Миколай Ксеняк: Резонанції на книжкы і подїї (укажка)

Час –
морьскый прилив:
штось вышмарить на певнину,
штось сі возьме в далечіну
а людьскы ступляї
дрїбным піском змыє,
но хосенны дїла
до памяти історії
так врыє,
же їх ани девятый вал
не змыє.
х х х
Трїщали єствуючі законы,
падали теплы кресла, функції
під кроком баршановой
револуції.
І мы, Русины,
зліквідованы партійным узнесїнём,
сьме збыхли,
выпли груди, двигли головы –
заложыли сьме Русиньску оброду,
нашли сьме надїйну дорогу –
выкрочіли сьме до третёй етапы
возроджіня.
І нашы редакторы
зо себе стрясли
порох владный,
страх, заказы
і вытворили центер –
голос нїжнореволучной добы –
заложыли редакцію
НАРОДНЫХ НОВИНОК
на челї з Александром Зозуляком,
редакторками Маріёв Мальцовсков,
Аннов Кузмяковов,
Аннов Плїшковов.

І понесло ся голосно
материньске слово!
Потвердила доба,
же Фенікс жыє,
є крылатый,
жадать свої права,
же Русин є ту,
же гібрід-маніпулатор
му
не оддзвонив.
же Русин жыє на своїй
землї первістній
в Бескидах-Карпатах.

х х х
Редакчный колектів,
як добрый ґазда,
взяв до рук
своє перо-плуг
і зачав землю занедбану
орати,
жывот їй вдыховати.
Она зась запахла
свіжов бороздов,
обнаженым корїнём,
теплым хлїбом…
Редакчный колектів
своїма дїлами
на языковій гати
звытяговав шлюзы!
І потекло-зажурчало
материньске слово:
ожыли фолклорны колектівы
Камяна, Звала, Барвінок…
Сторінкы новинок
публіковали родным словом
статї, стишкы, байкы…
Новинкам ся дарило долетїти
до найоддаленїшых
нашых сел-валалів,
до школ, хыж, урядів
і сусїднїх штатів.
Вдяка вытягнутым шлюзам
Театер Александра Духновіча
одкрыв простор родному языку –
позератель
порозумів слову, музам.
Завершінём нашого слова
была кодіфікація
русиньского языка….
Было то увінчаня снаг
будителїв, языкознателїв
і выслїдок мобілізації
родувірных
через радіо, Народны новинкы,
через часопис Русин;
было то історічне завершіня
нашого возроджіня,
наш міцный атрібут,
наше сформованя ідентіты!
Є то наш златый лїтокруг.

х х х
Редакція руку подала
снагам,
поклонникам Енді Варгола,
вернути домів
ґенія поп-арту
споза великой млакы.
Слава поклонникам –
русиньскый ґеній
є дома.
Мать певну стрїху над голововмузей-палату
в родных Карпатах.

х х х
Патрить ся златыма буквами
до історії записати
і честь воздати
Русиньскій обродї,
Народным новинкам
і часопису Русин,
же свої дїточкы,
злов судьбов роспорошены
по земній кулї,
споїли до єдной родины –
до Світового конґресу Русинів.
В тій минутї
квітку вдякы подаруєме
Василёви Туркови-Гетешови,
першому председови.

х х х
Признам ся открыто,
были істы тыжднї,
кідь наша єднота-колесо –
РОС і возроджіня –
ся затрясла,
грозило пукнутя, роспад.
Тогды Народны новинкы
і часопис Русин,
як сполягливый ряф,
єдноту-колесо стягли,
вкупі утримали
і нашы надїї вороджіня
ся не россыпали.

х х х
Рокы летять, пишуть лїтокругы,
драгу жывота біланцують.
Я редакції ґратулую:
вписала прекрасны сторінкы
до історії Русинів.
Но двадцятьпятка –
не граніця,
при двадцятьпятцї –
новый горізонт ся усмівать.
Жычу членам редакції
ку жывотній етапі
певне здравя, много ентузіазму.
Няй вашы голосы приязны
не зослабнуть,
няй стежкы до редакції
не заростуть.
Жычу вам
упевнёваня корїня
русиньского возроджіня.

Марія Ґірова: Грибы

ОСОБЫ:

Осветарька-грибарька
Єй муж Тонё
Мати Зужя
Сусїда Юля
Сусїда Цукрарька
Шандарї (Верейна безпечность)

Росповідач: Было то іщі за соціалізму, коли каждый мусив ходити до роботы. В роботї, кідь дакотры не бировали „тягати“, могли собі на столї в канцеларни і поспати, або палїнькы выпити, або піти хоцьде… Жены, наприклад в канцеларнях штріковали, або гачковали і головы собі вычесовали. Памятам, з якыма вычесаныма фрізурами по скінчіню смены цупкали домів по ходниках як моделкы.
Боже, то быв жывот… Нихто никого не контролёвав, не слїдовав і не наганяв.
А таку сітуацію вывжыла наша головна геройка слїдуючой пригоды, грибарька-осветарька, котра была вашнивов зберательков грибів.

Read more

Міхал Павліч: Резонанції на книжкы і подїї Миколая Ксеняка

   Каждый автор мі дасть за правду, кідь повім, же єдно із найкрасшых чувств зажывають, кідь свої думкы і образы можуть відїти на деревяній палетї привеженій з друкарнї. Іщі красшым моментом є про них тот, кідь увідять свою книжку в руках чітателя із носом так глубоко міджі сторінками, же не внимають околіцю. При сердцю їх загрїє тыж находжіня, же на їх творчость зареаґує дахто друый. А праві тым потїшыв Миколай Ксеняк русиньскых писателїв, кідь написав книжку Резонанції на книжкы і подїї (Пряшів: Академія русиньской културы в СР, 2017, 154 стор.), в котрій ся высловлює к літературній творчости своїх колеґів.

