Меланія Германова: Высока школа – жывотна (2/2)

– Радко, а де мама? Ці не вышли даґде на двір, або не суть долов?
– Нї, мама пішли до подкровя лахы складати. Зо страху там ошалїють, Боже мій…
– Лем ся не бій, вода ся аж до подкровя не дістане. А мама розважна жена, відїли уж неєдну поводень. Гварили мі раз, же огень загасиш, але воду не заставиш – іста правда. Хлопи, переставать лляти, падать іщі, але слабше, і вода ся уж дале не розливать. Хвала Богу, хмары розтягло, уж лем кропить, уж перестало падати…
Староста з хлопами вытяговали з реґулації вшыток нанос, вода помалы хляпла, была єй повна реґулація, але уж ся не выливала. Вшыткы хлопи были добиты. Мілан ледва дыхав – така тяжоба, така старость.

Read more

1 2