Смолей, Штефан
Публікації
- Чудны думкы (поезія, 2005)
- Не ганьб ся, Русине! (поезія, 2005)
- Юрковы пригоды (проза, 2007)
- Бескідьскы співы (поезія, 2008)
- Нагода або судьба (проза, 2008)
- Людьскы радости і безнадїї (поезія, 2011)
- Чудный світ (байкы, 2011)
- Несповнены тужбы (проза, 2012)
- Пригоды із нашых сел (проза, 2012)
- Бурї над Бескидами (проза, 2012)
- Афорізмы (поезія, 2014)
- Великый слюб (поезія іпроза, 2014)
- Співанкы з під Убочі (співанкы, 2014)
- Чудны пригоды (поезія, 2015)
- Білы марґареткы (поезія, 2015)
- Народны співанкы (співанкы, 2015)
- Чом є то так? (проза, 2016)
- Мамко наша (поезія, 2016)
- Сценкы (проза і поезія, 2016)
- Недописаны стороны (проза, 2016)
- Обычайны слова (поезія, 2016)
- Просьба і понука (поезія, 2017)
- Рошківцї – моё родне село (проза, 2017)
- Нечекана навщіва (проза, 2017)
- Запискы обычайного вояка (проза, 2018)
- Тяжкый жывот (2019)
- Отрошынкы щастя (2020)
- І таке ся (не)ставать (2021)
- Мамко моя, чом праві я? (2022)
Жывотопис
Народив єм ся 13. септембра 1933 року в многодїтній малорольницькій родинї в селї Рошківцї, Меджілабірьского окресу. Там єм выходив народну школу. До міщаньской школы єм ходив у Меджілабірцях і в Жілінї. Наступив єм до Реалной ґімназії в Жілінї. З родинных но главнї з фінанчных прічін штудії єм мусив передчасно скончіти.
Наступив єм до заводу МОТО-ЯВА в Празї, де єм ся выучів за обрабляча ковів. По выучіню єм там зістав робити. По скончіню воєньской службы єм наступив у 1995 роцї до заводу Вігорлат в Снинї. Спочатку єм робив як обрабляч ковів, а од року 1957 як референт выуковы кадрів. В Снинї єм попри роботї скончів і Середню промыслову школу стройницьку.
В роцї 1959 єм перешов робити до Меджілаборець, до тогдышнёго Лабстроя. Робив єм як конштруктер шпеціалных выробных пристроїв, пізнїше єм ся став ведучім того оддїлїня. Од 1988 року зо здравотных прічін єм перешов робити до заводной технічной книжніцї, де єм робив аж до передчасного одходу до пензії в 1991 роцї.
Першы стишкы єм зачав писати в Жілінї і в Празї. Жыв єм скоро сам меджі чуджіма людми а велика тужба за домовом і родным краём были про мене імпулзом зачати писати першы стишкы о роднім краю. Пару стишків єм написав і на воєньскій службі, но а потім уж єм не переставав писати ани в Снинї, ани в Меджілабірцях. Але зато, же єм писав свої стишкы в нашій русиньскій бісїдї, не были ниґде опублікованы.
В 1991 роцї єм зачав сполупрацовати з редакціёв Русин і Народны новинкы а ту зачали публіковати мої стишкы, повіданя і описы.
У своїх стишках, повіданях і описох ся замірюю главнї на минулость нашого народа. Думам, же так є добрї. Сучасность пережываме каждый своїм способом. Дасть ся фотоґрафовати, філмовати, малёвати і т. д., но минулость дасть ся уж лем описати. І то часто лем на основі бісїды зо старыма людми. Чім веце запишеме з минулого жывота русиньского народа, о тілько буде богатша наша култура. Зато і моёв тужбов у своїх творах є чім веце описати давно пережыты пригоды по русиньскых селах меджі нашыма людми так, як нам о них говорили і говорять старшы люде із нашых сел.
Автор: Штефан Смолей
Оцінїня
- Премія А. Духновіча – 2014 – Бурї над Бескидами (2013)