ПгДр. Кветослава Копрова, ПгД.: 20 років Сполку русиньскых писателїв на Словакії

ПгДр. Кветослава Копрова, ПгД.; Пряшівска універзіта у Пряшові – Інштітут русиньского языка і културы

20 РОКІВ СПОЛКУ РУСИНЬСКЫХ ПИСАТЕЛЇВ НА СЛОВАКІЇ

(Вплив красной літературы на розвой народной ідентіты і материньского языка карпатьскых Русинів)

Anotácia

Príspevok je výsledkom mapovania činnosti Spolku rusínskych spisovateľov na Slovensku, ako jedného zo združení a spolkov, ktoré vznikali v rámci revitalizačného procesu Rusínov, historikmi označovaného ako tretie národné obrodenie Rusínov. Stanovy spolku boli zaregistrované na Ministerstve vnútra SR v roku 2001, teda desať rokov po tom, ako bola rusínska národnostná menšina oficiálne uznaná štátom ako jedna z národnostných menšín, žijúcich na území Slovenskej republiky. Združenie spisovateľov, píšucich o Rusínoch, ale aj po rusínsky bolo  ďalším významným krokom na ceste k revitalizácii tejto minority tým viac, že po kodifikácii rusínskeho jazyka na Slovensku (1995) vznikol priestor pre písanie krásnej literatúry v ich materinskom jazyku. Koncentrujeme sa na okolnosti vzniku Spolku ako pokračovateľa vydavateľských aktivít v oblasti krásnej literatúry Rusínov z minulosti, ako aj na jeho činnosť počas dvoch dekád existencie. Počas svojho trvania spolok vydal niekoľko almanachov, odborných publikácií s tematikou rozvoja rusínskej literatúry, ale najmä množstvo umeleckých textov v rusínskom normatívnom jazyku.

 

  1. Літературноє заведеніє пряшевскоє період (велико)руського языка і перше народне оброджіня Русинів (А. Духновіч – першый порфесіоналный літерат карпатьскых Русинів.).

Кедь хочеме приближыти історічный контекст розвоя народной ідентіты і материньского языка Русинів, котрый ся проявлёвав у своїх зачатках передовшыткым у сферї русиньксой літературы, мусиме зачати од Александра Духновіча. Мено А. Духновіча, народного будителя карпатьскых Русинів є спяте із першыма свідомыма пробами културно-народного оброджіня карпатьскых Русинів. Тот період, знамый як  перше народне оброджіня Русинів історіци датують на другу половину ХІХ. стороча і зачаток ХХ. стороча і про нёго є характерна орьєнтація на (велико)руськый язык з елементами народного языка Русинів.

Александер Духновіч захрану свого народа відїв передовшыткым у звышованю културно-освітнёй роботы меджі Русинами. З тым заміром заложыв културно-освітнїй сполок Літературноє заведеніє пряшевскоє (1850).  Заміряня і выдавательскы актівіты сполку суть охоплены в Духновічовых словах, же „общество“ „возникло під покровительством Ёго преосвященства Архієрея Пряшевского, Пана Осифа Ґаґанця із такым цїлём, абы про освіту русиньского народа ужыточны книжочкы ся выдавали, жебы тот народ поступно ку чітаню і благородным наукам привыкав, і даколи до блаженїшого ставу ся дістав“.[1] Соціолінґвістка Анна Плїшкова в зборнику русиньской поезії Муза спід Карпат пише: „…были то зачаткы будованя фундаментів новой русиньской літературы[2]. Сполок ся орьєнтовав передовшыткым на публікачну чінность, выдавав Місяцёсловы, Алманахы, в котрых так выник простор на публікованя творів народных поетів. Як о Духновічови написав ёго наслїдователь, тыж ґрекокатолицькый священик а таксамо на свою добу найплоднїшый бадатель Николай Бескид (1883 – 1947), Духновіч сам творив (писав стишкы, комедії, забавы….)[3] і в Літературнім заведенію… споїв такых писателїв-народных будителїв як А. Павловіча, І. Выслоцького, І. Ріпу, П. Лодїя, А. Коцака, Ґ. Тарковіча, А. Вальковского, М. Андрейковіча, В. Довговіча, М. Лучкая, М. Невицьку, А. Кріґер-Добряньску, Т. Подгаєцьку, А. Лабанца, П. Кузмяка. Сполок здружовав дакілько десяток членів[4] і „выдав десять книжочок“.[5] Першым выдавательскым почіном сполку быв Місяцослов (1850), далшыма выданями были молитвенна книжка Хлїб душі, Книжиця читальная для начинающихъ,[6] Алманах першый угорьско-руськый на 1851 рік, в котрім быв опублікованый знамый Духновічів вірш Вручаніє („Я Русин быв…“). Якраз алманахы мали велике значіня, бо они ся стали єдиным в тім періодї місцём на публікованя поезії (а то нелем духовной) русиньскых авторів, такых як: А. Духновіч, А. Павловіч, О Шолтыс, П. Яновіч, М. Невицька, А. Лабанц, І. Выслоцькый (публіковав під псевдонімом Орол Татраньскый, што сіґналізовало перепоїня на обродительскы актівіты словацького народа). Велику цїну про розвиток літературы мали два  зборникы Духновіча: Поздравлениє русинов на г. 1851 і Поздравлениє русинов на г. 1852, якы ся стали маніфестом новой русиньской літературы.[7] Як сьме высше назначіли, про тот період є характерна ідея (велико)руськой народной орьєнтації, но штудуючі Місяцослов, мож збачіти, же приятём (велико)руського літературного языка карпаторусиньска інтеліґенція ся не зрекла перспектівной языковой самостатности. Ясно то дефіновав вызначный карпаторусиньскый публіціста, редактор  і писатель того періоду Александер

Гомічков в передслові ід ужгородьскому Місяцослову на рік 1865: „Мы імѣемъ нашу власную литературу, которая не притискается на чужину‟.[8]

Накілько Літературноє заведеніє пряшевскоє зъєдиняло лем русиньску еліту з Пряшівщіны, Духновіч вєдно з Раковскым і Добряньскым вырїшили сполупрацовати ай з русиньсков інтеліґенціёв дале на выходї тогдышнїх підкарпатьскых жуп, з центорм в Ужгородї. Єпіскопы Поповіч і Ґаґанець підпорили тоту думку і в роцї 1864 быв потвердженый штатут Сполку св. Василія Великого (Общество Св. Василія Великаго,[9] 1866 – 1872). Выдають ся надале Місяцословы, в якых суть публікованы творы красной літературы. На літературну сцену выходять такы мена як: І. Сильвай, Е. Фенцик, А. Митрак, Ю. Ставровскый-Попрадов і іншы. Опроти першому сполку, тот розшырив свої выдавательскы актівіты о літературны часописы. В роцї 1867 в Ужгородї зачінать выходити першый часопис про Русинів выдаваный на їх етнічній теріторії з назвов Оучитель[10] (Учітель). В тім істім роцї зачали выходити церьковно-літературны часописы Свѣть,[11] і Новый Свѣть (редактором быв священик Віктор Ґебей), пізнїше то были новинкы Карпатъ, на сторінках котрых окрем публікованя літературных творів зачали ся інтензівнїше розвивати ай языковы споры.  Были то фактічно першы часописы, адресованы Русинам в тогдышнїм Австро-Угорьску. У 1895 роцї дякуючі сполку в Ужгородї обновила свою роботу славяньска друкарня[12] і тым знову взникла можность друковати азбучныма ґрафемами, што была, хоць і мала, но предці лем противага протів все міцнїшой латинізації і мадярізації. Русиньска інтеліґенція ся поступно дїлить на два таборы. Старша ґенерація – русофілы (з нима сімпатізовали А. Добряньскый, А. Митрак, Ю. Ставровскый-Попрадов, Іоан Раковскый) підпоровала языкову орьєнтацію на Росію і в своїх літературных творах вжывали (велико)рускый язык, хоць ай у властнім – карпатьскім варіантї. Другый табор – русинофільскый (підпоровали го Н. Гомічков, Ф. Злоцькый, Л. Чопей) творили передовшыткым представителї молодшой ґенерації, якы розуміли неприятелность хоснованя (велико)руського языка як языка чуджого в русиньскім просторї. К писателям народной орьєнтації того періоду мож зарядити окрем общо знамых А. Духновіча (котрый, хоць і лавіровав меджі (велико)руськов і русиньсков языковов орьєнтаціёв, розумів, же култівованый народный язык предсі лем може быти найприроднїшым средством, зрозумілым без докладного учіня ґраматікы і тлумачіня незнамых про містне жытельство слов)  А. Павловіча, ці А. Кралицького, ай такы мена як: Николай Нодь, Іван Выслоцькый і другы. По розпадї сполку выдавательскы актівіты ґрекокатолицькой духовной інеліґенції продовжують. Сільскый священик Євгеній Фенцик выдає часопис Листокъ і ёго літературну прилогу Додатокъ к Листку (выходили в роках 1885 – 1903). Кедь возьмеме до увагы факт, же ани Духновічови, а ани Павловічови ся за їх жывота не подарило выдати друком властны творы умелецькой літературы,[13] за великый успіх сполку мож поважовати выданя  двох прозовых творів Анатолія Кралицького:  Иван. Повесть из народной жизни (Ужгород 1869, 191 с.) і Пиявица. Повесть из угорско-русской народной жизни (Ужгород 1869, 48 с.),[14] котры были  выдрукованы про народны бібліотекы в рамках едіції „Народное чтение“.