   Миколай Ксеняк є знамый як автор баёк уж десяткы років. Почас свого творчого періоду написав ай много книжок різных жанрів, але з двома домінантныма темами – народна ідентіта і дротарьство. На тему дротарьства вытворив дакілько збірок баёк і алеґорічных повідань, в котрых росповів черепкы із жывота дротарїв. З нагоды свого 80-річного юбілею в Споминках і очекованях (2013) одкрыв чітателям часть свого жывота. Народну ідентіту Русинів послїднїй раз аналізовав і оцїнив в ославнім поетічнім творї з назвов Формованя русиньской ідентіты (2016).

   В Резонанціях на книжкы і подїї ся автор занимать сучаснов русиньсков літераторов в десятёх жанрово різных текстах. В них занимать різны позіцїї, писателям ся приямо пригварать як їх колеґа або їх тексты інтерпретує як літературный крітік. Крітічным оком назерать нелем на творчость, але і на жывот авторів, на їх актівіту в сучаснім русиньскім народнім оброджіню, і як будитель тоты тексты посуджує із боку годноты  про русиньскый народ. В непослїднїм рядї ся але Миколай Ксеняк проявлює і як надхнутый чітатель, котрый хоче писателям выядрити свою вдяку і узнаня.

 

Хто вас мамкы обдарив
Богатством чутів

Терпінём
Хто вам до сердця
Чісту ласку засїяв?
Ці то не вы
Своїм предурчінём
Ю Выпросили од Господя

(Миколай Ксеняк: Резонанції на книжкы і подїї, 2017, с. 39)

 

Чітай тыж: Укажка з книжкы Резонанції на книжкы і подїї

   Увод збіркы отварять Ксеняк штудіов мотіву матери в творчости Марії Мальцовской. При аналізованю єй вызнаму єй присуджує нелем стереотіпічны властности терпезливости, робітности, шыковности і ласкы, але назерать на ню і як на хранительку і шырительку родного слова. В Спонтанных думках ся автор задумав над творчостёв Юрка Харитуна, главнї ёго збірков Мої незабудкы, в контекстї ёго жывота і смутку за родным селом заллятым водами Старины.

  В далшых текстах го іншпірує роман Штефана Смолея к порівнаню літературных Бурей над Бескідами із тыма історічныма і з цїложывотныма народнобудительскыма актівітами Гавриїла Бескіда. В послїднїх двох творах книжкы ся Ксеняк наповно венує русиньскій ідентітї і Русинам давать простый вопрос: Чом не сьме горды?

І якось ня напало
кілько людей нашого роду
бы ся патрило нам знати
їх припоминати
честь їм давати
а мы їх легковажно
обходиме забываме
к ним ся не голосиме
Якым правом сьме на нашых
Будителїв
затерпкли

(Миколай Ксеняк: Резонанції на книжкы і подїї,
2017, с. 47)

   Резонанції здобить інтересна обалка зобразуюча стром закорїненый в людьскых жылах, што мож розуміти як метафору на силу родной землї, на русиньску ідентіту, котра є незвратна і певна. В каждім стишку є притомне перепоїня із русиньсков історіов. Ксеняк споминать нелем кривды, але і успіхы Русинів. Єдночасно уважує і о тепрїшнїм часї, годнотячі актівіту русиньскых орґанізацій і актівістів, і вірить, же Русины і наперек нелегкым соціокултурным условіям докажуть пережыти і заховати сі свою народну ідентіту.

   Ксенякова дотеперїшня творчость была скоро все вгодна про шыроку ґрупу чітателїв, о ёго актуалній книжцї то саме не мож повісти. Єднотливы тексты не суть найпростїшы, автор ся к літературній творчости своїх колеґів часто выядрює і в одказах на конкретны сцены, дакотры оріґіналны мотівы наново ужывать, одказує і цітує. Вдяка тому буде менше скушеный чітатель украченый о інтертекстуалный розмір твору. Ксенякову книжку є ідеално внимати із познанём русиньской історії і аж по перечітаню творчости, котра іншпіровала автора к написаню книжкы. На другім боцї, Резонанції мож і зато чітати веце раз – з каждов перечітанов книжков русиньской літературы буде чітатель в текстах находити новы вызнамы і алузії.

   Резонанції на книжкы і події оцїнюєме дуже позітівно, тїшить нас, же русиньска література ся і надале розвивать і мінить, умелецькым языком ся выядрює к собі самій і вытварять другы тексты, котры мотівують к чітаню русинькой літературы. Без чітателїв не буде літературы, а без літературы не буде народа.

Квета Мороховічова-Цвик: Любовны періпетії (укажка)

Інформації о авторці: Квета Мороховічова-Цвик

Маёвы рана
Рана суть тихы,
співучі і болячі.
День провиднїв.
Потячій хор вже добру хвілю
продукує свою ранїшню увертуру.
Ты ся пробуджаш
з болём, но нелем на душі,
бо рокы ся підписали
і під твою тїлесну скриньку.
– Найтяжшый є першый крок, –
жартовали в купелёх.
– Выкроч рівно до другого –
жартую я.
– Лем не одкрывай перед людми
зрана своє сердце,
бо можуть наплювати
на ёго отвореность і доброту.
Рана суть тихы,
співучі і болячі…

Read more