Вітязом Літературного конкурзу Марії Мальцовской 2021 є Людміла Шандалова

Мілы чітателї,
рїк 2021 є за нами а з ним і 8. Літературный конкурз Марії Мальцовской. Так як мінулый рік быв в світовых удалостях міксом очекаваных удалостей і нечеканых прекваплїнь, в тім самім дусї ся презентовали і авторы запоєны до конкурзу. Read more

Позываме Вас на онлайн презентацію вітязных робот в рамках конкурзу о Літертурну премію Марії Мальцовской 2021

Выгодночіня Літературного конкурзу Марії Мальцовской 2021 буде доступне на Ютубі 31.12. o 17:00 год. по клiкнутю на тот текст.

(VIDEO)

Вышла нова книжка Юрка Харитуна: Надгоріты мої днї

Творчость русиньского автора Юрка Харитуна є облюблена нелем меджі чітателями, але і меджі літературныма крітіками і членами порот, котры посуджують русиньску літературу. Харитун быв у роцї 2011 і 2014 оцїненый Цїнов Александра Павловіча за оріґіналный твір в русиньскім языку (збіркы Мої жалї і Мої незабудкы), так істо Преміёв Александра Павловіча за стихы Моя тринадцята (2019). Харитун є тыж реґуларным участником і єдным із оцїненых у Літературнім конкурзї Марії Мальцовской, котрый орґанізує Сполок русиньскых писателїв Словакії. Поет є прімарным автором рефлексівной і інтімной поезії, в ёго творчости ся тыж находить збірка дїтьского фоклору Дякую, мамко! (2016) ці анекдот (Діяґноза: Фіґлї про дїти (2018).

Надгорїты мої днї (Позн. ред.: Обалка є з вырїзом образу Александра Зозуляка: Люде із смутного дому) суть емотівным вызнанём ся необычайно внимаючого твора, якым може быти поет. Лірічный субєкт представлять зрїлого і скушеного чоловіка, про котрого є любов довірно знама, єдночасно зась і зась необычайна і фасцінуюча. Любов представлять найвекшый принціп, подля котрого бы мав чоловік жыти. В тых стихах Харитун презентує різны налады лірічного субєкту, ці уж іде о вічного, но не наївного чоловіка, розчарованого або вырівнаного чоловіка, позераючого до минулости із носталґіёв і гармоніёв. Зачарованя мож найти ай у стихах із тематіков природы, в котрых Харитун высловлює своє одношіня к домовинї, ку жывій природї і ку чудесу, яке представлять жывот. Находять ся ту і поезії мотівованы выстїгованём ся з родного села про будованя водной гати Старина, подіёв, котра представлять про поета траґічну і болестиву скушеность. Розбурены чутя але докаже упокоїти і утїшыти писанём стихів, высловлюючіх несловлительне.

Книга Надгорїты мої днї продовжує в традіції попереднїх збірок стихів автора. Харитун є вірный „вічным темам‟ поетів – любви, природї і творчости – но то нияк не мішає. Харитун має талент  позерати на тоты самы мотівы все з іншого боку, з поужытём новых метафор, оріґіналных прирівнянь ці інтересных аналоґій, охабляючі чітателя в задумованю ся над значінём ёго слов. Кажда нова поетічна збірка є зато вітаным приносом до розвиваючой ся сучасной русиньской літературы на Словакії.

(Выдаватель: Академія русиньской културы в Словацькій републіцї, выдрукованя: Tlačiareň svidnícka, s. r. o., выданя: перше, тіраж: 300 фалатків, чісло сторінок:  200, ISBN: 978-80-89798-29-2).

Вышла нова книжка Елены Хомовой-Грінёвой: Під скалов росте свербогуза

Про кажду літературу, а тоту мінорітну окреме, є прічінов на малу ославу выданя першой публікації нового автора. А прічінов на велику ославу є факт, кедь літературна творчость надїйного автора не скончіть лем при першій публікації. Такый є і приклад Елены Хомовой-Грінёвой. І кедь в роцї 2020 быв выданый єй першый зборник поезії в русиньскім языку (Уяцькыма дражками), не іде о нову авторку. Авторка в минулости вецераз взяла участь у Літературнім конкурзї Марії Мальцовской, котрый оцїнює оріґіналны і дотеперь непублікованы прозаїчны, поетічны і драматічны тексты в русиньскім літературнім языку.