Фактічно в приближно єднакім часовім періодї як Сполок св. Василія Великого  заложыв Духновіч ай Сполок св. Яна Крестителя (Общество св. Іоанна Крестителя, 1862 – 1874). Характернов рисов періоду чінности того сполку было зміцнїня боя протів силной мадярізації, што было призначне ай про словацькых народных будителїв того періоду (в роцї 1844 заложыв Міхал Мілослав Годжа сполок „Татрін“). У своїй роботї ся сполок базовав передовшыткым на харітатівны актівіты, главно на поміч худобным штудентам (Алумнеум – інтернат, котрый Духновіч заложыв у Пряшові про бідных штудентів).

 

 

  1. Меджівойновый час – період народного языка Русинів і другого народного оброджіня Русинів (20-ты – 30-ты рокы ХХ. стороча).

Перед зачатком Першой світовой войны народный жывот Русинів на Пряшівщінї упав на найнизшу уровень і піднимати ся зачав аж по Першій світовій войнї, в першій Чеськословеньскій републіцї, сучастёв котрой была ай теріторія Підкарпатьской Руси. Взник новой републікы і новой як політічной, так ай културно-сполоченьской сітуації (была створена держава, сучастёв котрой ся стали три славяньскы народы) ся ай наперек розвиваючім ся языковым спорам позітівным способом одбив ай на розвою материньского языка Русинів.  Чеськословеньска влада на челї з презідентом Масариком ся хотїла вказати як демократічна і в документї (быв выданый 18. новембра 1919) під назвов Ґенералный штатут про орґанізацію і адміністрацію Підкарпатьской Руси преферовала „народный язык“ Русинів[15], хоць конкретно го не поменовала. Якраз тот факт приспів к неясній сітуації, бо многы із заінтересованых сі поменованя містный язык высвітлёвали подля властной языковой орьєнтації.

В каждім припадї были то добры часы як про културный, так ай про економічный і соціалный розвой одсталого і збідаченого войнов краю – Підкарпатьской Руси. Як уводить літератор Валерій Падяк[16], по смерти послїднёго великого будителя Євґенія Фенцика в роцї 1903 ґенерація будителїв-русофілів цїлком зышла з літературной сцены. Наступаюча молода ґенерація не роздумовала так, як русофілы і зачала писати народным русинькым языком. Важну роль в періодї першой Чеськословеньской републікы одограв Руськый културно-освітнїй сполок А. Духновіча (Русское културно-просветительное общество имени А. В. Духновича,[17] 1923 – 1948). Сполок ся концентровав на роботу меджі людми по русиньскых селах з цїлём ословити якнайшыршу масу. Наконець, свідчіть о тім ай чісло членів, котре ся раховало не на десяткы, як то было в припадї Літературного заведенія,[18] але на тісячі, а вєдно з членами чіталень, котры общество в рамках своїх актівіт закладовало по селах, ся тото чісло приближовало ід 15 000 членам.[19] Сполок ся вызначовав богатов едічнов чінностёв. Покы іде о новинкы і часописы, в роках 1923 – 1924 выдавав часопис Крапатскій край, в роках 1928 – 1933, респ. іщі і в роцї 1938 выдавав Карпатскій свѣтъ. Од 1. мая 1932 Карпаторусскій голосъ выходив доконця як денник.  Но найвекшый простор на друкованя умелецькых творів выник выдаванём календаря з назвов Русскій народный календаръ, котрый выходив в накладї аж 10 000 фалатків. В серії „Издание“ (выходила в роках 1924 – 1937) сполок выдав 115 книжок з области історії і літературы. З языкового погляду то были публікації в російскім языку (авторами были еміґранты з Росії), але тыж публікації молодой русофільскы орьєнтованой інтеліґенції. Основа їх языка ся базовала на (велико)руськім языку, з елементами народного языка Русинів. Окрем одборных публікацій сполок в едіції Народная бібліотека“ выдавав книжкы умелецькой літературы про шырокы народны масы, чому быв приспособленый ай їх язык. Народная бібліотека  в роках 1941 – 1944 выдала 32 публікацій одборной і красной літературы од підкарпатьскых авторів. З ініціатівы сполку фунґовала таксамо ай орґанізація Школьная помощь, котра окрем харітатівных актівіт орьєнтовала ся ай на выдаваня учебників і популарной літературы. Вшыткы названы выдавательскы актівіты даных сполків суть таксамо ай документаціёв невырїшеного языкового вопросу і наслїдных языковых спорів о тім, якый язык мають Русины під Карпатами хосновати, окрем іншого, ай в краснім писменстві: (велико)руськый ці ся базовати на містный народный язык? В меджівойновім періодї ся обявила, хоць ай в малій мірї і третя орьєнтація – проукраїньска (репрезентована передовшыткым україньскыма еміґрантами на теріторії Підкарпатьской Руси і сполком „Просвіта“), хоць на Пряшівщінї єй позіції не были барз міцны.[20] Наконець але запас  меджі (велико)руськов і україньсков языковов орьєнтаціёв в  меджівойновім періодї быв на хосен русиньской народной орьєнтації, бо містне жытельство практічно не овладало ани єден з тых языків, зато ай школы на низшых ступнях базовали на домашнїй традіції і народнім языку. Тот факт ся одбив ай на языку, в котрім ся публіковала красна література того періоду. Перегляд авторів і їх поезії, котра была писана народным языком Русинів мож найти в публікації  Муза спід Карпат Зборник поезії Русинів на Словеньску (Плішкова 1996), їх мена сьме увели і на зачатку  нашой статї. Кедь не береме до увагы пару выдань в народнім языку (респ. в языково коріґованых містных діалектах) бывшой културно-сполоченьской орґанізації „Культурний союз українських трудящих‟, котра мала забезпечовати в часах по Другій світовій войнї (од пятьдесятых років 20. стороча аж до року 1989[21]) културны потребы Русинів, якраз на творы тых авторів могла в зачатках третёго народного возроджіня надвязати плеяда далшых – сучасных русиньскых авторів, але то уж є капітола зроду новой етапы русиньской красной літературы, на базї літературного русиньского языка.

 

 

  1. Сполок русиньскых писателїв – період русиньского літературного языка і третёго народного оброджіня Русинів (од року 1991).

У світлї высшеуведженых фактів можеме конштатовати, же Духновічове Літературноє заведеніє Пряшевскоє стало ся якбы попередником сучасного Сполку русинькых писателїв (2001), котрый по політічных змінах по роцї 1989 зачав здружовати новодобых русньскых авторів, котры під впливом кодіфікації русиньского языка (1995) іщі міцнїше учули потребу писати свої літературны творы у своїм – уже знормованім материньскім языку. В тім контекстї треба припомянути, же літературна сфера і вжываня материньского языка Русинів в нїй є єдинов сферов, де споїня сучасности з минулостёв не было перерване.[22] Розвивала ся контінуално в розлічных історічных періодах. Інакшыма словами, тзв. народны поеты, якы зо своїм народом зіставали певно звязаны все, в часах політічно приязных і неприязных – в першім рядї через ёго язык, а дале через темы ёму близкы і зрозумілы, якы одображали ёго каждоденны радости і старости, забезпечіли контінуалный розвиток русиньской літературы аж до періоду сучасного, названого історіками як „третє народне оброджіня Русинів“.[23]

Концём девятьдесятых років минулого стороча на літературну сцену выходять в першім рядї народны поеты, котры до того часу писали містныма русиньскыма діалектами (Анна Галґашова, Юстина Матяшовска, Марія Полчова, Гелена Ґіцова, Штефан Смолей, Михал Павук, Осиф Кудзей, Еміл Цапцара[24] і другы), але ай тоты поеты і прозаіци, котры перед новембром 1989 творили по україньскы і спонтанно перешли на русиньскый язык (Марія Мальцовска, Марія Ґірова, Анна Владыкова, Меланія Германова, Анна Галчакова, Михайло Гиряк, Николай Гвозда, Миколай Ксеняк, Юрко Харитун, Штефан Сухый…). Быв то період, коли авторы зачінали публіковати в першім по роцї 1989 русиноязычнім часописї Русин (выходить од року 1990) і ёго літературных прилогах Поздравлїню Русинів (назва іншпірована Духновічовым „Поздравлениєм русинов…“, выходило в роках 1851, 1852) і Русалцї (літературна прилога про молодых авторів). Другым важным кроком было уцїлене  выданя двох зборників поезії Русинів на Словакії, едіторков котрых ся стала молода соціолінґвістка Анна Плїшкова (Муза спід Карпат, 1996; Тернёва ружа, 2002). Можность выдавати властны книжкы – зборникы поезії ці прозовых творів, то быв далшый позітівный крок у розвою як літературы, так ай языка Русинів на Словакії. Выходять першы книжкы подля приправлёваной языковой нормы, або в уже знормованім русиньскім языку, такых авторів як: Марія Мальцовска (Манна і оскомина, 1994, Приповідкова лучка, 1995, Під русиньскым небом, 1998), Василь Петровай[25] (Rusynŷ, 1994), Штефан Сухый (Русиньскый співник, 1994, Енді сідать на машыну вічности, 1995, Як Руснакы релаксують, 1997), Юрко Харитун (Гуслі з явора, 1995). В роцї 2000 выходить перша одборно-научна публікація, заміряна на русиньску поезію літератора і заєдно першого председы Сполку русиньскых писателїв Словеньска Василя Хомы: Розвиток русинської поезії в Словаччині від 20-ых до 90-ых років ХХ. століття. (Нарис історії з портретами поетів).

 

Выдавательскы актівіты Сполку русиньскых писателїв: Русиньскы літературны алманахы.

