Др. габ. Олена ДУЦЬ-ФАЙФЕР: Ювілейніст проти «вісляного» тырваня (2/2)

При вказаній еволюциі, розвиваючій, але тіж довершаючій мріі і надіі Ювілята, остає він надале вірний і по мурянчому послідовний в веденых ціле праві жытя своіх діянях і дотримуваных поставах. Такой праві уж 30 років отримуєме журналістычно едиторскій труд жытя Мурянкы, «Бесіду» – лемківскій двомісячник, авторско ведений його головным редактором. Шторічні прикликуваны сут важны історичны і персональны факты завдякы покликаному до жытя Петром і уж 25 років выдаваному «Лемківскому календарьови»/ «Лемківскому Річникови». Не перестал він тіж занимати ся трансляторском роботом. В остатнім десятьолітю довершыл своі величезны труды перекладаня на лемківскій, ци радше лемківщыня, адаптуваня до сучасной языковой нормы, знаменитых творів лемківской класикы – Петра Поляньского і Владиміра Хыляка.

Read more

Меланія Германова: Высока школа – жывотна (1/2)

– Радко, де єсь дала тоты сандалкы? Гварь, дївче моє!
– Ёй, мамо, однесла єм їх на двір до одпадкового міха, бо знам, же їх однесете одложыти на під.
– Та веру же однесу, ніч їм не хыбить, іщі їх могла Вітька поносити, кібы на ню были. Же суть малы – то друга річ, сандалкы як новы, а до одпаду? Аж ся мі плакати хоче. А кібы то лем сандалкы, але і лашчата – збавляти ся їх як дакого ряндя. Іщі аж і ряндя ся зыйде і на даку платку, і на покровцї… А теперь уж беруть лахы і на тоту, як то ся называть, до карікы… Read more

Др. габ. Олена ДУЦЬ-ФАЙФЕР: Ювілейніст проти «вісляного» тырваня (1/2)

(Петрови Мурянці, нар. 10. 8. 1947)

Сут ріжны жытя, долі, місиі, таланты і інче, што рішат, же чловеча дорога на тым світі ма такє або інче значыня для того што было, єст і буде. Чловече стремліня до вічности все вязало ся з уявом, же присутніст в памяти жыючых, то жытя тых, котрых серед них уж неє. Ленія памяти веде ся в натуральний спосіб кровным наступством поколінь (спарадиґмуваний іщы біблийныма текстами), але довершат ся тіж в симвoлічний спосіб, коли памят о дакым стає ся власністю і вартістю цілой уявной спільноты, творит для нєй взоры (тіж антивзоры) і дороговказы. Такы жытя увічнят істория або збірна памят, выберат з них важны для зрозумліня явиск і задач даного часу факты, творит потрібны леґенды. Прото сут то жытя, а радше символічны, ци надреальны жытя важны, найважнійшы, якы в гідній мірі не належат уж даному чловекови, але цілій спільноті. Мусят мати такы елементы, якым спільнота надає значыня і ся з нима ідентыфікує.

Read more

Мґр. Валерій Падяк, к. н.,: Емілій Кубек: Вызначный карпаторусиньскый писатель в Америцї (1/2)

Мґр. Валерій ПАДЯК, к. н., Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской
універзіты у Пряшові, Словакія

Маганой Сіті на выходї америцького штату Пенсілванія має славу баницького містечка. Сучасны цїлосвітовы проблемы у здобываню угля позначіли тыж жывотну уровень того реґіону богатой Америки. Од колишнёго процвітаня міста баників не зістрало ани слїду. Read more

Мґр. Валерій Падяк, к. н.,: Емілій Кубек: Вызначный карпаторусиньскый писатель в Америцї (2/2)

Як свідчать архівны документы, першы карпатьскы Русини при гляданю роботы, пришли до Америки іщі в половинї ХІХ. стороча. У 1980-ых роках еміґрація карпатьскых Русинів набыла масового характеру. Подля рахунків бадателїв, міджі роками 1880 і 1914 коло 225 тісяч карпатьскых Русинів-робітників пришло до США; еміґранты глядали уквартелёваня переважно в індустріалных центрах на севернім выходї країны – у штатах Ню Йорк, Ню Джерзі, Конектікат, Огаё, но най веце у штатї Пенсілванія. Історічны условія не были наклонены навернутю еміґрантів до родного краю: слабы можности кваліфікованой, добрї заплаченой роботы по Першій світовій войнї, велика кріза в 1930-ых роках, Друга світова война і, докінця, приход до влады у державах выходной Европы прокомуністічных тоталітных режімів і анексія Підкарпатьской Руси Совєтьскым союзом. Теперь у США жыє приближно 640 тісяч людей (подля іншых чісел – 1,3 міліона) Америчанів карпаторусиньского походжіня – потомків тых, котры до 1914 р. ішли глядати собі роботу за океан. Read more

Миколай Ксеняк: Вам, рыцарю! (Часть друга)

Вы, Адолфе Івановічу,
сьте нас вызвали
і наглядно нам доказали,
же за свої права,
свою долю,
русиньску достойность
треба і боёвати,
сміло своїх прав
ся дожадовати
і їх обгаёвати!

Read more

Смолей, Штефан: Нагода або судьба (2009)

Автор: Штефан Смолей

Назва: Нагода або судьба (2009)

Выдал: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 2009

Чісло сторінок: 141 с.

