Вышла нова книжка Елены Хомовой-Грінёвой: Під скалов росте свербогуза

Про кажду літературу, а тоту мінорітну окреме, є прічінов на малу ославу выданя першой публікації нового автора. А прічінов на велику ославу є факт, кедь літературна творчость надїйного автора не скончіть лем при першій публікації. Такый є і приклад Елены Хомовой-Грінёвой. І кедь в роцї 2020 быв выданый єй першый зборник поезії в русиньскім языку (Уяцькыма дражками), не іде о нову авторку. Авторка в минулости вецераз взяла участь у Літературнім конкурзї Марії Мальцовской, котрый оцїнює оріґіналны і дотеперь непублікованы прозаїчны, поетічны і драматічны тексты в русиньскім літературнім языку.

В сучасности предкладать новый зборник поезії під назвом Під скалов росте свербогуза. Поетічный зборник є компонованый подобно як попередня публікація, котру сьме означіли як розлічнофаребный калейдоскоп ці мозаіка русиньского бытя. І кедь в новім зборнику ся находять стихы з русиньсков тематіков у змыслї пережываня русиньской ідентічности, апелації на незабываня родного языка, але і шпеціфічна тема охабленой домовины і емоцій, пережываных по навернутю ся до родного краю, Елена Хомова-Грінёва прімарно ся зосереджує на пережываня лірічного субєкту, котрый представлять старшого, скушенїшого чоловіка і ёго погляд на жывот. Лірічный субєкт є характерістічный покоров і змірливым приступом ку світу, толеранціёв і порозумлїнём, на другім боцї ся ту находить мотів бігу часу і наслїдной старобы, ці уж у вызнамі прожытой мудрости і снажіня передати свої скушености далшій ґенерації, навертанями до минулости і єй ідеалізованого пережываня, котре є зафарблене носталґіёв, або і у вызнамі із швыдкостёв і неминучостёв, з яков прибывають „лїтокругы‟. Авторка у своїх стихах ся не занимать лем минулостёв і пережытым, але повторяючім ся мотівом є і сучасна пандемічна сітуація, неіста будучность і емоції з нёв споєны. Лірічный субєкт але на поміч проти страху і безнадїї находить силу у Бога в молитвах, операть ся тыж о єдность русиньского народа ці істоту находить у знамій природї своёго родного місця.

(Выдаватель: Академія русиньской културы в Словацькій републіцї, выдрукованя: Tlačiareň svidnícka, s. r. o., выданя: перше, тіраж: 300 фалатків, чісло сторінок: 192, ISBN: 978-80-89798-31-5).

Мґр. Михал Павліч, ПгД.: ДУХОВНА ПОЕЗІЯ ЛЮДМІЛЫ ШАНДАЛОВОЙ (Дакілько позначок ку зборнику Напю ся водічкы.)

Abstract
In our article, we deal with the collection of spiritual poetry by Ľudmila Šandalová, entitled I‘ll Drink Water (Напю ся водічкы), which the author herself described as „little prayers“. In this paper, we analyze the collection as a whole from the perspective of the four dimensions of prayer (quantity, style, purpose and target), with which we want to characterize the lyrical subject present in the verses as well as the author‘s approach to the given genre.

Kеywords: Ľudmila Šandalová. Prayer as a Literary Genre. Rusyn Literature.
Contemporary Rusyn Literature. Rusyn Poetry Read more

Укажкы з творчости: Юрко Харитун

Мати крыла орла

 

Староба

торба на плечах

Староба

пута на ногах

А я так хочу

до нашой долины на Шутак

I на колїнах выйти там мушу

де балван найду

на сердце і на душу

Наша долина

як образ маляря

Мене тїшыла цїле жытя

а теперь треба крыла орла

 

Яка то насолода

 

Коли лїсы горять

стромы зажыва умерають

Але як пташкам

і як звіряткам там

высловити аж страх

Природа про нас

великый дар

Храньме її

Одвдячіть ся нам

Яка то насолода

дыхати карпатьскый воздух

і пити з Бескiда воду

 

Выбране з книжкы Юрка Харитуна Наш край – Наш рай, 2020