ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД.: Выбір з творів М. Мальцовской – Найкрасша приповідка (СРПС, 2012)

ПгДр. Кветослава КОПОРОВА, ПгД., Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові, Словакія

Выбір з творів М. Мальцовской – Найкрасша приповідка (СРПС, 2012)

   Зоставлїнем переглядовой публікації творів прозаїчкы Марії Мальцовской-Парасковой способом выбіру найлїпшых частей  з єй книжковой продукції сьме слїдовали дакілько замірів. Авторка, котра по тяжкій хворотї одышла до вічности (септембер 2010), стала ся першов русиньсков прозаїчков в новодобім русиньскім народностнім контекстї на Словакії. Єй умелецькый рост быв до значной міры овпливненый  народно-обродным процесом Русинів по роцї 1989,  причім она сама была ай актівнов участнічков того процесу.

   Можеме сміло сконштатовати, же Марія Мальцовска была тов особов в третїм народнім-оброджіню Русинів, котра формовала, але ай формуловала (як высокошкольскый педаґоґ Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты) тезы далшого прямованя і розвитку русиньской прозы на Словакії, а тыж в  контекстї світовой русиньской літературы. Проза Марії Мальцовской ся так стає нелем умелецькы цїннов про „файнового“ чітателя, але має змысел ай як штудійный матеріал, а то  як з боку теорії літературы, так і з боку языка. Авторка нелем же стоїть міджі русиньскыма особностями, котры суть планователями далшой „долї“ русиньской народностной літературы в условіях новой сполоченьской сітуації, докладно знаючі цїлый контекст  „перед і по“ новембровій револуції, але таксамо належить ід тым,  котры суть актівныма участниками творїня средства далшой літературной продукції Русинів  –  творїня русиньского норматівного языка на Словакії.

   Кедь сьме спомянули, же Марія Мальцовска  діспоновала докладныма знанями народностного контексту перед 1989 роком, думали сьме на єй нелем літературну, але на самый перед новинарьску професію в тогдышнїх україноязычных періодіках —  часописах „Дружно вперед“ і „Дукля“.  Єй дебутова прозаїчна збірка Юльчина тайна (1988), як  і друга збірка Поточина (1991) не могла в тых часах выйти інакше, як по україньскы. Выбір лексікы, многы сінтактічны конштрукції, як і умелецькый язык авторкы але ясно дешіфрують: хто пише, якый етноґрафічный простор охоплює і як докладно го знає, а тыж як приступлять як автор ку своїм протаґоністам. Ці невтрално коментує їх справованя,  даваючі їм характеровы властности, котры в ходї розвитку дїї моделує, або з нима „жыє“ їх жывот так, же ся з ньм  стотожнює, розумить му.  Марія Мальцовска была уж тогды достаточно зрїлов, абы похопила, же по україньскы писана література, хоць ай з істым приближінём ку языку Русинів не може мати перспектіву. Порозуміла ай факт, же новемберова „баршанова револуція“ принесла і нову надїй про Русинів, котры бы могли вырїшити своє далше єствованя в Европскім просторї без того, абы мали даякы політічны амбіції. Также далшы публікації Марії Мальцовской ся стали першыма назорныма прикладами, як може в практіцї вызерати хоснованя материньского языка Русинів в ёго знормованій подобі у сферї умелецькой літературы. Єй  Манна і оскомина (1994)  ся стала  першов книжков красной літературы, котра вышла в знормованім русиньскім языку (тот быв офіціално кодіфікованый в януарї 1995), также тота публікація  фіксує з языкового боку першу языкову норму так, як была вытворена ку выголошіню акту кодіфікації. Позад нёй наслїдує біоґрафічна проза Під русиньскым небом (1998), котра є з языкового боку кус інакшого характеру, бо є комбінаціов єдного з русиньскых діалектів (діалекту, котрым говорить главна протаґоністка Марія Піптова) і знормованой подобы русиньского языка. Наслїдують Русиньскы арабескы (2002), котры суть з языкового боку іщі все писаны подля приятой нормы без доповнїня і змін.  Языкова практіка але вказала на факт, же треба робити корекції і доповнїня першой нормы.  В часї выходу Русиньскых арабесок уж языкознателї приправлёвали зміны у правилах на основі діскузій з поужывателями языка і на основі їх припомінок.  Завершінём літературной пути Марії Мальцовской є Зелена фатаморґана, котра є з языково зладжена так, же акцептує новы, доповнюючі правила русиньского правопису, котры вступили до платности 10 років од кодіфікації, в роцї  2005.

   Приправлюючі такый рознородый языковый матеріал, вырїшили сьме, же выбір з прозы Марії Мальцовской даме до єднотной языковой подобы, што значіло з єдного боку попробовати свої силы в умелецькім перекладї з україньского языка, а тыж і русиноязычны  тітулы языково управити до актуалной норматівной подобы.  Выбераючі з україноязычных текстів сьме збачіли, же дакотры з них суть самов авторков переложены до русиньского языка і опублікованы в єй русиноязычных публікаціях. Тыкать ся то повідкы Мамінка, котра опублікована ай в „Юльчиній тайні“ по україньскы ай в Русиньскых арабесках під тов самов назвов по русиньскы, а тыж далшых двох повідок в тій самій книжцї:  Жупан (з тотожнов назвов в „Юльчиній тайнї“) і Таёмна Юлка (з назвов „Юльчина тайна“ в єй  рівноменнім дебутї). Повідка Медведко з Русиньскых арабесок є зась єй властным перекладом повідкы „Плюшевий ведмедик“ з україноязычной „Поточіны“.  Зато ай перша часть роботы (переклад далшых україноязычных повідок до русиньского языка)  нас поставила перед  одповідну задачу – конфронтовати потенціалного перекладателя з самов авторков односно умелецького перекладу.  Тоту задачу сьме і наперек тому факту вырїшили задати штуденткам – русиністкам, про котрых  то была велика практічна скушеность нарабляня з умелецькым текстом.  До якой міры ся наше сполочне дїло подарило,  най посудить честованый чітатель.

   Выданём публікації такого характеру слїдовали сьме і далшый замір – реедіцію тітулів вызначной русиньской авторкы, майстеркы умелецькой прозы, бодай лем в селектівній подобі, бо вшыткы єй публікації – передовшыткым выданя, котры вышли лем в малых накладах, суть чітателям недоступны, бо  не суть спрацованы ани в інтернетовій подобі. В непослїднїм рядї сьме тым почіном хотїли дати честь авторцї, котра уж не є міджі нами, но мали сьме тоту честь особно єй спознати і дакый час коло нёй „пожыти“ в добрых, ай в злых моментах. Марія Мальцовска жертвовала вшыток свій талент, свій ум і силы свому народу. Своїм людём, котрых міцно любила,  в котрых вірила і міджі котрыма, главно в єй роднім селї Руськім Потоцї ся чула найлїпше.  Руськый Потік є ай єй містом вічного одпочінку. Спочівать там, під русиньскым небом, а нам, єй супутникам на поземскій пути не оставать ніч інше, лем час од часу положыти на єй гріб квітку, жебы і в Руськім Потoцї вшыткы знали, же Марія Мальцовска, їх родачка, была великов особностёв.  Як чоловік, як прозаїчка – майстерка умелецького слова, як новинарька, як педаґоґ,  і як красна „жена під калапом“, котрый з достойностёв носила все, коли было треба.

Pridaj komentár

Vaša e-mailová adresa nebude zverejnená. Vyžadované polia sú označené *