Выдаваня красной літературы в уж знормованім языку Русинів на Словакії было природным продовжінём розвитку красного писменства меджі Русинами. Природна потреба здружіня новодобых русиньскых писателїв на Словакії вела ід заложіню Сполку русиньскых писателїв на Словакії (становы Сполку были зареґістрованы на Міністерстві внутра СР в половинї року 2001). Такой рік і пів позад заложіня Сполку русиньскых писателїв (зачатком рока 2003) выходить ёго першый Русиньскый літературный алманах, котрый по першыраз по роцї 1989 дає простор на публікованя літературных творів i статей літературно-крітічного характеру. Першый алманах є уведженый статёв першого председы сполку, теоретіка літературы доц. ПгДр. Василя Хомы, к. н.: Як дале? Роздумы о судьбах русиньской літературы. Василь Хома практічно як першый в розвитку новодобой русиньской літературы поменовав народну орьєнтацію Русинів ай на літературнім полю: „Выходжаме з будительской ініціатівы Духновіча, бо она перманентно зоставать продуктівна для Русинів і в днешнїм часї. Твердо ся надїєме, же таков зостане і в будучности. І напрік тому, же суть боягузы, котры глядають чуджі орьєнтації. Наша орьєнтація є лем єдна. Така сама, яку выголосив Духновіч: Я Русин был, єсьмь і буду…‟[26] Першый (по роцї 1989) русиньскый літературный алманах нелем же надвязав на традіції алманахів Александра Духновіча, але выходить сімболічно ай в юбілейнім року Духновіча (в роцї 2003, коли минуло 200 років од ёго народжіня).

Листуючі далшы выданя алманахів (довєдна їх вышло девять: 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011; потім з доводу несхвалїня проєктів на далшы алманахы было їх выдаваня заставлене), можеме ся дізнати о чім писали, але таксамо ай то, до якой міры была в них дотримана языкова  норма, приятя і дотримованя якой было деклароване в першім алманаху з року 2003. Зоставителём першых пятёх рочників алманаху (2003 – 2007) быв Василь Хома, першый председа Сполку русиньскых писателїв. Першый алманах, котрый бы сьме могли поважовати за пілотный (в історічнім контекстї навязуючій на алманахы-місяцёсловы, выдаваны Літературным заведенієм пряшевскым), само собов хотїв представити досягнутя Русинів нелем на літературнім полю, але передовшыткым підкреслити роль кодіфікації русиньского норматівного языка, о чім свідчать аж штири статї о норматівнім языку, як і о ёго перспектівах  (кодіфікаторів Юрія Панька, Василя Ябура, таксамо статї Анны Плїшковой і Александра Зозуляка).

Перегортаючі єднотливы рочникы алманаху мож повісти, же  у першых пятёх выданых алманахах (2003, 2004, 2005, 2006, 2007) ся едітор старав охопити якнайшыршый контекст русиньского писменства: поезію, прозу, драму, переклады, літературонаучны статї, рецензії, суть там поміщены публіцістічны статї, медайлоны поетів ід жывотным юбілеям, некролоґы…. Хоць алманахы мають (ай у своїй назві) характерістіку – літературны, находиме в них статї і о русиньскім норматівнім языку,  лінґвістічны статї односно норм правопису, і таксамо аналітічны статї (язык нашых будителїв Духновіча, Павловіча,… в порівнаню з сучасным кодіфікованым русиньскым языком), котры реґуларно публіковав єден з кодіфікаторів – Юрій Панько. Тот момент нам може давати мінімално дві індіції. Перша, же русиньска інтеліґенція літератів (котрых і так было немного) як кебы была несподївана і лем барз помалы зачала реаґовати на тількы зміны в сполочности по новембрї 1989, правдоподобнї ай зато было лем барз тяжко здобыти даякого автора-літерата, котрый бы ся рїшыв публіковати в русиньскім алманаху свої статї, а новых теоретіків літературы, котры бы ся замірёвали на русиньску літературу, як видно, треба бы іщі лем выховати.  Друга індіція нас може привести к факту продовжуючіх языковы спорів і свідчіть о якійсь неєднотности меджі самотныма кодіфікаторами, але ай меджі вжывателями русиньского норматівного языка. Позітівным опроти языковым спорам з минулых періодів є але факт, же в них ся уж не рїшить языкова орьєнтація Русинів – кодіфікаціёв языка є вырїшена в проспіх народной орьєнтації. Акт кодіфікації многы Русины, видить ся, порозуміли і прияли го без будь-якых похыбностей о правилности той дорогы про свій далшый розвой в новій Европі, де мають місце нелем великы што до чісла жытелїв народы, респ. народы з властныма державами, але ай малы народы, котры жыють в рамках розлічных держав і  ніч їм не заваджать розвивати ся без амбіцій на створёваня своїх властных держав[27]. Споры ся дотыкають скорше частковых правил, котры суть прічінов неєднотности правописной нормы (што ся проявлює ай во выданях єднотливых тітулів умелецькой літературы).

Новодобы русиньскы авторы здружены в Сполку русиньскых писателїв.

Кедь сьме в попереднїй части споминали, же на русиньску літературну сцену приходять авторы, котры перед роком 1989 писали по україньскы, а по кодіфікації перешли спонтанно на русиньскый язык, як ай такы, котры чули потребу творити, але одперали ся писати по україньскы, радше писали своїм діалектом, є ту ай третя ґрупа авторів, котру приносить  третє русиньске народне оброджіня. Суть то новы передовшыткым поеты (поступно і прозаікы), котрых якраз возродный процес Русинів і наслїдна кодіфікація языка іншпіровали к писаню поетічного слова а тыж прозовых творів (Квета Мороховічова-Цвик, Івета Мелничакова, Ірена Гунярова, Мірослава Лацова, Світлана Шковранова, Николай Шкурла, Миколай Коневал, Петро Женюх, Павел Янцура, Петро Ялч, Петра Семанцёва, Мілан Ґай, Людміла Шандалова, Мірослав Жолобаніч, Даньєла Капралёва, Марія Шмайдова…).  Тоты зачали поступно приходити на літературну сцену по заложіню Сполку русиньскых писателїв, бо в нїм відїли надїй і реалну можность можность выдавати свої літературны творы із фінанчнов підпоров штату.

Так Сполок русиньскых писателїв давав простор на публікацію плеяды уж знамых новодобых русиньскых авторів – Миколая Ксеняка, Михала Павука, Михала Гиряка, Штефана Сухого, Штефана Смолея, Гелены Ґіцовой-Міцовчіновой, Юрка Харитуна, Мірославы Лацовой, Штефана Ладижіньского, Кветы Мороховічовой-Цвик… нелем в літературных алманахах, ці в літературній рубріцї першого пореволучного часопису РусинПоздравлїня Русинів, але дає простор таксамо на выдаваня самостатных поетічных або прозовых творів єднотливых авторів[28]. Окрем народнобудительской поезії, русиньскы писателї выглядують і зображують у своїх творах ай темы з минулости нашых предків (войновы часы, дротарьство, народны ремесла), реаґують на сучасну сітуацію в сполочности (а то нелем на подїї, дотыкаючі ся народной ідентіты), розоберають філозофічны вопросы, котры чоловік рїшить у своїм жывотї… На літературну сцену выходять і женьскы темы.  Приносять женьскы авторкы як старшой, так ай середнёй і молодой ґенерації, котры ся заєдно стають ай членами Сполку русиньскых писателїв. Жебы їх іншпіровати до далшой роботы, в рамках Літературного фонду при міністертві културы СР суть найлїпшы літературны творы писаны русиньскым языком оцїнёваны Цїнов Александра Павловіча за русиньску літературу, а таксамо преміёв за найлїпшы переклады красной літературы до русиньского языка[29]. В цїлорусиньскім контекстї суть авторы пишучі о Русинах і по русиньскы (дакотрым з варіантів русиньского языка в державах, де жыють) оцїнёваны каждорочно Преміёв Александра Духновіча за русиньску літературу. Зачала ся удїлёвати од року 1997 і першым оцїненым ся став автор із Сербії – Дюра Папгаргаї за зборник поезії Путованє на юг (1991). Довєдна (од р. 1997 до р. 2015) было удїленых 19 Премій А. Духновіча. В роцї 2015 ся удїлёваня той престіжной премії перервало. Од самого зачатку аж до року 2015 Премію А. Духновіча за русиньску літературу удїлёвав Карпаторусиньскый научный центер в США і фінанцовав філантром Штефан Чепа з Торонта в Канадї[30].  Премія А. Духновіча є найвысшым оцїнїнём в рамках світовой русиньской літературы і може єй здобыти автор пишучій о Русинах і по русиньскых з будькотрой державы, де жыють Русины (в Европі і мімоевропскім контекстї). Тяжко проґнозовати, ці ся Премія такого значіня іщі обновить.  Можеме ся лем додумовати, ці єй передаваня ся скончіло з фінанчных прічін (мімо сошкы карпатьского медвідя оцїнены діставали ай фінанчну одміну – 1 000 америцькых доларів), або літературны силы русиньскых писателїв суть на тот час вычерьпаны і не вказують ся новы таленты, котры бы, кедь не перевершыли, та холем досягли умелецькой уровни дотеперїшнїх оцїненых.

Першу Премію А. Павловіча в роцї 2002 дістала Марія Мальцовска за прозову книжку Русиньскы арабескы (2002). Премія А. Павловіча є вязана на Сполок русиньскых писателїв на Словакії і удїлює єй Літературный фонд в Словацькій републіцї[31].  Перегляд оцїненых обидвома преміями мож найти на інтернетовій сторінцї Сполку русиньскых писателїв – www. rusynlit.sk, котра є заложена од року 2016. Далшов інтереснов актівітов Сполку є Літературный конкурз Марії Мальцовской, котрый під тов назвов Сполок орґанізує уже восьмый рік (Назва Літературный конкурз Марії Мальцовской была прията на членьскій громадї в роцї 2012 на честь вызначной русиньской прозаічкы Марії Мальцовской, котра по тяжкій хворотї одышла до вічности в роцї 2010).

