словеньска​​ 

Вас позывать на​​ 

членьску​​ громаду,​​ 

котра ся одбуде дня​​ 20. фебруара 2019​​ (середа) о ​​ 09.30 год. ​​ 

в засїдалнї​​ Consilium maius​​ (2. шток, ч. 328) Ректорату Пряшівской універзіты, ул. 17. новембра ч. 15.

 

 

Проґрам:

1. Отворїня

2. Цїна за найлїпшый літературный твір​​ 

3. Справа о роботї за минулый рік

4.​​ Проєкты на рік 2019

5. Діскусія​​ 

6. Узнесїня і заключіня

 

Bez názvu-1.jpg

 

 

По​​ скінчіню​​ членьской​​ громады​​ Вас​​ позываме​​ на​​ семінар​​ карпаторусиністікы,​​ сучастёв​​ котрого​​ буде​​ верейна​​ презентація​​ найновшых​​ выдань​​ умелецькой​​ і​​ научной​​ літературы​​ в​​ русиньскім​​ языку​​ за​​ рік​​ 2018.​​ Презентація​​ буде​​ споєна​​ з​​ автоґраміадов​​ авторів:​​ Мірo​​ Жолобаніч,​​ Юркo​​ Харитун,​​ Миколай​​ Ксеняк,​​ Штефан​​ Смолей,​​ Осиф​​ Кудзей,​​ Людмiла​​ Шандалова,​​ Даньєла​​ Капралёва,​​ Яна​​ Любімова.​​ 

 

 

Тїшиме​​ ся на Вашу участь.  ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​ ​​​​ 

 

 

ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД.,

председкыня​​ СРПС

Вышла нова книжка Міра Жолобаніча (Хто ся сміє, є мудрый; Сполок русиньскых писателїв, 2018)

Слово на путь новій книжцї

(Міро Жолобаніч: Хто ся сміє, є мудрый; Сполок русиньскых писателїв, 2018)

     Мірови Жолобанічови выходить друга книжка афорізмів, доповненых властныма карікатурами. Автор ся кресленому гумору венує довгы рокы і є сімаптічне, же супроводны тексты к афорізмам ся рїшыв выдавати у своїм материньскім языку – по русиньскы. Попри Федорови Віцови ся так стає другым автором куртых жанрів і ёго книжка Хто ся сміє, є мудрый є другов із серії кресленого гумору (перша під назвов: Хто ся сміє, є одважный вышла в роцї 2017).

     Мірослав Жолобаніч ся народив 13. 06. 1956, молоды рокы прожыв у Пчолинім. В сучасности жыє в Кошіцях. Підпоровательков і помічнічков у ёго залюбі ся стала ёго жена Марта, котра є професіёв учітелька. Вєдно выгодовали двоє дїтей – дївку Марту (абсолвентку Філозофічной факулты ПУ у Пряшові) і сына Мірослава, котрый, видить ся, здїдив по свoїм нянькови вытварный талент (в сучасности є докторандом на Высокій школї вытварных умень у Братїславі).

     Іншпіраціёв про карікатуры і афорізмы Міра Жолобаніча є реалный жывот із своїма радостями, але главнї недоконалостями, котры позорно слїдує і має потребу їх коментовати способом ёму властным – посередництвом каріктуры і куртого, но выстижного выслову. В немалій мірї в афорізмах вывжывать словны грачкы і двойзмыселность. Гумор і сатіра суть про нёго можностёв слободного выядрїня сполоченьской і політічной клімы в сполочности, не є му далека ани політічна карікатура, котрій венує в книжцї цїлу єдну капітолу. Як сам конштатує, ёго сатірічный погляд на розлічны аспекты жывота го робить слободнїшым і веде го к оптімістічнїшому погляду на світ і на жывот.

Кветослава Копорова,

редакторка.

Вiтязём Літературного конкурзу Марії Мальцовской – Юрко Харитун

ВIТЯЗЁМ ЛІТЕРАТУРНОГО КОНКУРЗУ МАРІЇ МАЛЬЦОВСКОЙ – ЮРКО ХАРИТУН

   У пятніцю, 14-го децембра 2018-го року, в Пряшові ся завершыв 5. рочник Літературного конкурзу Марії Мальцовской. Были выголошены найлїпшы літературны творы і презентація оцїненых творів.

   Конкурз выголосив Сполок русиньскых писателїв Словеньска в сполупраці з Академіёв русиньской културы в Словацькій републіцї і Іншпітутом русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові, в котрого просторах святочна акція проходила. Припоминаме, же до літературного конкурзу ся шторік можуть приголосити авторы, котры пишуть по русиньскы і котры суть обчанами Словацькой републікы. Загнати мож лем творы, котры дотеперь не были публікованы. Тот рік ся до конкурзу приголосило вісем авторів. Одборна порота з зложіню: Міхал Павліч (председа пороты), Кветослава Копорова і Міхала Голубкова, оцїнёвала як поетічны, так і прозовы творы. Наконець журї выголосила першы три місця.

   „Третє місце здобыв Осиф Кудзей за свої байкы з капков сполоченьской крітікы. Порота оцїнила їх гумор і рітмічне оброблїня,“ – повів про радіо Русин ФМ председа пороты Міхал Павліч.

   На другім місцї в 5-ім рочнику Літературного конкурзу Марії Мальцовской ся умістнила Людміла Шандалова, авторка поезії, прозы і театралных сценарїв про дїти. Тот рік запоїла ся до конкурзу з інтімнов позіёв.

   На першім місцї скінчів і цїлковым вітязём конкурзу ся став Юрко Харитун, русиньскый поет, котрый є майстром свого ремесла на професіоналній уровни. „Порота оцїнила многозначность і оброблїня стихів, котры мож задїлити до рефлексівной і духовной лірікы,“ – інформовав Павліч.

   Урывкы із вшыткых творів, посланых до конкурзу, будуть поступно публікованы в часописї Русин, котрый має у каждім выданю свій літературный додаток під назвов Поздравлїня Русинів.

Петро МЕДВІДЬ, лем.фм

1 2 3