Язык: русиньскый (азбука)

ISBN: 978-80-970185-0-4

Мож стягнути ту: Смолей, Штефан – Нагода або судьба

Миколай Ксеняк: Вам, рыцарю! (Часть перша)

Хто докаже
одгалити ці выраховати
драгу
людьского осуду?
Є здатный дахто предповісти
накілько ёго путь
овпливнює Всевышнїй,
а накілько родічі,
школа, жывотны події
або і слїпа нагода? Read more

Шкурла, Миколай

Публікації

  • Odsúdení do raja: Neuveriteľné príbehy na ceste za šťastím (2004)

Публіцістічна робота:

Соціалістична Батьківшина (1958), Будівник комунізму (1962-63), Радянська Волинь (1962-63), Молодь України (1963), Огонек (1964), Нове життя (1964-75), Тон (1968-72), Дружно вперед (1964-68), Піонерська газета (1967), Podduklianske noviny (1968-74), Dukla (1974-2001), Východoslovenské noviny (1986-95), Kontakty Tesla (1984), Smena (1985), Roľnícke noviny (1988), Slovenka (1988), Naše slovo (1985), Týždenník aktualít (1983-87), Pravda (1982-84), Priateľ ZSSR (1981-84), Svet socializmu (1976-85), Život (1984-86), Вільна Україна (1967), Rudé právo (1986-87), Slovenský rozhlas – redaktor (1964-68), Slovenský rozhlas – národnostné etnické vysielanie (1980-84), Ukrajinský rozhlas (1981), Televízia Praha (1985), Lúč (1990-95), Народны новинкы (1992), ІнфоРусин (2001), Русский ВЕСТНИК (2006), Русиньскых народный календарь (2002), Plus 7 dní (2003), Úsvit (2003).


Жывотопис

Миколай Шкурла ся народив 5.1.1938 в селї Ладомирова, окрес Свідник. Кідь мав

вісем років, быв другаком на закладній школї і ёго родичі увірили, же ix чекать дашто красне в далекім ЗССР. Занедвого сідїв в накладнім ваґонї і смеровав до цїля з назвов Сенкевічовка.

Русины на Словеньску ся стали жертвов великого кламства, увірили, же ім буде на Українї лїпше. Русины увірили пропаґандї о райскім жывотї в ЗССР, на Україну тогды пішло веце як 100-тісяч Русинів-Лемків, к Балтіцькому мору веце як 250-тісяч людей. Року 1947 ся року 1947 ся по штатній аґітації стяговали на Україну Русины з окресів Пряшів, Стара Любовня, Бардїёв, Свідник, Стропков, Гуменне, Меджілабірцї, Снина, Спішска Нова Вес, Левоча – а і родина Шкурловых. Лакала іх ровна, уродна земля Україны, но не знали, яка буде реаліта.

На станїцї в Сенкевічовкі чекали довгы два тыжднї в доджі і в зиме. Чім дале до Україны їх віз влак, тым веце были депрімованы з того, што видїли: выпалене і зничены села і міста, розбіты мосты, дорогы…

В цїлї їх не чекало ніч лїпше, але было треба собі звыкнути на тяжкый жывот. За хлїбом было трба іти пішо або стопом на корбі авта выше 30 кілометрів до міста, де было треба на нёго чекати десять аж дванадцять годин. Школарї вставали за тмы і в двадцятьступнёвых морозох ходили до школы пішо і пять кілометрів.

Молоды і слободны хлопцї ся не могли змірити із тыма планыма подмінками. Нашли ся одважны, котры хотїли нелеґално перейти через гранїцї – векшынов ся то не подарило, лапили їх совєтьскы гранiчары і скінчіли в ґулаґох.

В другій половинї 50-тых років минулого стороча зміцнила актівіта за навертаня одстягованых до Чехословакії. Не было то легке, было треба выписати многы документы, писати жадости… і наконець одход до ЧСР было можне замітнути без причіны. О пару місяців родинї Шкурловых додали і третє одмітнутя, поміг їм аж окресный прокуратор в містї Торчин. Написали ліст прямо Нікітові Хрущовови до Москвы і так аж по пару місяцох могли родиче і брат Янко одыйти до Чехословакії.

Миколай Шкурла, будучій русиньскый дїятель і писатель, выходив закладну і середню школу, нескорче скінчів загально-освітну школу на Українї. По повинній воєньскій службі быв рядителём окресного Дому културы на Волинї. Грав в театралных суборох, учінковав в концертных выступлїнях і писав до тлачі і до розгласу. Вєдно з братом Мішком зістали во Волиньску і могли одийти аж о вісем місяців нескорше по родiчoх. На Словеньско дошли аж 6. септембра 1963. О пару десяток років нескорше Миколай Шкурла описав скушености і жывот одстягованых в книжцї Odsúdení do raja (Svidník, 2004). Окрім того быв Миколай Шкурла журналістом, писав і рихтовав справы, чланкы, інтервю, фейтоны, черты, новелы і різны репортажы, коментарї або задуманя. Автор довгорічно посилав свої тексты до різных новінок і часописів, в 60-тых роках быв редактором Словеньского розгласу і нескорше были ёго тексты публікованы тыж в Народных новинках, Інфо Русинї ці в Русиньскім народнім календарю.


Оцінїня