Недїльны віршы: Людміла Шандалова
Я приїмам тя, Господи
Днесь ня будить ясне світло,
Дітхла ся ня мілость сама.
Днесь ся світло зо мнов стрїтло –
радость неочекована.
Умыю сі лице чісто –
Світло бы ня не обышло.
Обчекую го наісто
з покаянов тихов мыслёв.
Облечу ся якнайкрасше
до покоры і до правды.
Обіцям Господу на все
вірну любов, скуток каждый.
Господи мій, царю славы,
приїмам Тя з душы цїлой!
Кров пролляту за нас малых
і пресвяте Твоє тїло…
У твоїм світлї
Подай мі, Господи, прошу,
у Твоїм світлї каждый день быти
дай ся мі грїти
няй ся мі душа веселить
няй ся мі окупать, овлажить, ожыє
няй ся оросить, дочіста умыє
поклонить в найвекшій покорї
де світло все горить –
там до тепла завіє
мягонько прикрыє
Подай мі, Господи, прошу,
у Твоїм світлї каждый день жыти
дай ся мі грїти
одожень мытаря
няй ся мі любов пригварять
облеч ня до чістой кошулї
няй мене радость голубить
дітхне ся, дотулить
в покої зо вшыткых стран
выгоїть з болестных ран
Подай мі, Господи, прошу,
у Твоїм світлї каждый день жыти
даяк ся мі грїти…
Выбране з книжкы Людмілы Шандаловой Напю ся водічкы, 2020