Окрeм того, сполок актівізує ай выдаваня одборных публікацій з тематіков розвоя русиньской літературы,[32] старать ся забезпечовати таксамо рецензії на выданы публікації русиньскых авторів красной літературы на Словакії (на концю нашой штудії уводиме бібліоґрафію Сполку русиньскых писателїв, таксамо дотеперь публікованы рецензії на публікації як Сполку русиньскых писателїв, але ай нам доступны публікації, што ся односять к русиньскому красному писменству і рецензії на них, котры вышли по роцї 1989 в рамках іншых выдавательскых субєктів).

Красне писменство Русинів на Словакії по роцї 1989 зазначіло інтензівный розвиток што до чісла публікацій, і авторів. Як видно з бібліоґрафії, векшына публікацій выходить азбуков, но поєдны авторы выдають ай латиньсков ґрафічнов сістемов. Выданя векшыны публікацій є підпорене фінанчно передовшыткым Міністерством културы СР (од р. 1992 до р. 2012), пізнїше Урядом влады СР (од р. 2013 до р. 2017), од року 2018 Фондом на підпору културы народностных меншын під котрый перешли тоты компетенції. Дакотры авторы, як сьме высше конштатовали, выдають свої публікації ай на властны наклады, або самы ініціатівно глядають спонзорів на выданя книжкы в русиньскім языку.  Котры з новодобых русинськых авторів ся стануть популарныма лем на куртый час, а котрых творы пережыють і наступны ґенерації, то наісто вкаже час. Мож бы ся было задумати над продукціёв за послїднї 3 – 4 рокы, котра мать скорше характер наростаючой квантітатівности. Нижеуведжена бібліоґрафія за послїднї штири рокы наповідать, же выходять переважно публікації старшой ґенерації авторів, а їх темы уж не приносять ніч нового русиньскому чітателёви. З новых авторів ся за уведженый час як найвыразнїша вказала женьска авторка Людміла Шандалова із Свідника, позорность сі заслужить ай нове мено в русиньскім літературнім контекстї –  женьска авторка Даньєла Капралёва iз Стащіна. В роцї 2019 на літературну сцену вступили три новы  авторкы – Вєра Горїшня (псевдонім) з окресу Свідник, Елена Хомова-Грінёва, родачка із Удола (окр. Стара Любовня) і Марія Шмайдова з Потічок (окр. Стропков). Перша з авторок – Вєра Горїшня ся представила інтімнов і соціалнов поезіёв, друга – Елена Хомова-Грінёва пише поезію про дїти, народно-будительску поезію і інтімну женьску поезію. В роцї 2020 єй выходить перша книжка поезії з назвов: Уяцкыма дражками (2020). Марія Шмайдова ся увела прозовыма повідками про дїти. В роцї 2020 єй выходить перша книжка куртых пригод про дїтьского чітателя молодшого школьского віку: У дїдка на дворї (2020).

В каждім припадї можеме сконштатовати, же попри публіцістічній сферї в умелецькій літературї ся русиньскый норматівный язык од ёго кодіфікації в роцї 1995 розвивать найпрудшым темпом, о чім свідчіть якраз велике множество выданых публікацій (хоць о умелецькій уровни многых мож бы было діскутовати), а то нелем Сполком русиньскых писателїв. Публікації красной, але ай одборно-популарной ці одборной літературы выдають (або в минулости выдавали) ай іншы сполкы, або обчаньскы  здружіня, взникнувшы на теріторії Словакії по роцї 1990, такы як Русин і Народны новинкы, Здружіня інтеліґенції Русинів Словакії, Русиньска оброда, Сполок Русинів Спіша, Културно-освітнє общество Александра Духновіча, Академія русиньской културы, Світовый конґрес Русинів, ОЗ тота аґентура і дакотры далшы. Зъєднотити правописну норму вшыткых выдавательскых субєктів мало бы быти основным цїлём нелем тых, котры суть офіціално одповідны за языкову норму (Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові), але ай моралнов одповідностёв тых, што претендують на выдаваня такых публікацій, абы  язык Русинів быв репрезентантом і пропаґатором літературной подобы русиньского языка, як найвысшой формы народного языка Русинів на Словакії. Нажаль, тенденції поєдных выдавателїв ай по двадцятьпятёх роках од кодіфікації тому не насвідчують.

  1. Бібліоґрафія выдань Сполку русиньскых писателїв і іншых выдавательскых субєктів русиноязычной красной літературы на Словакії і одборно-научных публікацій з тематіков русиньской літературы за рокы 1993 – 2020.

 

Антоняк, А. 2011. Далшый зборник духовной поезії. Рецензія на поезію автора Осифа Кудзея: Кадило. In: А. Зозуляк, К. Копорова (ред.),  Русиньскый літераурный алманах на 2011-ый рік. Сполок русиньскых писателїв, Пряшів, 108 с., с. 53-62.

Antoňák, А. 2012. Analýza úlohy a miesta epizódy v novele Márie Maľcovskej Zelená fatamorgána. In: М. Бенькова (ред.), Літературна творчость М. Мальцовской в контекстї сучасной русиньской літературы. Інштітут русиньского языка і културы ПУ, Пряшів, с. 30-41.

Aнтоняк, А. 2013. Нарис історії карпаторусиньской літературы ХVI. – XXI. стороча Валерія Падяка (Погляд на книжку). In: Studium Carpato-Ruthenorum 2013/Штудії з карпаторусиністікы. Zostavovateľka a zodpovedná redaktorka PhDr. K. Koporová, PhD. Prešov: Prešovská univerzita v Prešove – Ústav rusínskeho jazyka a kultúry, 176 с., с. 8 – 27.

Aнтоняк, А. 2013. Найкрасша приповідка (Позначкы на адресу книжкы Марії Мальцовской Найкрасша приповідка) In: Studium Carpato-Ruthenorum 2013/Штудії з карпаторусиністікы. Zostavovateľka a zodpovedná redaktorka PhDr. K. Koporová, PhD. Prešov: Prešovská univerzita v Prešove – Ústav rusínskeho jazyka a kultúry, 176 с., с. 28 – 41.

Aнтоняк, А. 2014.  Юрко Харитун: Мої незабудкы. (Штири позначкы на адресу поетічного зборника.) Іn: Русин 2/2014. Културно-хрістіаньскый часопис. Русин і Народны новинкы, Пряшів, 150 с., с. 9 – 17.

Віцо, Ф. (?) Ілько Сова з Баюсова. Выбір з рисованого серіалу. Пряшів: Róbert Vico – vydavateľstvo, 127 с.

Галґашова, А. 1993.  Стружніцкыма пішниками. (Приповідкы, леґенды, народны повіданя, анекдоты, пословіцї, поговоркы, гаданкы, діцькый фолклор). Зоставлїня, управа текстів, вступ і дослов Михайло Гиряк. Пряшов : Русиньска оброда, 206 с.

Германова, М. 2015. Дїтём про радость і поучіня. Пряшів: Академія русиньской културы в СР, 124 с.

Германова, M. 2020. Смутне і веселе. Проза, балады. Пряшів: Академія русиньской културы в СР. 196 с.

Гвозда, Н. 2006. Сповідь Русина. Поезія. Пряшів : Світовый конґрес Русинів, 63 с.

Гиряк, М. – Зозуляк, А. (ред.). 2000. Русиньскый народный календарь на рік 2001. Пряшів: Русиньска оброда, 246 с.

Ґай, М. 2012. Молитва Русина. Поезія. Пряшів: Академія русиньской културы в Словеньскій републіцї, 104 с.

Ґай, М. 2016. Моїм родакам. Поезія. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, 80 с.

Ґай, М. 2019. З нами Бог. Поезія. Пряшів: Академія русиньской културы в СР, 96 с.

Ґірова-Васькова, М. 2008. Родне гнїздо. Поезія. Пряшів: Русин і Народны новинкы, 87 с.

Ґіцова-Міцовчінова, Г. 2012. Ружа під облаком. Поезія. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, Пряшів, 142 с.

Ґіцова-Міцовчінова, Г. 2013. Сповідь матери. Поезія. Свiдник: Tlačiareň Svidnícka,  s. r. o. 227 с.

Ґіцова-Міцовчінова, Г. 2010. Письмо Русинам. Поезія. Свiдник: Tlačiareň Svidnícka, s. r. o.  100 с.

Ґіцова-Міцовчінова, Г. 2010. Фіялочка. Поезія про дїти. Свiдник: Tlačiareň Svidnícka, s. r. o.  54 с.

Ґіцова-Міцовчінова, Г. 2010.  Пчолка. Поезія про дїти. Свiдник: Tlačiareň Svidnícka,  s. r. o. 80 с.

Ґіцова-Міцовчінова, Г. 2013. Біда спід Бескида. Поезія. Свiдник: Tlačiareň Svidnícka, s. r. o.   261 с.

Ґіцова-Міцовчінова, Г. 2015. Школярик. Пряшів: ОЗ Колысочка – Kolíska, 32 с.

Ґіцова-Міцовчінова, Г. 2016. Родне слово. Поезія про дїти, Свідник: Tlačiareň Svidnícka,  100 с.

Ґіцова-Міцовчінова, Г. 2018. Дзвіночок. Поезія про дїти. Свідник: Tlačiareň Svidnícka, 101 с.

