Юрко Харитун: Моя тринадцята (рецензія)

Сучасна русиньска література ся находить в періодї третёго народного возроджіня і зато є у творчости сучасных авторів єдным із частых мотівів народна гордость і зміцнёваня народной ідентічности посередництвом поужываня русиньского языка писмом і словом. Тот мотів ся в текстах може находити у векшій або меншій мірї, літературно амбіціоналнїшы писателї го проявляють скрыто і дають перевагу іншым темам.
Тіпічным прикладом такой творчости суть тексты Юрка Харитуна, оцїнёваного і облюбленого поета. Зачаткы Харитуновой творчости в русиньскім літературнім языку ся вяжуть із зборником Гуслї з явора (1995). Нову актівну фазу літертурной творчости
проявив од 2010 року, коли выдав зборник поезії Мої жалї, котрый є частёв поетічного ціклу, якый творять далшы зборникы поезії: Мої сны (2011), Мої незабудкы (2013) і Мої надії (2014). В них автор у поетічных віршах передає травму, котра взникла в наслїдку выстїгованя ёго родного села Остружніця, вєдно з далшыма шестёма русиньскыма селами у сімдесятых роках 20. стороча, жебы могла быти выбудована водна гать, вода з котрой як питна путує главно до реґіонів Пряшів і Кошіцї. За зборник Мої жалї Харитун быв оцїненый у 2012 роцї Преміёв Александра Духновіча за русиньску літературу, котру удїлює Карпаторусиньскый научный центер у США.
Автор ся тыж занимать зберанём і выдаванём русиньского фоклору, продовжує так в дїятельстві своёй матери, котра записовала фолклор (народны співанкы, гаданкы, лїчілкы) з єй родного села і околіцї. Ку тій части ёго творчости належать творы Дякую, мамко! (2017) і Нашы співаночкы як дївчат віночкы (2018). Далшов частёв авторовой творчости суть гаданкы про дїтей (Здогадай, школярьку, 2015) і анекдоты (Діяґноза: Фіґлї про дїти, 2018). Теперь автор предложыв зборник Моя тринадцята, котрый є присвяченый главно молодым людём, але і любителям русиньской поезії вообще.
Любов у віршах ся не дотыкать лем одношіня мужа і жены і навспак, але і одношіня к родній земли, природї, ку своїй родинї ці любов поета к писаню і творчости. Харитунову поезію мож задїлити главно к рефлексівній і духовній ліріцї. Стихы у зборнику Моя тринадцята ся вызначують богатов поетічнов образностёв, добрї звладнутов рітмічнов сторінков і поужытов алеґоріёв. Автор без проблемів выужывать концентрованый язык поезії, жебы міг на малім просторї высловити много, зато собі ёго віршы выжадують сконцентрованя і снажіня ся проникнути к значіню текстів. На досягнутя естетічного ефекту выужывать тыж штілістічны фіґуры і тропы, якыма суть алітерація, метафора, метонімія, еліпса і іншы.
В общім мож повісти, же стихы Юрка Харитуна ся вызначують высоков естетічнов уровнёв. Моя тринадцята тото правило потверджує.

Мґр. Міхал Павліч, ПгД.

(Русин 3/19)

Pridaj komentár

Vaša e-mailová adresa nebude zverejnená. Vyžadované polia sú označené *