Недїльны віршы: Елена Хомова-Грінёва

2020-ый рік
Перешла потїха,
настали днї страху і біда,
безнадія світом панує.
Стихли люде, жывот застав
як годинкы в домі на стїнах.
Очі як два звіздочкы світять:
што буде, як довго, чом? –
ся нїмо каждого просять.
Зложыме рукы в молитвах,
просиме Господа на небесах
о поміч і благодать.

Teрня
Кілько думок в голові,
колють як терня,
тяжко спознати добро,
бы згынула кривда,
няй ожыє сумлїня,
заквітне цвітом голова,
рану колячого бодака
загоїть любов світа…

Недїльный гумор: Меланія Германова

То демокрація?!

Тоталітной влады сьме ся позбавили,

Скоро півсторочне барз скоро забыли –

Крічали, топтали, што самы зробили –

Што ся з нами стало?! Так сьме ся змінили…

 

Выберайте партію, в якій вам пасія,

Бо у нашім штатї уж демокрація,

В тій демокрації барз добрї такому,

Хто побаламутить розумы каждому.

 

В каламутній водї є добрї плавати,

Ай малы „рыбкы‟ там легко їмати –

Такых „демократів‟ всягды є невроку,

А „подникателїв‟ – то на каждім кроку…

 

Але нелем у нас і у цїлім штатї –

Тов демокраціёв ся фурт оганяти –

Поперевертали нарубы ґерокы,

Од честной роботы надалеко рукы.

 

Днешня діаґноза – клептоманія,

Але што поробиш, кедь декокрація…

Ту сі каждый робить, што му є пасія –

Не демокрація, але – анархія…

 

 

Граблї і болото!

Пішов сын на Чехы і цалком ся змінив,

На свій язык, звыкы барз він скоро забыв,

Бо пінязї змінять, веру, не єдного –

Став ся великый „Чех‟, веру, із нёго.

 

Родічі го домів престрашнї чекали,

Неєдно писемко слызами обляли –

– За тобов, сыночку, лем саме чеканя,

Стратили сьме очі з того вызераня…

 

– Хочеме на тебе мы обыстя дати,

Але як без тебе го переписати?

– Обыстя на мене?! Новина неплана –

Сів він до ріхлика – дома быв до рана…

 

По властнім обыстю ходив як даякый пав,

Ани з родічами не гварив, але řikav…

– Забыв , вшытко забыв, родічі ёйкали –

Што то за чудака сьме ся дочекали?!

 

Спамятав ся їх „Чех‟, помогло му тото,

Як в новых топанках скочів до болота –

– Sakra, to je blato – бы го поразило,

Так ся стелепаты – в Чехах то не было…

 

– Sakra, та то граблї, не міг сі помочі,

Кедь му штось поряднї бухло меджі очі.