Недїльны віршы: Юрко Харитун

Памятам

 

Прийде зима

треба нам санкы

на снїгу будуть радованкы

Прилетить ярь

раём буде хотарь

А лїто

попадать доджік

наростуть грибы

буде обід

Осїнь принесе вітор

стрясе орїшкы із лїсок

Із листків буде

постілька мягка

до якой ляжу і я

 

Грибы

 

Перейти лїсом

де грибы прямо під носом ростуть

Буковы

тополёвы

березовы

лїсковы

Ховають ся, же я їх не можу найти?

Позберам голубінкы

На пецу посолены, упечены

такы як із сметанков пирогы

 

Выбране з книжкы Юрка Харитуна Наш край – наш рай, 2020

Укажка з творчости: Елена Хомова-Грінёва

Новый жывот

 

Высхла мязґа в дереві,

онедовго сконать, згниє.

Лем міцный корїнь

в землї зістав,

він дале тримле ся і жыє.

Выпустить новы выгонкы,

днями росне, грїє,

променї гладять ёго,

сонечко з неба

плекать і грїє.

Покропленый вілгітным

доджіком при місячку

по часї зміцнїє…

 

Мої внучкы

 

Намажу смык,

няй гуслї грають

Бетговенову мелодію

затихла сала,

звучіть арія.

Слызы радости

по лицю цяпкають,

то мої маленькы

внучкы грають.

 

Выбране з книжкы Елены Хомовой-Грінёвой Уяцькыма дражками, 2020

Недїльны віршы: Мілан Ґай

Зыйдий з неба

 

Зыйдий з неба,

Божа мати,

мене грїшного

підняти.

І подай

спомічну руку,

возьмий

на Божу науку.

 

Няй не упадам

до грїху,

принесь

про мене потїху.

За руку

возьмий грїшного,

приведь

до Царьства вічного.

 

Бо Господь

є справедливый,

неконечно

терпезливый.

Любить він із нас

каждого,

не падайте зато духом,

приходьте до нёго.

 

Ой, Боже мій добрый

 

Ой, Боже мій добрый,

повный Благодати,

за Твою доброту

што дам, Боже, я Ті?

 

Ой, Боже мій добрый,

тебе выхвалюю,

у Твоїй близкости

барз добрї ся чую.

 

Ой, Боже мій добрый,

Тебе велічаю,

у своїх молитвах

навік прославляю.

 

Ой, Боже мій добрый,

не мам страх із того,

кедь прийде послїднїй

день жывота мого.

 

Выбране з книжкы Мілана Ґая: З нами Бог, 2019

Укажкы з творчости: Людміла Шандалова

Воскресна недїля

 

Днесь обрус білый і чістый

пристерла мама на столї

А за тым столом ся змістить

много людей доброй волї

 

Світло у скромнім стоянї

до вшыткых кутків ся розлляло

Днесь каждый є позваный

бы благодати ся му дістало

 

Мама з кобрика зарядом

выбрала дары священы –

пасху, грудку сыра

і яєчка крашены

 

А як ся тихо помолила

на стіл радость положыла

Велику, святу

Бо днесь

Хрістос воскрес!

 

Чістота

 

Наппадав білый снїг

а край ся выновив.

Волю днесь, наіснї,

Господь Бог выповнив.

 

Тихота спокійна

до душы прибыла.

Той ночі мамочка

люба ся приснила.

 

На-все є прічінов –

же мі день веселый.

Чісто є, невинно,

покій ся розстелив

 

Выбране з книжкы Людмілы Шандаловой Напю ся водічкы, 2020

Недїльны віршы: Гелена Ґіцова-Міцовчінова

Вышли днесь тракторы

на поле орати,

будуть ся борозды

з боронами грати.

 

Повідали дїтём

із сміхом орачі

выростуть до лїта

ту златы колачі.

 

На вшытко зведавы

все суть малы дїти,

прибігли на поле

то чудо відїти.

 

Цїле пообідї

по полю ходили,

глядали колачі,

што ся ту родили.

 

Може будуть чути

школярї у школї,

жже лем із зернятка

пахне хлїб на столї.