В сучасности предкладать новый зборник поезії під назвом Під скалов росте свербогуза. Поетічный зборник є компонованый подобно як попередня публікація, котру сьме означіли як розлічнофаребный калейдоскоп ці мозаіка русиньского бытя. І кедь в новім зборнику ся находять стихы з русиньсков тематіков у змыслї пережываня русиньской ідентічности, апелації на незабываня родного языка, але і шпеціфічна тема охабленой домовины і емоцій, пережываных по навернутю ся до родного краю, Елена Хомова-Грінёва прімарно ся зосереджує на пережываня лірічного субєкту, котрый представлять старшого, скушенїшого чоловіка і ёго погляд на жывот. Лірічный субєкт є характерістічный покоров і змірливым приступом ку світу, толеранціёв і порозумлїнём, на другім боцї ся ту находить мотів бігу часу і наслїдной старобы, ці уж у вызнамі прожытой мудрости і снажіня передати свої скушености далшій ґенерації, навертанями до минулости і єй ідеалізованого пережываня, котре є зафарблене носталґіёв, або і у вызнамі із швыдкостёв і неминучостёв, з яков прибывають „лїтокругы‟. Авторка у своїх стихах ся не занимать лем минулостёв і пережытым, але повторяючім ся мотівом є і сучасна пандемічна сітуація, неіста будучность і емоції з нёв споєны. Лірічный субєкт але на поміч проти страху і безнадїї находить силу у Бога в молитвах, операть ся тыж о єдность русиньского народа ці істоту находить у знамій природї своёго родного місця.

(Выдаватель: Академія русиньской културы в Словацькій републіцї, выдрукованя: Tlačiareň svidnícka, s. r. o., выданя: перше, тіраж: 300 фалатків, чісло сторінок: 192, ISBN: 978-80-89798-31-5).

Вышов фіналный том 100 вызнамных Русинів очами сучасників

    100 вызнамных Русинів очами сучасників – то є проєкт, котрый в роцї 2007 зачала ПгДр. Марія Мальцовска выданём першой части із планованых штирёх. На першых двадцять пять профілів вызнамных особностей едіторка надвязала о два рокы выданём продовжіня (2009), але звышок уж не могла приправити і публіковати, бо в роцї 2010 по довгій і тяжкій хворотї одышла до вічности.

   Єй амбіціозный проєкт так зістав на довшый період недоконченым, аж в роцї 2019 на єй роботу надвязав Мґр. Александер Зозуляк, русиньскый актівіста, выдаватель і шефредактор часопису Русин, в минулостти тыж 25 років шефредактор Народных новинок, котрый выдав третю часть той публікації (2020). Она надвязала на попереднї части і была зоставлена подля замірів Марії Мальцовской, то значіть представила далшых 25 вызначных русиньскых особностей, котры ся заслужыли о розвиток русиньской културы, літературы, історіоґрафії, языка ці уменя.

  Теперь (2021) едітор Александер Зозуляк выдав четверту часть споминаной публікації, в котрій окремы тексты, як в третїй части, обсягують главны біоґрафічны інформації о далшых 25-ёх вызнамных русиньскых особностях і їх дїятельстві. Тексты суть доповнены фотоґрафіями особностей, таксамо і іншым ку тому звязаным образовым матеріалом. Тексты суть розлічного характеру, даколи іде о біоґрафічный текст, але даколи жывот і робота даной особности є спрацованый у формі розговору. Сучасный зоставилтель, як і ёго попередніця, уводить профілы вызнамных історічных, але і сучасных особностей, котры представляють своє заслужне дїятельство в розлічных областях: літературознательство і языкознательство (Михаіл Алмашій, Валерій Падяк, Олена Дуць-Файфер, Михайло Фейса ітд.), уменя (Юрій Якубіско, Іван Броді, Орест Дубай, Гелена Мандічова), едукація (Андрій Бачіньскый, Михаіл Балудяньскый, Іоан Кізак, Тібор Міклош Поповіч ітд.) і в іншых сферах жывота споєных з Русинами.

