Осиф Кудзей: Сторнованя; Провокація

Сторнованя

В Стропкові раз серед лїта
гварить Квідови Марґіта:
„Вчера єм чула в радію
якы зміны ся ту дїють –
од першого маме, Квіде,
уж лем девять заповідей!‟

„Я знам, уж мі рекла свекра,
же сема заповідь „Не крадь!‟
была недавно барз радо
зрушена Народнов радов.‟

Зрушити заповідь Божу
жадны посланцї не зможуть;
кідь бы дошло к тому чіну,
згадали бы сьте прічіну?

В тій нашій Народній радї
скоро на каждій громадї
одогравать ся комедія –
злодїй крічіть: „Хоп злодїя!‟

Провокація

Раз в корчмі міджі хлопами
пару днїв перед вольбами
ословив Гриць з Довгой Лукы
Андрія без лївой рукы:
„Можу ся тя опросити,
же кого будеш волити?‟
„Чом ня провокуєш, Грицю?‟
Буду волити правіцю.
Не видиш на мі, бортаку,
же не мам можность іншаку?!‟
Многы з тых, што можность мають,
голос никому не дають –
хоць партій ту є як маку,
не зволять можность нияку,
„бо вольбы за каждой еры
покалїчать характеры.‟