Dancák, F. 2012. Emil Kubek: Dušpastier, rodoľuv, prvý rusínsky románopisec v prešovskej oblasti. In: Studium Carpato-Ruthenorum 2012/Штудії з карпаторусиністікы. Zostavovateľka a zodpovedná redaktorka PhDr. K. Koporová, PhD. Prešov: Prešovská univerzita v Prešove – Ústav rusínskeho jazyka a kultúry, 100 s., s. 43 – 52.

Жолобаніч, М. 2016. Хто ся сміє, є одважный. Афорізмы доповнены карікатурами. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв 63 с.

Жолобаніч, М. 2017. Хто ся сміє, є мудрый. Афорізмы доповнены карікатурами. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, 95 с.

Жолобаніч, М. 2018. Хто ся сміє, є здравый. Афорізмы доповнены карікатурами. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, 79 с.

Зозуляк, А. (ред.) 2009. Світла і тїнї Василя Зозуляка. Зборник статей і літературных текстів к 100-річніцї народжіня і 15. річніцї смерти. Пряшів: Русин і Народны новинкы, 138 с.

Зозуляк, А., (ред.) 2001. Русиньскый народный календарь на рік 2002. Пряшів: Русиньска оброда, 184 с.

Зозуляк, А., (ред.) 2002. Русиньскый народный календарь на рік 2003. Пряшів: Русиньска оброда, 127 с.

Зозуляк, А., (ред.) 2004. Русиньскый народный календарь на рік 2004. Пряшів: Русин i Народны новинкы, 136 с.

Зозуляк, А., (ред.) 2004. Русиньскый народный календарь на 2005 рік. Пряшів: Русин і Народны новинкы, 127 с.

Зозуляк, А., (ред.) 2010. Русиньскый літераурный алманах на рік 2010. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, 182 с.

Зозуляк, А. – Копорова, К. (ред.) 2011. Русиньскый літераурный алманах на рік 2011. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, 108 с.

Зозуляк, A. 2020. (зост.): 100 вызнамных Русинів очами сучасників, ІІІ. часть. Пряшів: Академія русиньской културы в СР. 119 с.

Джундова-Сливкова, І. 2011. Есемес до небес… Рецензія на поезію Іветы Мелничаковой: І Янкови, і нянькови.  In: Русин 1/2011. Културно-хрістіаньскый часопис. Пряшів: Русин і Народны новинкы.

Джундова, І. 2011. Не быти ослом. Рецензія на книгу М. Ксеняка Углы погляду. In: Зозуляк, А., Копорова, К. (ред.), Русиньскый літераутрный алманах на 2011-ый рік. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, с. 50-52.

Джундова, І. 2011. Сны на почеканя. Рецензія на поетічну збірку Ю. Харитуна Мої сны. In: Зозуляк, А., Копорова, К. (ред.): Русиньскый літераурный алманах на 2011-ый рік. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, с. 53-56.

Džundová, І. 2010. Zelená fatamorgána Márie Maľcovskej. In: Плїшкова, А., (ред.),  Русиньскый списовный язык на Словеньску 1995 – 2010 і сучасна русиньска література. Пряшів: Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты у Пряшові, с. 92-102.

Džundová, І. 2011.  Žena v tvorbe Márie Maľcovskej. Typologická charakteristika ženských postáv v rusínskych arabeskách. In: Бенькова, М. (ред.), Літературна творчость М. Мальцовской в контекстї сучасной русиньской літературы. Пряшів: Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты у Пряшові, с. 42-48.

Ілковіч, В., (ред.) 2014. Русиньскый новинарь. Спомины новинаря Алексія Ільковіча. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, 130 с.

Капралёва, Д. 2018. Серна в нераю/Srna v neraji Поезія. Пряшів: ОЗ Колысочка – Kolíska, 73 с.

Кáša, P. 2010. Aktuálne a nadčasové v tvorbe Štefana Suchého. Іn: Плїшкова, А. (ред.), Русиньскый списовный язык на Словеньску 1995 – 2010 і сучасна русиньска література.  Пряшів: Пряшівска універзіта – Інштітут русиньского языка і културы, с. 82-91.

Коневал, М. 2013. З русиньского сердця. Поезія. Пряшів: Русиньска оброда на Словеньску,  174 с.

Коневал, М. 2018. Пастуси і ґаздівство. Русиньскы обычаї зо Спіша. Пряшів: Русиньска оброда на Словеньску, 351 с.

Копорова, К. 2011. Думкы і тужбы Кветы Мороховічовой-Цвик. Рецензія. In: Русин 1/2011. Културно-хрістіаньскый часопис. Пряшів: Русин і Народны новинкы, с. 9-10.

Копорова, К. 2009.  По третїй раз наставене глядило. Рецензія на три публікації баёк Осифа Кудзея. In: Русин ч. 6/2009. Културно-хрістіаньскый часопис. Пряшів: Русин і Народны новинкы, с. 18-19.

Копорова, К. 2007. Слабость є єй силов. Прецензія на Зелену фатаморґану Марії Мальцовской In: Русин ч. 2/2007 Културно-хрістіаньскый часопис. Пряшів: Русин і Народны новинкы, с. 7.

Костова, М. – Костова, Е. 2006.  Приповідкы на добру ніч. Пряшів: Русин і Народны новинкы, 109 с.

Kсеняк, М. 2002.  Біда Русинів з дому выганяла. Пєсы і проза. Пряшів: Світовый конґрес Русинів, 126 с.

Kсеняк, М. 2002.  Выбраны байкы. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 80 с.

Kсеняк, М. 1994. O Kамюньскых майстрах. Пряшів: Русиньска оброда, 285 с.

Ксеняк, М. 2009.  Жмені родной землі. Пряшів: Сполок русиньскых писателів Словеньска, 135 с.

Ксеняк, М. 2010. Зеркалїня. Zrkadlenie. Байкы. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, 200 с.

Ксеняк, М. 2011. Углы погляду. Проза. Пряшів: Академія русиньской културы в СР, 84 с.

Ксеняк, М. 2013. Споминкы і очекованя. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 130 с.

Ксеняк, М. 2015. Нашы горізонты. Поезія і курты прозовы творы. Пряшів: Академія русиньской културы в СР, 165 с.

Ксеняк, М. 2016. Формованя русиньской ідетіты. Поезія. Пряшів: Академія русиньской културы в СР, 48 с.

Ксеняк, М. 2016. Медвідята на прогульці. Приповідкы про дїти. Пряшів: ОЗ Колысочка – Kolíska, 102 с.

Ксеняк, М. 2017. Резонанції на книжкы і подїї. Поезія. Пряшів: Академія русиньской културы в СР, 153 с.

Ксеняк, М. 2018. Недоповіджене. Зборник баёк, епіґрамів, поезії і есеїв. Пряшів: Академія русиньской културы в СР, 152 с.

Ксеняк, М. 2019. Кошарик плодів. Поезія. Пряшів: Академія русиньской културы в СР, 152 с.

Ксеняк, М. 2020. Одповідж собі сам. Поезія. Пряшів: Академія русиньской културы в СР, 96 с.

Кубек, Е. 2007. Єдна стріча. Выбране з прозы. Світовый конґрес Русинів, Пряшів, 120 с.

Kubek, Е. (?) Narodnŷ povisti i stichi. Проза. František Dancák (еd.), Prešov: Petra, 171 s.

Kubek, E. 2010. Výber z diela/Выбер з творбы. Проза. František Dancák (еd.), Prešov: Petra, 58 s.

Кудзей, О. 2006. Акафіст священомученикови Павлови П. Ґойдічови, Пряшівскому єпіскопови. Міджілабірці, 29 с.

Кузмякова, А. (зост.) 2013. Русины весело і важні. Гуморны тексты. Пряшів: Русиньска оброда, 86 с.

Кудзей, O. 2001. Кадило. Зборник духовной поезії. Пряшів: Академія русиньской културы, 95 с.

Кудзей, O. 2008. Мудрость жывота. Байкы. Пряшів: Русин і Народны новинкы, 88 с.

Кудзей, O. 2008.  Байкы-забавляйкы. Байкы. Пряшів: Русин і Народны новинкы, 95 с.

Кудзей,  O. 2008. Пацеркы. Зборник духовной поезії. Пряшів: Русин і Народны новинкы, 102 с.

Кудзей, O. 2009. Байкарёвы думы. Байкы. Пряшів: Русин і народны новинкы, 103 с.

Кудзей, O. 2013. Сміх через слызы. Байкы. Пряшів: Русин і Народны новинкы, 108 с.

Kudzej, O. 2013. Bajkŷ, dumkŷ i vŷdumkŷ. Свідник: Tlačiareň svidnícka, s. r. o., 105 s.

Kudzej, J. (?) Bajkal. Свідник: Tlačiareň svidnícka, s. r. o., 101 s.

Kudzej, J. 2014. Bajkomat. Байкы. Свідник: Tlačiareň svidnícka s. r. o., 105 с.

Kudzej J. 2015. Šoky. Байкы. Свідник: Tlačiareň svidnícka s. r. o., 110 с.

Kudzej, J. 2016. Smichoty i chmury rusiňskoj natury. Байкы. Свідник: Tlačiareň svidnícka s. r. o., 111 с.

Kudzej J. 2017. Zamiška. Байкы. Свідник: Tlačiareň svidnícka s. r. o., 106 с.

Кудзей, О. 2018. Цукерь, мед і феферонкы. Байкы. Пряшів: Академія русиньской културы в СР, 187 с.

Кудзей, О. 2019. Хрумкы. Байкы. Пряшів: Академія русиньской културы в СР, 136 с.

