АРХІВ: Мамко, купте мі книжку… (В. Падяк: Вышла книжка про найменшых – Камаратя спід зеленого дуба і белавого неба, Сполок русиньскых писателїв, 2014 )
Мамко, купте мі книжку…
(Вышла книжка про найменшых – Камаратя спід зеленого дуба і белавого неба, Сполок русиньскых писателїв, 2014)
Дїтьска література жыє подля своїх правил. І хоць ся зачінать у Русинів із дїтьскых стишків Александра Духновіча у серединї 19. стороча, но і днесь ся тримле історіёв выпровбованых основ: быти нелем катеґоріёв естетічнов, але усе думати на дїтвака, ёго выхову і научаня. Жебы ся маленькый чітатель у тых творах нелем бавив, но абы ся попри тім учів.
Подля того правила яло бы ся попозерати і на творчость Кветы Мороховічовой-Цвик, котра лем недавно выпустила свою першу поетічну збірку під тітулом «Думкы і тужбы» (2010), а по роцї уж презентує і другу книжочку – дїтьску поезію, котрій дала мілу назву: «Камаратя спід зеленого дуба і белавого неба». (Обидві збіркы до друку приправило пряшівске выдавательство «Русин і Народны новинкы»).
Ліра Кветы Мороховичовой-Цвик – чіста, проста, ясна. Не асоціатівна. Кус носталґічна. То уж авторка доказала своёв першов книжков «Думкы і тужбы». Зачнеш чітати стихы поеткы, шорик за шориком, – і уж тя стих поволи веде у твоє дїтиство, хоче ся утечі у царство некываной цівілізаціёв природы, выднайти іспрятану десь під полонинов поляну, лячі там до травы і попахати вшыткы пахоты теплого карпатьского лїта…
Нова книжка Кветы Мороховічовой-Цвик писана про найменшы дїточкы – писана просто і ясно. То така собі забавка, де авторка рімує курты гаданкы; і в каждій такій гаданцї скрывать ся єдной звірятко, што жыє у природї – десь під зеленым дубом ці й під белавым небом, або іщі десь. А то – мышка, бобрунка, дятель, злата рыбка, псик, пацятко, ослик, потятко, вовірка, зайчік, курочка, мотыль, волінь, лишка, коник, ластівка, мача, пуляк, верблюд, мурянкы – ушыткых не мож ани выраховати, бо є їх поверьх пятьдесят! А дїточкы передшкольского віку мусять тото звірятко здогадати. І яку то радість приносить дїтвакови, кедь здогадать звірятко, зашіфроване у стишку. Яка то радість і про родічів, кедь відять, як їх дїтинятко із каждым здогаданём рїшить єден важный у свому молоденькому жывотї вопрос. І яка то радість про авторку – відїти стихы-гаданкы, стрїтити свого вдячного чітателя, маленького Русначка ці й Русиночку – Іванка ці Іванку, Мішка ці Мішку, Юрка ці Аленку – чітателя, котрый іщі лем ся научать жыти і робити свої першы самостатны крокы. Про авторку тото знати и відїти –потїшіня і радость. З тым ся признає у спередслові до книжкы, кедь пише:
«Роздумую так і сяк, як бы то лем найлїпше ся приговорити вшыткым Вам, дїточкам і дорослым, котры возьмете раз тоту книжочку до рук. Жебы сьте ї прияли за свою і мали з нёй ужыток і потїшіня. Видить ся мі, же ніч оріґіналного не придумам, та попробую лем так єднодухо, просто, але од сердця, Вам повісти пару слов».
Годно быти, же в другых європскых літературах, котры мають за собов вызначны досягненя і де дїтиньску літературу днесь заступляють стовкы і стовкы авторів, выдаватель може собі дозволити дость крітічно, із претензіёв попозерати на тот ці другый авторьскый рукопис – дашто одшмарити, дашто покрітізовати, бо є із чого выбрати. Не так то у нас. По падї тоталітарізму, за котрого і сама русиньска народность была заказана, маєме три ґенерації Русинів, котры ся вышколовали не по русиньскы – але по україньскы, ці по словацькы, ці по мадярьскы, ці по румуньскы, ці по польскы. Также і родічам днесь тяжко ся научати чітати своїм дїточкам русиньскы книжочкы. Але на то они родічами, жебы прискіпляти своїм дїточкам любов до родного, русиньского слова. Ту нам ушыткым (і меншым, і старшым) на помочі будуть книжочкы писателїв-патріотів, котры днесь, богу дяковати, уж выходять єдна за другов у выдавательствах по цїлім русиньскім світї. А писателям, што їх пишуть, треба добрї подяковати. І честованій Кветї Мороховічовій-Цвик подяковати за милу книжочку про нашых найменшых.
Буде русинська книжка – будуть і Русины.
Валерій Падяк,
кандідат філолоґічных наук,
Ужгород.