   Четверта часть серії 100 вызнамных Русинів очами сучасників представлять достойне закончіня ціклу Марія Мальцовской в дусї єй двох томів, як і тому третёго. Чітатель має так вдяка вшыткым штирём частям понукнутый енцікліопедічный перегляд о стовцї найвызнамнїшых  русиньскых особностей – з часів минулых і зо сучасного жывота – з періоду історіками означованого як третє народне оброджіня Русинів.

    Думам собі, же недавно выдана четверта часть, так як ай попереднї три, заінтересує нелем людей занимаючіх ся русиністіков професіонално, але і обычайного чітателя, котрый собі хоче розшырити свої знаня і проглубити свій розляд о даній проблематіцї.

(Выдаватель: Академія русиньской културы в Словацькій републіцї, выдрукованя: Tlačiareň svidnícka, s. r. o., выданя: перше, тіраж: 400 фалатків, чісло сторінок: 88, ISBN: 978-80-89798-28-5).

Вышла нова книжка Гелены Ґіцовой-Міцовчіновой: Поклад русиньской матери

     О сучасній русиньскій літературї на Словакії по роцї 1989 бы ся дало написати і повісти много, но з істотов можеме выголосити, же єднов з єй найвыразнїшых і найважнїшых частей є література про дїти і молодеж. Стачіть ся попозерати на творчость будьякого автора і скоро з істотов там можеме найти мінімално єдну публікацію про дїти, кедь не веце. Не є ся чому чудовати, кедьже будучность русиньской літературы не є лем у зборниках поезії, прозаїчных і драматічных творах, але єднако вызначны – кедь не важнїшы – суть праві чітателї, котры суть способны і заінтересованы чітати літературу у русиньскім языку, у літературній нормі і в азбуцї, чітателї, з котрых раз потенціонално взыйде нова ґенерація русиньскых писателїв.

     Писателька Гелена Ґіцова-Міцовчінова собі значіня літературы про дїти і молодеж в повній мірї усвідомлює, практічно цїла єй авторьска творчость є присвячена молодшым чітателям. Спомеджі єй богатой творчости мож спомянути зборникы стишків Фіялочка , Родне слово, Пчолка, Школярик, Дзвіночок, З квіткы приповідкы ітд.

    У зборнику Поклад русиньской матери (Позн. ред.: Обалка книжкы є вырїзом з образу Александра Зозуляка: Портрет матери.) ся находить поезія про дїтьского чітателя, найчастїшым мотівом, котрый мож найти у векшынї стишків, є родный русиньскый язык.

   Родный язык є описаный у мравоучных стишках з каждой стороны. Молодый чітатель ся так дізнає о вызнамности родного языка нелем прямым переданём авторков, але і непрямо на основі розлічных сітуацій, якыма суть одход до іншой країны ці комунікація із Словаком по русиньскы. Русиньскый язык є звязаный тыж з позітівныма образами (родного місця, домовины, природы, родины,  сполочной ідентічности або просто з душевным благом) ці прирівнанями (язык як найцїннїшый поклад, язык як путь домів з чуджіны).

  Стихы у зборнику Поклад русиньской матери суть у подобі некоплікованых, вызнамово єднозначных віршів, де ся дотримує єднака кількость складів ці просты рімыВдяка акцентовню на рітміку, суть поетічны творы ідеалным матеріалом про школьску практіку або декламаторьскы конкурзы, але главно прямо домів на вечерне чітаня з родічами.

(Выдаватель: Академія русиньской културы в Словацькій републіцї, выдрукованя: Tlačiareň svidnícka, s. r. o., выданя: перше, тіраж: 300 фалатків, чісло сторінок: 136, ISBN: 978-80-89798-308).

Вышла нова книжка Штефана Смолея – І таке ся (не)ставать

     Байкы і тексты із моралным понаучінём мають в сучасній русиньскій літературї на Словакії певне місце. Спомеджі авторів, якы передають тот жанер, можеме в першім рядї спомянути Миколая Ксеняка, котрого велику чaсть творчости становлять праві байкы. Шпеціфічным у тім жанрї є Осиф Кудзей, котрого велика часть творчости становлять праві байкы і якый важны думкы споює з жартовныма поінтами. Духовну поезію з цїлём апелації на людьску моралку пише і Мілан Ґай.