Купка, В. 2004.  Дом без світла. Стихы. Пряшів: Сполок русиньскых писателів Словеньска, 87 с.

Лацова-Гупцеёва, М. 2006. Аура. Поезія. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 41 с.

Мальцовска, М. 1994. Манна і оскомина. Проза. Пряшів: Русиньска оброда, 152 с.

Мальцовска, М. 1995.  Приповідкова лучка. Пряшів: Русиньска оброда, 80 с.

Мальцовска, М. 1998. Під русиньскым небом: Мала саґа о русиньскій родині. Братіслава: PIP—ART, 136 с.

Мальцовска, М. 2002. Русиньскы арабескы: Выбране. Повіданя і новелы. Пряшів: Русиньска оброда, 97 с.

Мальцовска, М. 2007. Зелена фатаморґана. Проза. Ужгород: Выдавательство В. Падяка, 144 с.

Мальцовска, М. 2012. Найкрасша приповідка. Выбір з творчости. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 284 с.

Мальцовска, М. 2007. 100 вызнамных Русинів очами сучасників – І. часть. Пряшів: Світовый конґрес Русинів, 139 с.

Мальцовска, М. 2009. 100 вызнамных Русинів очами сучасників – ІІ. часть. Пряшів: Світовый конґрес Русинів, 124 с.

Maтонокова, Е. 2012. Вкраджены дзвоны. Повісті з Остурні. Кежмарок: Сполок Русинів Спіша, 104 с.

Matonoková, E. 2013. Havranov poklad. Povesti z Lačnova./ Maтонокова, Е., Гавранів поклад. Повісті з Лачнова. Двойязычна словацько-русиньска публікація. Переклад до русиньского языка Теодозія Латтова. Кежмарок: Сполок Русинів Спіша, 153 с.

Мелничакова, І. 2010.  І Янкови, і нянькови. Пряшів: Русин і Народны новинкы, 53 с.

Мелничакова, І. 2015.  З приповідкы світ. Поезія про дїти. Пряшів: ОЗ Колысочка – Kolíska, 51 с.

Мороховічова-Цвик, К. 2010.  Думкы і тужбы. Поезія. Пряшів: Русин і Народны новинкы, 106 с.

Мороховічова-Цвик, К. 2011. Камаратя спід зеленого дуба і белавого неба. Гаданкы. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 110 с.

Мороховічова-Цвик, К. 2014.  Любовны періпетії. Поезія. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, 68 с.

Павліч, М. 2016. Петра Семанцёва і єй Россыпаны рядкы. In: Studium Carpato-Ruthenorum 2016/Штудії з карпаторусиністікы 8. Zostavovateľka a zodpovedná redaktorka PhDr. K. Koporová, PhD. Prešov: Prešovská univerzita v Prešove – Centrum jazykov a kultúr národnostných menšín – Ústav rusínskeho jazyka a kultúry, 148 с., с. 15 – 21.

Павліч, М. 2017. Літературна рефлексія войны в оповіданях Людмілы Шандаловой. In: Studium Carpato-Ruthenorum 2017/ 9. Zostavovateľka a zodpovedná redaktorka PhDr. K. Koporová, PhD. Prešov: Prešovská univerzita v Prešove – Centrum jazykov a kultúr národnostných menšín – Ústav rusínskeho jazyka a kultúry, 134 с., с. 14 – 19 .

Павліч, М. 2018. Русиньска народна ідентіта як літературна проблема в творчости Марії Мальцовской. In: Studium Carpatho-Ruthenorum 2018/ 10. Zostavovateľka a zodpovedná redaktorka PhDr. K. Koporová, PhD. Prešov: Prešovská univerzita v Prešove – Centrum jazykov a kultúr národnostných menšín – Ústav rusínskeho jazyka a kultúry, 208 с., с. 62 – 73.

Павліч, М. 2019. Віршы Даньєлы Капралёвой з погляду екокрітікы. In: Studium Carpatho-Ruthenorum 2019/ 11. Zostavovateľka a zodpovedná redaktorka PhDr. K. Koporová, PhD. Prešov: Prešovská univerzita v Prešove – Centrum jazykov a kultúr národnostných menšín – Ústav rusínskeho jazyka a kultúry, 128 с., с. 43 – 55.

Падяк, В. 2012. Нарис історії карпаторусиньской літературы ХVI. – XXI. стороча. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 140 с.

Падяк, В. 2011. Ідея служеня, авадь „власна кров‟ у творчих роздумованях Марії Мальцовской. In: Бенькова, М. (ред.), Літературна творчость М. Мальцовской в контекстї сучасной русиньской літературы. Пряшів: ІРЯК-ПУ,  с. 49-56.

Падяк, В. 2011. Мамко, купте мі книжку… Рецензія на гаданкы авторкы К. Мороховічовой-Цвик: Камаратя спід зеленого дуба і белавого неба. In: Зозуляк, А., Копорова, К. (ред.): Русиньскый літературнйы алманах на 2011-ый рік. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, с. 67-68.

Панько, Ю. (ред.) 2007. Русиньскый літературный алманах на рік 2008. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, 128 с.

Панько, Ю. (ред.) 2008. Русиньскый літературный алманах на рік 2009. Сполок русиньскых писателїв, 140 с.

Petrovaj, V. 1994. Rusynŷ. Проза. Pr´ašov: Rusyn´ska obroda, 270 с.

Петрикова, А. 2020. Концепт «земля» в художественном дискурсе Василя Петровая. In: Studium Carpato-Ruthenorum 2020/Штудії з карпаторусиністікы 12. Zostavovateľka a zodpovedná redaktorka PhDr. K. Koporová, PhD. Prešov: Prešovská univerzita v Prešove – Centrum jazykov a kultúr národnostných menšín – Ústav rusínskeho jazyka a kultúry.

Плїшкова, А. (ред.) 1996. Муза спід Карпат (Зборник поезії Русинів на Словеньску). Пряшів: Русиньска оброда, 168 с.

Плїшкова, A. (ред.) 2009. Русалка. Творчость молодых авторів 2000 – 2009. Пряшів: Русин і Народны новинкы, 200 с.

Плїшкова, А., (ред.) 2002. Тернёва ружа. Зборник русиньской народной поезії. Пряшів: Русиньска оброда, 80 с.

Русинко, Е. 2012.  Найкрасша приповідка. In: Бенькова, М., (ред,), Літературна творчость М. Мальцовской в контекстї сучасной русиньской літературы. Пряшів:  ІРЯК-ПУ, с. 12-22.

Плїшкова, A., (ред.) 2010. Русиньскы соловї. Поздравлїня Русинів 1995 – 2000. Зборник умелецькых творів русиньскых авторів в літературній прилозї тыжденника Народны новинкы за рокы 1995 – 2000. Пряшів: Русин і Народны новинкы,  220 с.

Slivková, I. 2015. Tvorba Kvety Morochovičovej Cvyk – nová línia rusínskej ženskej poézie. In: Studium Carpato-Ruthenorum 2015/Штудії з карпаторусиністікы 7. Zostavovateľka a zodpovedná redaktorka PhDr. K. Koporová, PhD. Prešov: Prešovská univerzita v Prešove –– Ústav rusínskeho jazyka a kultúry, 163 s., s. 8 – 17.

Slivková, I. 2016. Radosť a poučenie nielen pre deti. In: Studium Carpato-Ruthenorum 2016/Штудії з карпаторусиністікы 8. Zostavovateľka a zodpovedná redaktorka PhDr. K. Koporová, PhD. Prešov: Prešovská univerzita v Prešove – Centrum jazykov a kultúr národnostných menšín – Ústav rusínskeho jazyka a kultúry, 148 s., s. 8 – 14.

Смолей, Ш. 2005.  Не ганьб ся Русине! Поезія. Пряшів: Русин і Народны новинкы, 88  с.

Смолей, Ш. 2005. Чудны думкы. Поезія. Меджілабірцї: Сполочность Енді Варгола.

Смолей, Ш. 2007. Юрковы пригоды. Выбір з росповідань. Пряшів: Русиньска оброда, 151 с.

Смолей, Ш. 2008.  Бескидьскы співы. Поезія. Пряшів: Русин і Народны новинкы, 127 с.

Смолей, Ш. 2009. Нагода або судьба. Проза. Пряшів: Сполок русиньскых писателів Словеньска, 141 с.

Смолей, Ш. 2011. Людьскы радости і безнадїї. Поезія. Меджілабірцї, 285 с.

Смолей, Ш. 2012.  Несповнены тужбы.  Проза. Міджілабірці, 278 с.

Смолей, Ш. 2010. Чудный світ. Выбір з баёк. Свідник, 70 с.

Смолей, Ш. 2012.  Пригоды з нашых сел. Проза. Mіджілабірці, 202 с.

Смолей, Ш. 2013. Бурї над Бескидами. Проза. Пряшів: Академія русиньской културы в СР,  240 с.

Смолей, Ш. 2014. Великый слюб. Балада і проза. Свідник: Tlačiareň svidnícka s. r. o., 108 с.

Смолей, Ш. 2014. Афорізмы. Выбір з творьбы. Свідник: Тлачарень свід.ницька, с. р. о., 132 с.

Смолей, Ш. 2018. Запискы обычайного вояка. Поезія і проза. Пряшів: Академія русиньской културы, 95 с.

Смолей, Ш. 2019. Тяжкый жывот. Проза. Пряшів: Академія русиньской културы в СР, 144 с.

Смолей, Ш. 2016. Обычайны слова. Поезія. Пряшів: Академія русиньской културы в СР, 240 с.

