Мілан Ґай: З нами Бог (рецензія)

Сучасну русиньску літературу на Словакії в переважній мірї творить поезія. Русиньскы авторы собі язык віршів волять і зато, бо русиньска література ся находить в періодї третёго народного возроджіня, про котре є тіпічна орьєнтація на поезію, народну словесность і темы, што выходять з каждоденного жывота.

Сучасну русиньску літературу на Словакії в переважній мірї творить поезія. Русиньскы авторы собі язык віршів волять і зато, бо русиньска література ся находить в періодї третёго народного возроджіня, про котре є тіпічна орьєнтація на поезію, народну словесность і темы, што выходять з каждоденного жывота.

Мілан Ґай є русиньскым автором, котрый по змінї сполоченьско-політічных условій по роцї 1989 зачав писати і публіковати в русиньскім языку. Ёго стихы духовной і реліґійной поезії были опублікованы в літературній прилозї Поздравлїня Русинів у русиньскых Народных новинках, Ґрекокатолицькім русиньскім календарю ці в хрістіаньскых часописах Артос і Благовістник. Є автором двох зборників поезій – Молитва Русина (2012) і Моїм родакам (2017). У зборнику Молитва Русина автор потвердив значіня і важность віросповіданя як єдного з пілїрів народной ідентічности Русинів. Найновшый зборник поезії З нами Бог є зложеный із стихів духовной і набоженьской поезії. Автор у стихах передає темы як значіня вызнаня віры к Богу, свідомость, согрїшіня і покаяня ся, смертелность тїла і несмертелность душы і под. Тексты ся снажать тыж дати одповідь на тяжко зодповідателный вопрос – што буде по смерти чоловіка. Неістоту і страх з незнамого але можеме перемочі посередництвом певной, незломной віры. Бог є ідеалом, котрый своёв ласков докаже обняти цїлый світ, ёго ласку може приїмати каждый єден чоловік.
Стихы зборника З нами Бог сповнюють выховну і моралну функцію літературы. Ґаёвы тексты обертають чітателёву позорность на дії і думкы, приводять го к оцїнёваню дотеперїшнёго жывота. Самособов, найвысшым прінціпом в авторовых стихах зістає Бог, котрому ся по смерти будеме зодповідати. Але лірічный субєкт Ґаёвых текстів тыж підкреслює то, же не сьме безпомічны, за каждым грїхом є наше рїшіня а є лем на нас, якым способом ся ку нёму поставиме – ці го будеме повторяти, або го щіро обануєме і попробуєме жыти інакше.

Мґр. Міхал Павліч, ПгД.

(Пребране з часопису Русин 5/19)

 

Pridaj komentár

Vaša e-mailová adresa nebude zverejnená. Vyžadované polia sú označené *