  Штефан Смолей є представителём найстаршой ґенерації русиньскых писателїв, котрый є знамый главно як прозаїк, што пише о тяжкых жывотных судьбах  обычайных людей, з котрыма ся чітатель може легко ідентіфіковати. Ку такым творам можеме задїлити прозы як Нагода або судьба (2008), Бурї над Бескидами (2012) ці Тяжкый жывот (2019). В послїднїх роках є але частёв ёго розсяглой творчости тыж байка і тексты з морално-дідактічныма понаучінями. Выбером з той части творчости є зборник під назвом І таке ся (не) ставать (Позн. ред.: Обалка книжкы є вырїзом образу Александра Зозуляка: Чудесна пара.).

     Книга є роздїлена на дакілько частей, у Пригодах зо жывота звірят ся находять байкы, продовжуючі в традіціях езоповой байкы з понаучінём. Поставами Смолеёвых баёк суть звірї, котры в текстах служать як носителї неґатівных сторінок людьской особности, як є зависть, пыха, лакомство ці порожнї обіцянкы, котры суть обычайно покараны і про чітателя крітічно окоментованыма в понаучіню на концю. В Пригодах зо жывота людей і Хто є виноватый? ся вказує на проблемы у сполочности, напр. біда, несправедливость і іншы кривды. Частов прічінов є іраціоналне снажіня ся о богатство, мати все веце і веце без огляду на іншых і на то ці то потребуєме, або нї. Як моралный приклад є чіста природа і Бог, котрый є вартый наслїдованя.

     Цїлём Смолеёвых текстів є проговорити до душы чоловіка, хопити го і обернути го ку зеркалу, яке одгалює нешумну правду, на котру ся тяжко позерати. Є то але потребне зробити чім скорїше, бо злы властности ся як кармічный бумеранґ вернуть назад, ці то уж буде моралный розклад сполочности, наслїдкы девастованя природы або евентуалне вступлїня сі до сумлїня на смертелній постели.

    Выбер з дідактічной творчости Штефана Смолея мож вдяка байкам рекомендовати нелем дїтьскым чітателям або до школьской практікы, книжка має шансу заінтересовати і примусити ку задуманю ся і дорослого чітателя.

(Выдаватель: Академія русиньской културы в Словацькій републіцї, выдрукованя: Tlačiareň svidnícka, s. r. o., выданя: перше, тіраж: 300 фалатків, чісло сторінок: 144, ISBN: 978-80-89798-27-8).

Вышла нова книжка Мілана Ґая – Правдива выповідь

     Із літературнов творчостёв Мілана Ґая ся русиньскы чітателї могли стрїтити главно на сторінках русиньскых періодік, літературной прилогы Русина – Поздравлїня Русинів, а тыж і в културно-хрістіаньскых часописах, котрыма суть Артос, Благовістник, ці раз до рока в Ґрекокатолицькый русиньскый календарь. Мілана Ґая мож характерізовати прімарно як автора духовной поезії (Молитва Русина в р. 2012, З нами Бог в р. 2019), як і рефлексівной і патріотічной поезії (Моїм родаком / Mojim rodаkom в р. 2016). Ґай є тыж автором публікацій научного характеру, спомниме Krasnobriďskyj monastyr (2019) і Bukivskyj monastyr (2019), як і книгы з характером кронікы села Sukov – moje rodne selo (2020).

   Теперїшня збірка Правдива выповідь (Позн. ред.: Обалка є вырїзом образу Александра Зозуляка: Мученик.) є главно меланхолічно ладжена, обсягує нелем духовну і рефлексівну поезію, але главно короткы віршованы тексты з епічнов пригодов, роздїлены до штирёх частей. Найобсялїша часть З нашого жывота описує жывотны пригоды обычайных людей, їх жывотны скушености, радости і старости, потїшіня і розчарованя. Ґай ся зосереджує на меджілюдьскы конфлікты, людьскы слабости і недостаткы (алкоголізм, жарливость), соціалный статус (поблагословлїня од матери перед свадьбов; одношіня будучой невісты і барз старостливой матери жениха; поставлїня слободной матери; бездомівство) ці проблемы, котры люде пережывають у істім віцї (самотности слободного чоловіка у середнїм віку, староба і прибываючі здравотны проблемы). Описаны сітуації автор даколи оцїнює ці своїм поствам і чітателём радить.