 

хх

 

Што за чудо, што ся шмыкать,

не вылїзе з норы,

а під землёв собі робить

узкы коридоры.

 

Тот шнурочок є доджівка

в тонкій, рудій скорї,

што по зливі зразу лїзе

все по нашім дворї.

 

Якый же на плазуника

насадженый морес,

же під землёв і на грядцї

лем без плужка оре.

 

Выбране з книжкы Гелены Ґіцовой-Міцовчіновой Родне слово, 2016

Укажкы з творчости: Осиф Кудзей

Арґументы

 

В родиннім гнїздї в Журові

гварить Качка Качурови:

„Слухай, мужу-Качурику,

оправ даяк електрику,

бо ся іскрить з выпинача —

якбач, штрайковати зачав.‟

А він: „Ослов одборника,

та ці я єм електрикарь?‟

 

О два днї повідать Качка:

„Мужу мій, тече нам прачка,

посмоть на то, Качурику,

може, хыба невелика.‟

А він: „Што то за театер? —

Та ці я єм іншталатер?‟

 

Третїй день Качка нарїкать:

„Мужу, до гнїзда затїкать.

Підлож там даяку бляху,

бо намту тече як з даху.‟

Но він ся засміяв: „Ха, ха,

та ці я даякый бляхарь?

Перестань ня стримовати,

бо ся понаглям ку гати.‟

 

Як ся вернув, реґіструє,

же дома вшытко фунґує.

„Быв фахман?‟ — просить ся Качкы.

„Нїт, зашов ту сусїд з Млачкы.‟

„А што хотїв як одміну?‟ —

просить ся він в підозріню.

„Но-о, могла-м собі выбрати —

або ёму заспівати,

або тобі, мій дорогый,

заобстарати парогы.‟

 

Качура роса облляла:

„Вірю, же єсь заспівала…‟

„Вера нїт,‟ повіла Качка,

„ці я даяка співачка?‟

 

Іщі поучіня ту є,

што із байкы плыне:

Хто яков зброёв боює,

таков і загыне.

Є і пословіця така,

што аж до днесь жыва:

Як ся до лїса гулакать,

так ся і озывать.

 

Знеславлїня

 

На гноїску зорвав ся бой лютый,

бють ся міджі собов два Когуты,

нїт силы, што їх способна сперти,

є то річ жывота або смерти —

хто выграть, буде гноїска паном,

а тот другый — тот обстане плано.

 

Злость панує над тыма птахами,

занедовго буде з єдным амінь —

піря лїтать, кров ся їм з ран ллїє,

но на поміріня нїт надїї,

хоць уж падають до замлїтости,

кусають ся далше без милости.

 

Кричіть на них Вороблик із плота:

„Перестаньте, не робте дурноты!

Тота копа вам не стоїть зато —

то лем гній смердячій, а не злато;

спамятайте ся уж з того блуду,

нищіте ся про громаду бруду.‟

 

Сокы перестали боёвати

і стали вєдно кукурікати:

„Кедь тя хопиме, смаркатый єден,

знай, же ся тобі плано поведе! —

Як маш смілость, ты пташа кырпате,

ганити тото, што нам є святе?‟

 

З байкы плынуть поучіня тоты:

1) Каждый узнавать іншы годноты.

2) Кідь ся зроблять тоты справны крокы,

помірять ся і найвекшы сокы.

 

Выбране з книжкы Осифа Кудзея: Байкарёвы думы, 2009

Недїльны віршы: Юрко Харитун

Волоскы твої

на гуслях струны

 

Коли вітрик погладить

волоскы твої

Не жаль менї

Як бы мав доджік

найлїпше буде

під моёв стрїхов тобі

Потїшыть ся і свічка

На твоїх волосках-струнах

заграю як на гуслях

 

У гнїздї боцанів

 

Там де не ходить

коминарь

на коминї гнїздо робить

боцан

Дзёбком так клепло

як ґазда косу в сінокосы

як молотком коваль

Як я коли віршы пишу

так свою любку до гнїзда він кличе

Вечур парка у гнїздї сидить

бісїду їх чути

і мене кортить

яку вложыти хочу до моїв віршів

 

Выбране з книжкы Юрка Харитуна Наш край – Наш рай, 2020

Укажка з творчости: Мілан Ґай

 

Думам на Тя, мілый Боже

 

Думам на Тя, мілый Боже,

днями і ночами,

коли нас Ты не сохраниш,

та што буде з нами?

