Миколай Ксеняк: Резонанції на книжкы і подїї (укажка)

Час –
морьскый прилив:
штось вышмарить на певнину,
штось сі возьме в далечіну
а людьскы ступляї
дрїбным піском змыє,
но хосенны дїла
до памяти історії
так врыє,
же їх ани девятый вал
не змыє.
х х х
Трїщали єствуючі законы,
падали теплы кресла, функції
під кроком баршановой
револуції.
І мы, Русины,
зліквідованы партійным узнесїнём,
сьме збыхли,
выпли груди, двигли головы –
заложыли сьме Русиньску оброду,
нашли сьме надїйну дорогу –
выкрочіли сьме до третёй етапы
возроджіня.
І нашы редакторы
зо себе стрясли
порох владный,
страх, заказы
і вытворили центер –
голос нїжнореволучной добы –
заложыли редакцію
НАРОДНЫХ НОВИНОК
на челї з Александром Зозуляком,
редакторками Маріёв Мальцовсков,
Аннов Кузмяковов,
Аннов Плїшковов.

І понесло ся голосно
материньске слово!
Потвердила доба,
же Фенікс жыє,
є крылатый,
жадать свої права,
же Русин є ту,
же гібрід-маніпулатор
му
не оддзвонив.
же Русин жыє на своїй
землї первістній
в Бескидах-Карпатах.

х х х
Редакчный колектів,
як добрый ґазда,
взяв до рук
своє перо-плуг
і зачав землю занедбану
орати,
жывот їй вдыховати.
Она зась запахла
свіжов бороздов,
обнаженым корїнём,
теплым хлїбом…
Редакчный колектів
своїма дїлами
на языковій гати
звытяговав шлюзы!
І потекло-зажурчало
материньске слово:
ожыли фолклорны колектівы
Камяна, Звала, Барвінок…
Сторінкы новинок
публіковали родным словом
статї, стишкы, байкы…
Новинкам ся дарило долетїти
до найоддаленїшых
нашых сел-валалів,
до школ, хыж, урядів
і сусїднїх штатів.
Вдяка вытягнутым шлюзам
Театер Александра Духновіча
одкрыв простор родному языку –
позератель
порозумів слову, музам.
Завершінём нашого слова
была кодіфікація
русиньского языка….
Было то увінчаня снаг
будителїв, языкознателїв
і выслїдок мобілізації
родувірных
через радіо, Народны новинкы,
через часопис Русин;
было то історічне завершіня
нашого возроджіня,
наш міцный атрібут,
наше сформованя ідентіты!
Є то наш златый лїтокруг.

х х х
Редакція руку подала
снагам,
поклонникам Енді Варгола,
вернути домів
ґенія поп-арту
споза великой млакы.
Слава поклонникам –
русиньскый ґеній
є дома.
Мать певну стрїху над голововмузей-палату
в родных Карпатах.

х х х
Патрить ся златыма буквами
до історії записати
і честь воздати
Русиньскій обродї,
Народным новинкам
і часопису Русин,
же свої дїточкы,
злов судьбов роспорошены
по земній кулї,
споїли до єдной родины –
до Світового конґресу Русинів.
В тій минутї
квітку вдякы подаруєме
Василёви Туркови-Гетешови,
першому председови.

х х х
Признам ся открыто,
были істы тыжднї,
кідь наша єднота-колесо –
РОС і возроджіня –
ся затрясла,
грозило пукнутя, роспад.
Тогды Народны новинкы
і часопис Русин,
як сполягливый ряф,
єдноту-колесо стягли,
вкупі утримали
і нашы надїї вороджіня
ся не россыпали.

х х х
Рокы летять, пишуть лїтокругы,
драгу жывота біланцують.
Я редакції ґратулую:
вписала прекрасны сторінкы
до історії Русинів.
Но двадцятьпятка –
не граніця,
при двадцятьпятцї –
новый горізонт ся усмівать.
Жычу членам редакції
ку жывотній етапі
певне здравя, много ентузіазму.
Няй вашы голосы приязны
не зослабнуть,
няй стежкы до редакції
не заростуть.
Жычу вам
упевнёваня корїня
русиньского возроджіня.

Pridaj komentár

Vaša e-mailová adresa nebude zverejnená. Vyžadované polia sú označené *