Недїльны віршы: Миколай Ксеняк
ПОНУКА ПРЕДКАМ
Карпатьскы драгы, стежкы,
Давно вас до землї врїзали возы,
Копыта худобы,
Предків босы ногы,
І хоць тоты рокы
Одлетїли додалека,
Вы і днеська
Споминате часто,
Як по вашых хырбетах
Пришли нашы предкы
До просторів карпатьскых
І як перед тісячрочами
Під їх копытами
Земля дудонїла,
Драга ся кудлила,
І як під вагов возів
Ся брод камяный горбив,
Пінила ся чіста вода,
Де худоба проходила,
І як тогды нечеканї
Нашых предків
Голос з высот небесных
Омамив і міло
Ся їм пригварив:
Понукнув їм істоту
Свої богатства, красоту –
Про день днешнїй
І про день будучій,
Понукнув їм горы-долы.
Не на коротке годованя,
Но на довге пробываня,
Аж до сконаня.
ЗРОСТАНЯ
Без выїднавань тяжкых
Предкове прияли
Понукы карпатьскы
І на знак зарукы
Стисли собі рукы.
Обіцяне поістила,
Про істоту спечатила
Трёма келишками
Перлиста палїнка.
Так предкове поступно
Глубко і густо
Запустили корїня
До карпатьской землї,
Де їх лава грїла.
Запустили певно, туго,
Кедь орали ролї плугом,
В часї косьбы,
При вязаню снопів,
При саджіню стромків,
На цінтерю при копаню ямы
Небіжчікам молодым і старым;
Прияли, бо хотїли спробовати
Высоту над Бескідом одміряти,
Звізды над Карпатами зраховати
І в жрідлах глубку одгадати;
Їх душа просила
Выслухати завываня вітра,
Голосы піщалок
Пастыря, пастушкы
Спід Пукнутой скалы;
Шуміня трав полян;
Зведавость їх гнала
Спознати медвідя –
Краля простору і звірят,
І хотїли спробовати
Ці ся про юнака Бескіда
Не найде красна, мудра
Кралёвна-невіста.