 

Думам на Тя, мілый Боже,

на твою доброту,

бо помагаш нам зношати

тяжку біду-псоту.

 

Думам на Тя, мілый Боже,

у тяжкій годинї,

же помагаш вшыткым, ай мі

і моїй родинї.

 

Думам на Тя, мілый Боже,

на твою науку.

Хто, кедь не Ты, нам поможе,

дасть помічну руку?

 

Думам на Тя, мілый Боже,

все думати буду,

у молитвах своїх щірых

на Тя не забуду.

 

Ісус

 

Ісус то є світло світа –

котре хочу мати,

жебы-м го міг у темнотї

довго хосновати.

 

Ісус то є світло світа –

што буде світити,

хочу з ним быти на вікы

і ёго любити.

 

Ісус то є світло світа –

приступне каждому,

лем отворьте ёму дверї

до своёго дому.

 

Ісус то є світло світа –

про нас, про каждого,

із ним буде жывот вічный,

не зречте ся ёго.

 

Ісус то є світло світа –

то є пристав вічный,

у проблемах і хворотї

все тобі спомічный.

 

Ісус то є світло світа –

доступне каждому,

не одступуйте од нёго,

клічте го до дому.

 

Ісус то є світло світа –

повне благодати,

із ним твоя выгра іста,

кедь го будеш мати.

 

Выбране з книжкы Мілана Ґая З нами Бог, 2019

Недїльны віршы: Людміла Шандалова

Я приїмам тя, Господи

 

Днесь ня будить ясне світло,

Дітхла ся ня мілость сама.

Днесь ся світло зо мнов стрїтло –

радость неочекована.

 

Умыю сі лице чісто –

Світло бы ня не обышло.

Обчекую го наісто

з покаянов тихов мыслёв.

 

Облечу ся якнайкрасше

до покоры і до правды.

Обіцям Господу на все

вірну любов, скуток каждый.

 

Господи мій, царю славы,

приїмам Тя з душы цїлой!

Кров пролляту за нас малых

і пресвяте Твоє тїло…

 

У твоїм світлї

 

Подай мі, Господи, прошу,

у Твоїм світлї каждый день быти

дай ся мі грїти

няй ся мі душа веселить

няй ся мі окупать, овлажить, ожыє

няй ся оросить, дочіста умыє

поклонить в найвекшій покорї

де світло все горить –

там до тепла завіє

мягонько прикрыє

 

Подай мі, Господи, прошу,

у Твоїм світлї каждый день жыти

дай ся мі грїти

одожень мытаря

няй ся мі любов пригварять

облеч ня до чістой кошулї

няй мене радость голубить

дітхне ся, дотулить

в покої зо вшыткых стран

выгоїть з болестных ран

 

Подай мі, Господи, прошу,

у Твоїм світлї каждый день жыти

даяк ся мі грїти…

 

Выбране з книжкы Людмілы Шандаловой Напю ся водічкы, 2020

Укажкы з творчости: Гелена Ґіцова-Міцовчінова

Тихо муха

полїтує,

на павука

десь полює.

 

Грать ся она

на драчіка –

ухопити

павучіка.

 

Плете павук

павучіну

на верьбину,

на лучіну.

 

Там влетїла

без розказу,

не відїла

свою сказу.

 

Заплетена

плаче в сітї,

хоць прекраснї

є у лїтї.

 

хх

 

Позлїтали ся уж пташкы

під стрїху Бескида,

хоць Камяна у апрілю

ші як стїна блїда.

 

А на зборах перелїтных

по зимній загадї,

тай зволили за доктора

дятла в нашім садї.

 

Выклопкує тюки-тюки,

дзёбом не шпорує,

ці яблїнка молоденька

влїтї не хворіє.

 

І дїтина клопи-тюки

каждоденно чує,

в лїсї, в садї доктор дерев

днює і ночує.

 

Выбране з книжкы Гелены Ґіцовой-Міцовчіновой Родне слово, 2016

1 14 15 16 17 18 47