     Далшы дві части суть подобно меланхолічны аж смутны, Родне село і моя родина є емоціоналным выражінём чуття осамочености в одношіню ку родинї і єй стратї, ці к одлучіню од родного місця. Фраїрочкы мої описують любовны періпетії і розчарованя, Набоженьскы віршы на кінци збіркы ся обертають о поміч і внутрїшню силу на Бога.

     Збірка є присвячена дорослому чітатёлёви, вдяка множеству переданых тем ту мож найти паралелы з властныма жывотньма скушеностями Автор припоминать, же хоць каждого траплїня є про нёго тото найвекше, на другім боцї можеме найти рїшіня жыти дале і вдяка указаню на то, же не сьме самы.

(Выдаватель: Академія русиньской културы в Словацькій републіцї, выдрукованя: Tlačiareň svidnícka, s. r. o., выданя: перше, тіраж: 300 фалатків, чісло сторінок: 96, ISBN: 978-80-89798-26-1).

Вышла нова книжка Меланії Германовой: Жывот – то театер

     Як є звыком у многых русиньскых писателїв (спомяньме напр. Миколая Ксеняка ці Людмілу Шандалову), і творчость Меланії Германовой не зістає огранічена єдиным жанром ці поступом. Германова ся в роцї 2016 представила чітaтелям русиньской літературы зборником короткой прозы про дїти і молодеж названу Дїтём про радость і поучіня, о штири рокы пізнїше зашла до лірічно-епічных вод балад і баёк в збірцї Смутне і веселе.

     Нова книжка авторкы Жывот – то театер  (Позн. ред.: Обалка книжкы є  вырїзом образу Александра Зозуляка: Жывот – то є бой) ся складать з восьмох драматічных текстів і єдной звіршованой приповідкы, котры суть написаны будь вольным прозаїчным штілом або простыма віршами. І кедь ся тексты тематічно одрїзнюють, їх сполочным средством є выховна функція, тзн. авторка моралізує і намагать ся чітателя/позерателя поучіти. В полемічнім діалоґу дїёвых особ ся презентує їх простый „сільскый‟ розум або поставлїня (в Чабайковій ставцї змірливый, неконфліктный Михал выграть ставку, котру зробив з конфліктным, противним Василём; подобно в текстї Дві сусїды одходить як вітяз шпоровлива, робітна Марія, котра про чітателя представлять моралный приклад).

    Далшы знакы, котрыма ся авторка голосить к сучасній русиньскій літературї, є напр. навертаня ся до минулости (ці уж к властній, або народній, русиньскій) або поужытя фоклору в текстї з цїлём понаучіти (молодшого, дїтьского) чітателя, приближыти му минулость і єдночасно ю так утримати у русиньскій свідомости.  Найзнамішым прикладом про такый поступ є творчость Миколая Ксеняка (зборник Біда Русинів з дому выганяла або коротка проза з темов дротарїв Жменї родной землї) ці Дякую, мамко! Юрка Харитуна (зборник дїтьского фолклору з области, де ся автор народив). Можеме спомянути Германовой текст На вечурках, дїя котрого ся одограє почас прядок, коли ся селяне стрїчали вечур в єднім домі і при сполочній роботї співали народны піснї і говорили сі меджі собов нераз страшны пригоды. Авторка в текстї На вечурках презентує артефакты русиньской културы, уведженыма співанками, пригодами, як і шпеціфічнов термінолоґіёв, словами, котры ся подля єй слов в сучасности вытрачують, а на їх значіня  ся забывать.

     Книжка Меланія Германовой Жывот – то театер є зборником драматічных текстів, котры мають потенціал быти приносом главно в школьскій практіцї на годинах русиньского языка і літературы, школярї і іншы дїтьскы чітателї так можуть посередництвом них розвивати свої речовы і аматерьскы герецькы способности.