Смолей, Ш. 2020. Отрошынкы щастя. Поезія. Пряшів: Академія русиньской културы в СР. 119 с.

Součková, M. 2019. K poetike próz Maroša Krajňaka. In: Studium Carpatho-Ruthenorum 2019/Штудії з карпаторусиністікы 11. Zostavovateľka a zodpovedná redaktorka PhDr. K. Koporová, PhD. Prešov: Prešovská univerzita v Prešove – Centrum jazykov a kultúr národnostných menšín – Ústav rusínskeho jazyka a kultúry, 128 s., s. 10 – 22.

Сухый, Ш. 1994. Русиньскый співник. Поезія. Пряшів: Русиньска оброда, 60 с.

Сухый, Ш. 1995.  Енді сідать на машыну вічности. Стихы. Пряшів: Русиньска оброда, 72 с.

Сухый, Ш. 1997.  Як Руснакы релаксують. Проза. Пряшів: Русиньска оброда, 164 с.

Сухый, Ш. 2017. Як Руснакы релаксують. Проза. Друге выданя популарного зборника гуморістічно-сатірічных повідань. Пряшів: Академія русиньской културы в СР, 166 с.

Сухый, Ш. 2004.  Азбукарня. Поезія про дїти. Пряшів: Русин і Народны новинкы, 64 с.

Сухый, Ш. 2006.  Аспірін. Поезія. Пряшів: Русин і Народны новинкы, 64 с.

Сухый, Ш. 2007. Слон на кычарї. (Стишкова книжка про русиньскы дїтиска). Пряшів: Русин і Народны новинкы, 64 с.

Сухый, Ш. 2009. Незабудка. Поезія про дїти. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, 94 с.

Сухый, Ш. 2009. Міст над ріков часу. Есеї. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, 64 с.

Сухый, Ш. 2010.  Азбукова мама. Поезія про дїти. Пряшів: Русиньска оброда, 136 с.

Сухый, Ш. 2014. Третє крыло. Поезія. Братїслава: Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска, 160 с.

Харитун, Ю. 1995. Гуслі з явора. Поезія. Пряшів: Русиньска оброда, 93 с.

Харитун, Ю. 2010.  Мої жалї. Pоезія. Пряшів: Русин і народны новинкы, 188 с.

Харитун, Ю. 2011. Мої сны. Поезія. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 224 с.

Харитун, Ю. 2012.  Мої незабудкы. Поезія. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, 236 с.

Харитун, Ю. 2014. Мої надїї. Поезія. Пряшів: Академія русиньской културы, 230 с.

Хома, В. 2000. Розвиток русинської поезії в Словаччині від 20-х до 90-х років XX століття. (Нарис історії з портретами поетів). Братіслава: Видавництво Спілки словацьких письменників, 396 с.

Харитун, Ю. 2018. Діаґноза: Фіґлї про дїти. Віршованы стишкы і фіґлї. Пряшів: Академія русиньской културы в СР, 277 с.

Харитун, Ю. 2019. Моя тринадцята. Поезія. Пряшів: Академія русиньской културы в СР, 152 с.

Харитун, Ю. 2015. Здогадай, школярику. Гаданкы. Пряшів: Академія русиньской културы в СР, 164 с.

Харитун, Ю. 2016. Факлї горять. Поезія. Пряшів: Академія русиньской културы в СР, 340 с.

Харитун, Ю. 2017. Дякую, мамко. Поезія про дїти. Пряшів: ОЗ Колысочка – Кolíska, 104 с.

Харитун, Ю. 2018. Нашы співаночкы, як дївчат віночкы. Поезія, тексты співанок із нотами. Пряшів: ОЗ Колысочка – Кolíska, 52 с.

Хома, В. – Xомова, М. 2005. Оброджіня Русинів. (Зборник статей і штудій о русиньскій літературі, културі і діятельстві русиньскых орґанізацій пі року 1989). Пряшів: Сполок русиньскых писателів, 224 с.

Харитун, Ю. 2020. Наш край – наш рай. Поезія. Пряшів: Академія русиньской културы в СР. 86 с.

Хома, В. 2011. Особитости художнёго чутя в літературных творах Марії Мальцовской. In: Бенькова, М. (ред.), Літературна творчость М. Мальцовской в контекстї сучасной русиньской літературы. Пряшів: ІРЯК-ПУ, с. 23-29.

Хома, В. 2011. Осиф Кудзей і ёго зборник Кадило. Рецензія на духовну поезію. In: Зозуляк, А., Копорова, К. (ред.), Русиньскый літераурный алманах на 2011-ый рік. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, с. 62-66.

Хома, В. (ред.) 2002. Русиньскый літературный алманах на рік 2003. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, 136 с.

Хома, В. (ред.) 2003. Русиньскый літературный алманах на рік 2004. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, 130 с.

Хома, В. (ред.) 2004. Русиньскый літературный алманах на рік 2005. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, 156 с.

Хома, В. (ред.) 2005. Русиньскый літературный алманах на рік 2006. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, 152 с.

Хома, В. (ред.) 2006. Русиньскый літературный алманах на рік 2007. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, 150 с.

Семанцёва, П. 2013. Россыпаны рядкы. Проза. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, 143 с.

Šandalová, Ľ. 2013. Poďte, ďity, što vam povim. Поезія про дїти. Svidnyk : tota agentura, 63 с.

Ялч, П. 2014. Мамко, подьме чітати. Поезія про дїти. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, 65 с.

Шандалова, Л. 2016. Червеный берег. Проза. Свідник: tota agentura, 247 с.

Шандалова, Л. 2018. Ани бы сьте не вірили. Поезія про дїти. Свідник: tota agentura, 63 с.

Шмайдова, М. 2020. У дїдка на дворї. Приповідкы про передшколаків. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, 80 с.

Кралицькый, А. 2020.  Князь Лаборець. Выбраны творы. Валерій Падяк – Міхал Павліч (ед.). Пряшів: Выдавательство Пряшівской універзіты, 440 с.

Тридцять років Театра А. Духновіча: Од Шекспіра до Духновіча і Кафкы. Выбране з репертоара. Юбілейный зборник з нагоды 30-ой рочніцї од часу першой премєры гры в русиньскім языку. Валерій Падяк – Міхал Павліч (ед.). Пряшів: Выдавательство Пряшівской універзіты, 440 с.

ЛІТЕРАТУРА

ПАДЯК, В. (2012). Нарис історії карпаторусиньской літературы ХVI. – XXI. стороча. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 140 с.

PLIŠKOVÁ, А. (2006). Списовный язык  карпатьскых Русинів: проблемы становліня, кодіфікації, акцептації і сфер функціонованя. Dizertačná práca. Bratislava: SAV, 159 c.

ПЛЇШКОВА, Анна (ед.): Языкова култура і языкова норма в русиньскім языку. Пряшів: ПУ – ІРНШ, 2007.

PLIŠKOVÁ, Anna: Rusínsky jazyk na Slovensku. Náčrt vývoja a súčasné problémy. Prešov: Metodicko-pedagogické centrum, 2007, 116 s.

РУСИН, културно-хрістіаньскый часопис. Іn: www.rusynacademy.sk

Русиньскый літературный алманах  (2003). Доц. ПгДр. Василь Хома, к. н. (ед.). Пряшів: Сполок русиньскых писателїв.

Русиньскый літературный алманах (2004) Доц. ПгДр. Василь Хома, к. н. (ед.). Пряшів: Сполок русиньскых писателїв.

Русиньскый літературный алманах (2005) Доц. ПгДр. Василь Хома, к. н. (ед.). Пряшів: Сполок русиньскых писателїв.

Русиньскый літературный алманах (2006) Доц. ПгДр. Василь Хома, к. н. (ед.). Пряшів: Сполок русиньскых писателїв.

Русиньскый літературный алманах (2007) Доц. ПгДр. Василь Хома, к. н. (ед.). Пряшів: Сполок русиньскых писателїв.

Русиньскый літературный алманах (2008) Доц. ПгДр. Юрій Панько, к. н. (ед.). Пряшів: Сполок русиньскых писателїв.

Русиньскый літературный алманах (2009) Доц. ПгДр. Юрій Панько, к. н. (ед.). Пряшів: Сполок русиньскых писателїв.

Русиньскый літературный алманах на 2010-ый рік). Мґр. А. Зозуляк (ед.). Пряшів: Сполок русиньскых писателїв.

Русиньскый літературный алманах на 2011-ый рік. Мґр. А. Зозуляк (ед.) – ПгДр. Кветослава Копорова (ед.). Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, 108 с.

 

Summary

This paper is the result of a survey of the activity of the Association of Rusyn Writers in Slovakia, one of the groups which arose during the revitalization process of the Carpatho-Rusyns in the so-called third national awakening of the Carpatho-Rusyns. The association’s statutes were registered with the Ministry of the Interior of the Slovak Republic in 2001, ten years after Carpatho-Rusyns were officially recognized by the state as one of the national minorities living on the territory of the Slovak Republic. An association of writers writing about Carpatho-Rusyns in the Rusyn language represented a further step in this national minority’s revitalization—all the more so when the codification of Rusyn in Slovakia (1995) provided an opportunity for the production of literature in the mother tongue. Here we focus on the circumstances of the rise of the association as a successor to previous publishing activities in the world of Rusyn belles-lettres. During its existence thus far, the association has published several almanacs (we will present their subject matter), scholarly publications about the development of Rusyn literature, as well as a number of artistic texts written in the normative Rusyn language.