(Выдаватель: Академія русиньской културы в Словацькій републіцї, выдрукованя: Tlačiareň svidnícka, s. r. o., выданя: перше, тіраж: 300 фалатків, чісло сторінок: 88, ISBN: 978-80-89798-25-4).

Вышла нова книжка Мірослава Жолобаніча

В роцї 2021 вышла нова книжка гумору і сатіры Мірослава Жолобаніча: Захранка.

Мірослав Жолобаніч быв в минулім роцї оцїненый 1. містом в рамках  7. Літературного конкурзу Марії Мальцвоской в роцї 2020. Новій книжцї жычіме штонайвеце спокійных чітателїв і позітівных рецензій!

Слово зоставителя

.

Кедь гумор і сатіра суть сучастёв нашого жывота, тогды ся чуєме слободнїшыма, дістаєме посередництвом гумору жывотодарну силу, оптімізм, чуєме в собі природну радость. Псіхолоґове доконця твердять, же гумор є єден  із главных псіхогіґіенічных елементів душевной свіжости чоловіка і бранить ёго душевному розкладу.  З помочов гумору можеме легше здолати старости каждоденного жывота.

Є добрї, кедь знаєме приїмати гумор у вшыткых ёго подобах: засміяти ся з веселой, але даколи ай смутно-гуморной сітуації, а „майстрами жывота“ ся стаєме тогды, кедь ся знаєме засміяти ай самы із себе. Нащастя, суть меджі нами люде, котры знають розосміяти нелем себе, але ай другых. Мають необычайный талент – творити гумор. Такым є ай Міро Жолобаніч. Кругу чітателїв ся представив як автор куртых высловів – афорізмів на розлічны темы, котры доповнює властныма карікатурами. Міро Жолобаніч є властно тихым, ненападным позорователём жывота і розлічных сітуацій в нїм, котры коментує властным способом – куртыма высловами – афорізмами. Они суть нелем гуморным, містами аж сатірічным выядрїнём позорованой сітуації, але часто мають в собі закомпоноване і поучіня. Як сам конштатує, ёго сатірічный погляд на розлічны аспекты жывота го робить слободнїшым і веде го к оптімістічнїшому погляду на світ і на жывот. Сьме пересвідчены, же такы бенефіты приносить гумор і чітателям афорізмів Міра Жолобаніча.

В русиньскім контекстї ся Міро Жолобаніч попри уж знамім карікатурістови Федорови Віцови стає далшым автором-гуморістом. По выданю семох книжок кресленого гумору (Bavme sa hokejom, 2013; Basketbal nás baví, 2014; IT vtipy a iné, 2015; Smiech náš každodenný/Сміх наш каждоденный, 2017; Хто ся сміє, є одважный,  2017; Хто ся сміє, є мудрый, 2018; Хто ся сміє, є здравый, 2019) ся так обявлює „нова тварь“ кресленого гумору на русиньскій умелецькій сценї. Ай выданём своёй найновшой публікації – Захранка Міро зістає в темі гумору і сатіры, але мінить жанер і представлює ся чітателёви куртыма гуморесками, котры, як інакше, доповнює властныма карікатурами.

Захранка – санїтка захранной службы приходить ід хворому ай до тых найоддаленїшых кутів републікы, жебы захранити тото найцїннїше – жывот чоловіка. Віриме, же Захранка Міра Жолобаніча в подобі девятнадцятёх куртых гуморесок стане ся сімболічно першов помочов в тых неблагых часах пандемії і приведе честованого чітателя к благородным і оптімістічным думкам, к лїпшому, надїйнїшому погляду на світ і жывот навколо нас.

 

Кветослава Копорова,

 

авторка проєкту

Книжку можете купити цез наш формулар або на мейловых адресах, цїна є 8€.

 

Выдаватель: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 2021

Выдрукованя: GRAFOTLAČ PREŠOV, s.r.o.

Выданя: перше

Тіраж: 300 фалатків

Чісло сторінок: 88

ISBN: 978-80-89746-07-1

1 2 3 12