[1] Г. Бескид: Културно-освітна робота міджі Русинами в другій половинї 19. стороча. Културны общества.  In: Ґ. Бескид (ред.), Вызначны про Русинів. (Зборник рефератів із міджінародного научного семінаря к 110 рокам од зачатя навчаня в Ґрекокатолицькій руській учітельскій семінарії і 80 рокам куплїня Руського дому в Пряшові). Світовый конґрес Русинів, Пряшів, 2005, с. 17.

[2] Анна Плїшкова.(red.): Муза спід Карпат Зборник поезії Русинів на Словеньску. Русиньска оброда, Пряшів 1996, с. 11.

[3] Позерай: Н. Бескид: Александер Духновіч – великый сын русиньского роду.  In: Михайло Гиряк, Александер Зозуляк (ред.): Русиньскый народный календарь на рік 2001.  Русиньска оброда,  Пряшів 2000, с. 47.

[4] Позерай: С. Конєчні: Общество А. В. Духновіча і Русины за передмнїховской републікы. In: Гавриїл Бескид, Александер Зозуляк (ред.): Вызначны про Русинів. (Зборник рефератів із  міджінародного научного семінаря к 110 рокам од зачатя навчаня в Ґрекокатолицькій руській учітельскій семінарії і 80 років од куплїня Руського дому в Пряшові). Світовый конґрес Русинів, Пряшів 2005, с. 24.

[5] In: В. Бірчак: Літературні стремліня Підкарпатської Руси. Друге доповнене видання. Карпати, Ужгородський виробничо-видавничий комбінат „Патент‟, Ужгород 1993, с. 103.

В. Падяк в: Нарисї історії карпаторусиньской літературы ХVI. – XXI. стороча (Пряшів: 2013) пише о дванадцятёх книжках (с. 51).

[6] Букварь A. Духновіча:  Книжиця читальная для начинающихъ вышов в трёх варіантах (1847, 1850, 1852). Суть догады, же вышло ай четверте выданя, в роцї 1854. In: М. Ричалка (ред.):  Олександер Духнович. Твори в 4-х томах. Том 2. Головний редактор М. Ричалка. Пряшів 1967.

[7] А. Плїшкова (ред.): Муза спід Карпат Зборник поезії Русинів на Словеньску. Русиньска оброда,  Пряшів 1996, с. 11.

[8] A. Плїшкова: Списовный язык карпатьскых Русинів : проблемы становліня, кодіфікації, акцептації і сфер фунґованя. Дізертачна робота. Братїслава 2006, с. 118.

[9] Написане подля оріґіналной історічной назвы.

[10] В. Падяк: Нарис історії карпаорусиньской літературы ХVI. – XXI. стороча. Сполок русиньскых писателїв, 2012, 140 с.

[11] Свѣть быв позад одборного-дідактічного часопису Оучитель другым славяньскым часописом, якый зачав выходити в Ужгородї і быв адресованый выключно підкарпатьскым Русинам; в періодї силной мадярізації ся в  нїм публіковала передовшыткым патріотічна поезія.

[12] Друкарня з азбучныма ґрафемами была заложена в роцї 1863 в Ужгородї, до того часу ся публікації друковали в Тырнаві, Відню, Будинї, Львові.

[13]  Будителям Русинів в тім періодї лем барз рїдко выходили властны поетічны збіркы, або проза. А кедь вышла, векшынов то было мімо етноґрафічной теріторії Русинів (у Відню, в Будапештї, у Львові, в Перемышлю). Духновічови вышли друком ёго букварї про народны школы (Книжиця читальная...), в котрых были надрукованы ай ёго поетічны творы.  Ґрекокатолицькому священикови Николаёви Нодёви вышла в роцї 1851 збірка поезій Русскій соловій у Відню (Падяк, с. 58). Знама книжочка поезій Павловіча Венец стихотворений о. Александра Ивановича Павловича была упорядкована і выдана аж у 1920 роцї Іваном Поливком. (Рукопис поемы А. Павловіча Став бѣдного Селянина… ся нашов під банёв храму в Біловежі коло Бардеёва аж концём 50-тых років 20. стороча. Іn: Рудолф Павловіч, Ґрекокатолицькый священицькый род Павловічовых із Шарішского Чорного (1693 – 1900). Русин і Народны новинкы, Пряшів 2010, с. 46., тыж Василь Xoма, Великый поборник Русинів. In: Василь Xoма (ред.), Русиньскый народный календарь на рік 2004. Русиньска оборода, Пряшів 2003, с. 107). Выбір з творчости Александра Павловіча вышов тыж дякуючі літератови-бадателёви  Андріёви Шлепецькому, котрый творы книжно выдав під назвов: А. Павлович: Избранные произведения. Пряшів 1955.

[14] Позерай: В. Падяк – Л. Ільченко: О. Анатолій Кралицький. Бібліографічний покажчик. Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека, Ужгород 1994, с. 30.

[15] Близше о языковій сітуації того періоду позерай: A. Плїшкова: Списовный язык карпатьскых Русинів : проблемы становліня, кодіфікації, акцептації і сфер фунґованя. Дізертачна робота. Братїслава 2006, с. 125-126.

[16] Падяк, В. Нарис історії карпаторусиньской літературы ХVI. – XXI. стороча. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 140 с., с. 84.

[17] Написане подля оріґіналной історічной назвы.

[18] З архівных жрідел ся мож дізнати, же стабілынх членів мав сполок в часї свого заснованя 71. Близше позерай: Г. Бескид: Културно-освітна робота міджі Русинами в другій половинї 19. стороча. Културны общества. In: Г. Бескид, А. Зозуляк (ред.),  Вызначны про Русинів. (Зборник рефератів із  міджінародного научного семінаря к 110 рокам од зачатя навчаня в Ґрекокатолицькій руській учітельскій семінарії і 80 років од куплїня Руського дому в Пряшові). Світовый конґрес Русинів, Пряшів 2005, с. 17.

[19] С. Конєчні: Общество А. В. Дуновіча і Русины за передмнїховской републікы. In: Г. Бескид, А. Зозуляк  (ред.): Вызначны про Русинів. (Зборник рефератів із  міджінародного научного семінаря к 110 рокам од зачатя навчаня в Ґрекокатолицькій руській учітельскій семінарії і 80 років од куплїня Руського дому в Пряшові). Світовый конґрес Русинів, Пряшів 2005, с. 24.

[20] С. Конєчні: Капітолы з історії Русинів на Словеньску, Пряшів 2009.

[21] Бывшый КСУТ ся перетрансформовав на Союз Русинів-Українцїв і в сучасности забезпечує културны потребы україньской народностной меншыны на Словакії, респ. култрурны потребы той части Русинів, котры, подля ідеолоґії сперед новембра 1989 чують ся надале быти найзападнїшов ґрупов Українцїв і за свій материньскый язык поважують надале язык україньскый, в котрім пишуть ай творы красной літературы.

[22] A. Plišková: Rusínsky jazyk na Slovensku: náčrt vývoja a súčasné problémy. Metodicko-pedagogické centrum v Prešove, Prešov 2007, s. 82.

[23] P. R. Magocsi: Národ znikadiaľ : ilustrovaná história karpatských Rusínov, Prešov 2007, s. 101.

[24] Курты характерістікы тых авторiв – народных будителїв находиме в Музї спід Карпат Зборнику поезії Русинів на Словеньску. Зоставила А. Плїшкова. Русиньска оброда, Пряшів 1996, але тыж в  Русиньскім народнім календарю (выходив в Пряшові в роках 2000 – 2004), напр. в Народнім календарю на 2001 рік найдеме статю Анны Плїшковой: Єдна з народных поеток (Ку 70. народенинам Юстины Матяшовской, с. 84), або статю Штефана Сухого: Сто стежок Миколая Ксеняка (с. 191).

[25] Роман выходить в латиньскій ґрафічній сістемі, але языково управлёваный подля приправлёваной списовной нормы і правил транслітерації з азбукы до латинкы.

[26] В. Хома (ред.): Русиньскый літературный алманах. Юбілейный рік Александра Духновіча. Сполок русиньскых писателів, Пряшів 2003, с. 6.

[27] Треба зазначіти, же хоць векшыма Русинів на Словакії ся стотожнила з русиньскым норматівным языком, з посткомуністічных часів зістала іщі часть Русинів (тоты ся ідентіфікують як Русины-Українцї), котры надале преферують язык україньскый як свій материньскый язык і пишуть ним таксамо ай творы красной літературы.

[28] Мож конштатовати, же многы авторы выдають свої творы ай за помочі фінанцій, котры здобывають од спонзорів, або ай властныма силами. Такыма суть напр.: Осиф Кудзей, Гелана Ґіцова-Міцовчінова, Штефан Смолей, Квета Мороховічова-Цвик, Франтїшек Данцак і др.

[30] Послїднє меджінародне оцїнїня – Премію А. Духновіча в роцї 2015 здобыла авторка із Словакії Людміла Шандалова за поезію про дїти: Подьте дїти, што вам повім….

[31] Цїна А. Павловіча є удїлёвана кажды два рокы. В рамках Цїны А. Павловіча Літературный фонд удїлює ай премію, котра ся удїлює на найлїпшый переклад із словацького до русиньского языка. За рік 2020 Цїну А. Павловіча здобыла Даньєла Капралёва за поетічный зборник Серна в нераю, премію (вынятково – не за переклад) Літературный фонд удїлив Юркови Харитунови за зборник поезії Моя тринадцята.

[32] Найвызначнїшов є перша сінтетічна публікація автора Валерія Падяка:  Нарис Історії карпаторусиньской літературы ХVI. – XXI. стороча. Сполок русиньскых писателїв,  Пряшів, 2012.

Pridaj komentár

Vaša e-mailová adresa nebude zverejnená. Vyžadované polia sú označené *